В ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post голова комітету Верховної Ради з екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко розповів про те, довкілля яких країн може постраждати через війну в Україні, якими є екологічні ризики і збитки для України, та чи є у держави план на випадок екстремальних ситуацій, таких, до прикладу, як вибух на Запорізькій АЕС.
Чи впливає війна в Україні на екологічну безпеку у світі? Довкілля яких країн може теж постраждати?
Війна у будь-якому куточку світу шкодить довкіллю. Через війну забруднюються ґрунти, забруднюються води, повітря, забруднюючи речовини переноситься через кордони і можуть осісти будь-де.
В першу чергу можуть постраждати прикордонні до нас країни: Румунія, Польща, Словаччина, країни Чорноморського басейну. Це країни, які через поширення отруйних або радіоактивних речовин можуть потрапити під шкідливий вплив. Також це можуть бути Білорусь і Російська Федерація.
Які найбільші екологічні ризики та загрози, пов’язані з воєнними діями ви розглядаєте?
Звісно, найбільший екологічний ризик, це ризик радіаційного забруднення, безконтрольного витоку радіоактивних речовин з Чорнобильської і Запорізької атомних електростанцій. Особливо усіх турбують ризики на Запорізькій електростанції і те, що у зв’язку з цим може статися. Як тільки росіяни захопили станцію, я одразу казав, що російська влада не розуміє, що коїть. Якщо почнеться неконтрольована ядерна реакція навіть через непряме влучення у станцію, що спричинить вибух, то радіоактивна хмара може накрити як територію України, так і південь РФ, Білорусь і територію всієї Європи. Це вплине на значну частину світу.
Звісно, існують і інші ризики в наслідок війни. Значне забруднення повітря внаслідок вибухів і горіння АЗС та нафтобаз може призвести до того, що в деяких регіонах повітря буде настільки забрудненим хімічними речовинами, що це призведе до екологічної катастрофи.
Те ж саме стосується і ґрунтів, на яких потім не можна буде висаджувати будь-які сільськогосподарські культури – це може статися на будь-якій частині України.
Окупанти погрожували підірвати Каховську ГЕС. Це ж теж матиме екологічні наслідки?
Так, це матиме великі наслідки. Зокрема – припинення водопостачання в Херсонській та Миколаївській областях і великий розлив води. Але ще більшим є ризик саме через забруднення річок у випадку потрапляння туди шкідливих хімічних речовин.
Це теж внаслідок воєнних дій?
Хімічні речовини можуть потрапити у річки внаслідок руйнування очисної інфраструктури, систем водовідведення і водопостачання, тим самим всі стічні води без відстоювання і дезодорації можуть потрапити безпосередньо в ріки, а потім в море. Окрема проблема з промисловими викидами й питної водою у населених пунктах, розташованих нижче по течії річки, яка може бути або заражена, або дуже низької якості.
Теж саме стосується потрапляння у воду залишків вибухових речовин і затопленої ворожої техніки, танків зокрема. Все це призводитиме до забруднення води.
Нещодавно губернатор Херсонської області повідомляв про екоцид Дніпра росіянами. Тобто окупанти навмисно можуть спричиняти шкоду довкіллю України?
Безумовно, ми бачимо, що росіяни чинять дії, які чітко спрямовані на екоцид. До речі, в Україні з початку повномасштабного вторгнення відкрито 10 кримінальних проваджень з питань екоциду, і вони на контролі Генеральної прокуратури.
Це екоцид з боку росіян?
Саме так, це складні впровадження. Бо поняття екоциду не до кінця розкрито і вивчено ще у всьому світі. У нас, на жаль, чи на щастя, немає достатньо досвіду з такими справами, як і в інших країнах, для розслідування такого злочину. Екоцид – це те, що має призвести до екологічної катастрофи відповідно до нашого законодавства, що характеризується як екологічна катастрофа на певній ділянці, а потім привести до притягнення винних до відповідальності. Але наміри здійснити екоцид на певних територіях ми бачимо. Це диверсійні підриви та прямі попадання в АЗС та нафтосховища, які призводять до неконтрольованих витоків нафти в річки, ґрунти й в повітря. Все це дійсно можна характеризувати, як екоцид.
Ви озвучили такі серйозні ризики, чи є у держави план дій, щоб виправити ситуацію?
На будь-якому підприємстві існує план для подолання таких ситуацій. Це діяльність нашого комітету, що стосується цивільного захисту і державної служби з надзвичайних ситуацій. Передбачення таких ситуацій, подолання і відновлення – цим займаються інші служби, але передбачити усі такі екстрені події, спричинені діями російських військових неможливо.
