ПОГЛЯД: Шарль Массон та його погляд на Росію

34 роки Росією керувала Єкатєріна ІІ. Крім розорення Запорозької Січі та закріпачення українського селянства, помітними подіями її царювання, яке почалося із заколоту і вбивства законного царя, було придушення повстання під проводом Пугачова, триразовий поділ Польщі і багато іншого.

Саме тоді довелося перебувати на російській службі французькому дворянину Шарлю Франсуа Філіберу Массону де Бламону. Народився він у 1762 році, а до Росії потрапив у 1786-му. Як викладач і вихователь вісім років прожив в імператорському палаці у Петербурзі, зокрема, був вчителем математики онуків імператриці. Після смерті Єкатєріни при Павлі І у 1796 році він був висланий виїхати з Росії  і кілька років провів у Прусії. З життя він пішов у 1807 році.

Шарль Массон написав текст під назвою „Секретні записки про Росію”. Записки вперше зʼявились в Парижі у 1800-1802 роках, а потім їх видавали багато разів, переклали німецькою, англійською, данською мовами. А в Росії, навіть тоді, коли нікого з учасників описаних подій уже не було серед живих,  книжка була суворо заборонена. За кордоном російські посольства постійно намагалися перешкодити її розповсюдженню. Вперше фрагменти «Записок» були надруковані у 1870 році, а окремою книжкою зʼявились у Москві лише у 1918-му, а потім у 1996 році.

Чим же завинив Шарль Массон перед Росією, що його так довго замовчували офіційні кола? Як зазначають спеціалісти, в його спогадах немає нічого такого, що не було б відомо з інших джерел. Проте в них є відверті деталі приватного життя російських високопосадовців. Наприклад, Массон не гребуючи різкими словами докоряє Єкатєрині за непристойну сексуальну поведінку, практично звинувачує в непорядності, спричиненій поблажливістю до своїх фаворитів.

Французький дворянин вельми точно і виразно передав сутність російського деспотизму. Він пише: „Деспоти можуть заковувати в кайдани та вбивати, але я можу думати і писати”. Він запевняє, що не має наміру ображати мешканців країни, завжди до нього гостинних, проте робить велику послугу російському народові, оскільки має можливість помститися за нього.

Особливо вражає оцінка результатів царювання імператриці, яку називають Великою: „Всі пружини управління були зіпсовані: будь-який генерал, губернатор, начальник департаменту перетворився у своїй сфері на деспота. Чини, правосуддя продавалися публічно. Близько двадцяти олігархів, наближених до фаворита, поділили Росію, грабували і дозволяли грабувати казну і змагалися в обкраданні нещасних… Крадійство неподільне від російського управління”.

Національна політика імператриці виглядає так: „Вона підкорила сотню різних народів одному режиму рабства”. Згадує Шарль Массон також і про  одне з найзначніших надбань Єкатєріни – завоювання у 1783 році Криму, території, що є татарською, а не російською. Він описує нові міста та гавані, засновані там Григорієм Потьомкіним. Саме він керував приєднанням Криму до Російської імперії, а також здобув славу як фаворит імператриці.

Втім, повернімось до Шарля Массона та до його описання завойованого росіянами Криму. “Це дуже красиві клітки, – писав він, – проте птахів там ще немає, а ті, кого намагаються залучити, вмирають від печалі, якщо не можуть полетіти геть”.

У Криму, зупинившись у будинку старого татарина, Шарль Массон помітив, що його власник засмучений і запитав про причину.

-У мене велике горе, – відповів той. – Російські солдати, які розташувалися неподалік, кожного дня рубають на дрова плодові дерева, які годують мене і дають мені тінь.

-Вам потрібно скаржитися їхньому начальнику, – порадив гість.

-Я скаржився. Він сказав, що заплатить мені за кожне дерево, зрубане у моєму саду, а також за ті, які ще зрубають. Але мені не потрібні гроші, я лише хотів би померти у тіні дерев, які посадили мої предки! Інакше доведеться мені наслідувати приклад моїх нещасних братів, яких примусили покинути батьківщину”. Массон завершує цей епізод висновком: „Російський уряд – гнобитель і завойовник, росіянин – воїтель і  руйнівник. З тих пір, як Таврида була завойована, вона перетворилась на пустелю”.

…А я, читаючи Шарля Массона, згадую початок російської агресії у 2014 році. Як же тут знов не процитувати Массона? Він написав: «…З Україною Росія перестала рахуватись, коли побачила, що це може зробити безкарно».

Згадаймо те, що наробила путінська Росія на Сході України у 2014 році, заславши туди бойовиків, найманців, терористів та спровокувавши кровопролиття за допомогою місцевих колаборантів та різної шантрапи. Згадаймо, що почала творити і творить «друга армія світу» в Україні після 24 лютого 2022 року. Вчорашнє «віковічне братерство», лицемірно прокламоване Москвою перед тим, перетворилось на військові злочини величезних масштабів.

Таки мав рацію Шарль Массон, говорячи, що російський уряд – гнобитель і завойовник, а його армія створена для руйнування і злочинів. Вони крадуть в окупованих частинах все, що потрапляє до рук. У жовтні 2022 року у окупованому Херсоні вкрали не лише тіло Григорія Потьомкіна (він був похований у місцевому соборі), а й його статую.