За словами Дональда Трампа, Росія погодилася на тиждень припинити удари по українських містах. Президент США заявив, що звернувся з таким закликом до Владіміра Путіна через екстремально низькі температури в Україні. У Кремлі це не коментували. Водночас, імовірно, вже діє давно обговорюване «енергетичне перемир’я»: з четверга обидві сторони майже не повідомляють про повітряні удари по об’єктах енергетичної інфраструктури. Медіа аналізують ситуацію.
Припинення вогню через нестачу ракет
У дописі у Facebook, який цитує Censor.net, блогер Денис Казанський міркує про можливі причини призупинення атак (Україна):
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Якщо це і правда, то причина тут тільки одна - у Росії тимчасово вичерпалися запаси ракет, і їй просто нема чим зараз завдавати ударів.
Останні рази Росія била по Києву “Цирконами” [гіперзвукові протикорабельні ракети] і ракетами 2026 року випуску. Тобто тим, що наскребла і зробила щойно. ... Можливо, тепер вони дійшли до ситуації, коли мають накопичувати ракети для наступних ударів. Саме за такою схемою усі 4 роки обстріли й відбувалися. Йшов період посилення обстрілів – потім період спаду, коли поповнювали запаси. Нині такий період накопичення вони спробують видати за “крок доброї волі” та “великодушну згоду на перемир’я”».
Короткий перепочинок
У дописі у Facebook політолог Ніколай Мітрохін висловлює сподівання, що режим припинення вогню буде продовжено (Росія):
«Скільки ракет залишилося і яких саме типів — питання відкрите. Втім, основної шкоди українській енергетиці вже давно завдають не ракети, а численні ударні дрони, які в РФ виробляють сотнями на день, безперервно модернізують і застосовують у кількості від трьох до п’яти сотень за ніч. … І, можливо — дуже хочеться на це сподіватися, — короткострокове енергетичне перемир’я вдасться продовжити й надалі, і його не буде зірвано заради локальних успішних вилазок. … У будь-якому разі хочеться привітати українців із певною передишкою — бодай у цьому сенсі».
Перетворення зими на зброю — воєнний злочин
Росія перетворила зиму на зброю терору, обурюється The Guardian (Велика Британія):
«Українці почали називати цю реальність “холодомором. Коли Сталін у 1930-х роках намагався зламати Україну — зброєю був голод. Тепер — зима. У квартирах люди підігрівають цеглини на газових плитах і використовують їх як імпровізовані радіатори. Родини ставлять туристичні намети просто у вітальнях, ховаються в них у термальному одязі та спальних мішках. … В Україні зима — така ж смертоносна зброя, як і дрони, що дзижчать у крижаному нічному небі, вишукуючи своїх жертв. І світ нарешті має прямо назвати це воєнним злочином».
Час відвідати холодний Київ
Süddeutsche Zeitung критикує брак жестів солідарності з боку політичних лідерів (Німеччина):
«Німеччина та Європа мають зробити все можливе, щоб знову активніше впливати на визначення долі України — особливо з огляду на уряд США, який стрімко перетворюється на опонента. … Звісно, у Німеччини та європейців також є важелі впливу: країна Путіна страждає від санкцій значно більше, ніж Кремль готовий це визнавати. Європейці безумовно мають право брати участь у мирних переговорах і повинні шукати для цього нові канали. Туреччина, наприклад, була ефективним посередником на початку війни. І, можливо, добрим символічним жестом став би візит високопоставленої делегації до змерзлого від холоду Києва саме зараз».
Кремлівська дилема
У дописі у Facebook політолог Сергій Таран описує два можливі сценарії для Путіна після завершення перемир’я (Україна):
«У Путіна два шляхи і обидва поганих. Якщо він відновить удари по цивільній українській енергетиці, - це буде удар і по репутації Трампа, і американський лідер буде змушений якось відповідати. Звісно, не тому, що Трамп рішуче налаштований до Росії, а тому що треба показувати цю рішучість своїм американським виборцям, які скоро голосуватимуть за кандидатів до Конгресу.
Якщо не відновить удари – Путін покаже свою слабкість і залежність від Трампа, який для нього виявиться більшим авторитетом, ніж власні упороті рашисти, які закликають саме під час морозу бити по українських містах».