Який збиток нанесло повномасштабне російське вторгнення екології? Чи фіксуються збитки та наслідки для довкілля?
Наразі фіксуються збитки та інша шкода довкіллю, цим займається державна екологічна інспекція, проводиться реєстр таких збитків, потім ці дані передаються до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, підсумовуються і готуються документи, що будуть подаватися до міжнародних судів. Зараз цей процес відбувається не до кінця системно, і у мене є зауваження як у голови комітету. Міністерство тільки-но розробило методики визначення такої шкоди, які будуть розглядатися нашим комітетом. Тобто дані, які зараз збирає екоінспекція, не до кінця верифікуються – тобто підтверджуються доказами безпосередньо з місця події. Поки що є сумніви, наскільки ці документи й дані будуть придатні до того, щоб стягувати компенсацію за спричинену шкоду в міжнародних судах.
Яким саме це буде міжнародним судом, про це поки що точаться дискусії на найвищих міжнародних щаблях. В нашій країні розробляється концепція створення окремого трибуналу, де буде стягуватися, крім іншого, й шкода, заподіяна довкіллю.
Є багато випадків нанесення такої шкоди, які ми не можемо зафіксувати, тому що це відбувається або на окупованих територіях, або немає доступу до об’єктів, бо там ведуться бойові дії. Тобто ця шкода може бути виявлена після звільнення усіх територій. Наприклад, я певен, що в Донецькій, Луганській, частково Харківській областях, в Криму незаконно видобувались корисні копалини – як цю шкоду обрахувати, ми поки що не розуміємо до кінця. Такі збитки точно оцінюватимуться трильйонами гривень, це ж саме стосується і лісу. Тобто в нас попереду ще величезна робота з обчислення таких збитків.
Наразі те, що ми вже можемо порахувати – це 1,3 трильйона грн. (34 млрд дол). Це 850 зафіксованих випадків, які внесені до реєстру, що веде Міністерство довкілля разом з Держекоінспекцією.
Тільки збитки, нанесені лісам України, становлять порядку 14 млрд грн (близько 370 млн дол.), і ці збитки будуть уточнюватись.
Який регіон України постраждав найбільше з точки зору екології у цій війні?
Якщо ми кажемо про зафіксовані випадки, то, звісно, це території, що були окуповані Російською Федерацією. Чим довше триває окупація, тим більше наноситься шкоди. Це, безумовно, Харківська область, моя рідна, Київська, Херсонська, Сумська, Чернігівська області. Якщо говорити про найбільше забруднення, то це Донецька, Луганська області – це затоплені шахти, потенційне забруднення ґрунтів, вод – ми ще не знаємо до кінця, що там відбулось.
Окремим питанням є ймовірне позбавлення України деяких об’єктів природоохоронного значення – це потенційне знищення біосферного заповідника Асканія Нова (Херсонська область), шкода Чорноморському біосферному заповіднику. Ці заповідники зараз, ймовірно, вже не існують.
Таку шкоду навіть неможливо обчислити відповідно до будь-яких методик – немає методик у світі, які дозволяють обчислити зменшення природного заповідного фонду у такому обсязі. Внаслідок воєнних дій знищуються біосферні заповідники, і це те, що є найбільшою екологічною шкодою для нашої країни.
А Крим? Росіяни перетворили півострів на воєнну базу – це ж теж шкодить екології певною мірою?
Так, створення воєнних баз на території Криму шкодить екології, й так звана розбудова Криму – по тим даним, що до нас надходять, звісно вони не офіційні, бо півострів перебуває під окупацією – свідчать про знищення величезних обсягів природного заповідного фонду для «розвитку інфраструктури». А нещодавно розпочався видобуток там корисних копалин.
На відміну від нашої країни, де імплементовані європейські норми, що стосуються розпорядження природними ресурсами, наприклад, оцінка впливу на довкілля або стратегічна екологічна оцінка, в Росії немає таких механізмів, єдиний механізм, який у них працює – це «телефоне право». Дзвінки, якими забороняється чи дозволяється щось робити на рівні області або навіть загальнодержавному рівні. Тобто те, що відбувається на півострові, і якими є екологічні збитки в Криму, ми поки навіть не можемо собі уявити.
Теж саме відбувається навколо Керченського мосту, який презентується росіянами, як величезне досягнення, що сприятиме розвитку Криму. Насправді будівництво та функціонування мосту сприяло суттєвій зміні флори і фауни на ділянках, прилеглих до мосту, іхтіофауни Азовського моря.
Зрозуміло. Навіть з екологічної точки зору цей міст не потрібен.
Коментарі (0)