«Ви не боїтеся Росії?» – мене часто запитують друзі та знайомі, які читали мої статті у Kyiv Post. Коли я писав для The Korea Times, мене запитували, чи боюся я Північної Кореї. Те саме питання, але інший режим. Ні для кого не секрет, що Північна Корея має досвід викрадення іноземців. Ця країна також полюбляє пускати ракети без розбору – направо й наліво. Нещодавно вона випустила найбільшу кількість ракет малої дальності за один день. Я не здивований. Росія активує своїх маріонеток по всьому світу, щоб створити імідж глобального гравця.
Я знаю випускника Гарвардського університету, який живе в Сеулі і допомагає перебіжчикам з Північної Кореї висловитися, розповідаючи їх історії англійською. Його звати Кейсі Лартіг (Casey Lartigue). Хоча йому не подобається цей ярлик, Кейсі – активіст, що привертає увагу. Якщо він не боїться режиму Північної Кореї, чому я маю боятися? Я просто занепокоєний громадянин, який пише авторські статті. Навряд чи це мішень, що варта уваги.
Ви помітили, як декому здається, що оперативники російського режиму всюди? Саме такого мислення очікує від нас Путін. Звичайно, у світі є всілякі погані хлопці, але думати, що вони завжди поруч – це відверта омана. Не обов’язково прагнути стати знаменитим – просто час від часу діліться своїми думками зі світом. Якщо хочете, зберігайте стриманість, не привертайте багато уваги. Просто пам’ятайте, що є різниця між тим, щоб не привертати увагу і боятися власної тіні. Я вважаю, що привертати увагу громадськості – це гарна ідея. Це дозволяє людям побачити ваш талант і спосіб мислення. Найважливіше те, що це відкриває вам двері та збільшує можливості працевлаштування – ви не просто безіменне обличчя в натовпі.
Не зрозумійте мене неправильно. Будь-який режим – надзвичайно небезпечний. Просто пам’ятайте, що жоден режим не є всемогутнім, так само як жоден режим не контролюється диктатором, у якого охоронці дефілюють у коротких спідницях. Ну, добре, Каддафі був одним з таких.
Маніяк із сокирою, що ховається за рогом, більше загрожує вашому життю. Думайте про нього, а не про якийсь безглуздий режим.
Дехто каже, що написання статей – це словесне виявлення героїзму. Такі коментарі викликають в мене сміх. Я просто використовую своє вміння писати, аби бути корисним у боротьбі за свободу. Не варто бездумно кидатися словами «герой» і «героїзм», так само як не можна зловживати словом «нацист». Коли ви неправильно використовуєте слова, вони втрачають свою силу.
Хочете справжнього героїзму? Українські діти, які протистоять русифікації та зґвалтуванням – герої. Польські діти, які протидіяли германізації під час Другої світової війни, були героями. Борис Джонсон приїжджає до Києва під час війни – це героїзм.
Якщо ви боїтеся привертати увагу громадськості, ви можете приєднатися до Північноатлантичної організації хлопаків (NAFO, the North Atlantic Fellas Organization) – геніальної групи, яка бореться з російською пропагандою, застосовуючи гумор та факти. Не секрет, що російські мілітаристи ненавидять гумор, оскільки він підриває їхній авторитет. Вони вимагають сприймати їх серйозно. Я уявляю російського дипломата, який відчуває спокусу написати твіт, у якому він обрушує свою лють на «купку підлих псів». Тепер скажіть це російською.
Ви боїтеся привернути увагу, тому що хтось скаже про вас щось погане? І що? Мені байдуже, що люди намагаються мене зачепити, тому що я вивів їх із зони комфорту. Те, через що проходжу я – це крихітна частка того, через що доводиться проходити публічним людям. Прем’єрку Фінляндії критикували за вечірки. Кого, взагалі, хвилює, що вона влаштовує вечірки? Вона одна з небагатьох політиків, які говорять все так, як є. На запитання, як закінчити війну, вона відповіла, що Росія має піти з України. На жаль, констатація очевидного сьогодні шокує багатьох людей.
Росіяни використовують абсурдні тактики, щоб відвернути увагу світу від геноциду, який відбувається в Україні.
Приклад – Олена Зеленська, дружина президента України Володимира Зеленського, яка піддалася жорсткій критиці за те, що у фотосесії для журналу Vogue сиділа у занадто нежіночній позі. Чи це була психологічна атака армії російських ботів, що розповсюджують нісенітниці? Я лише віддаю належне Росії. Світ переповнений дурнями, які все роблять не так. Не потрібно вправляти мозок Росії. Звичайно ж, розкритикувати Олену Зеленську за нежіночну позу під час війни – важливіше, ніж російські воєнні злочини. Дивний світ, чи не так?
І ви хочете сказати мені, що вам не байдуже, що думають такі недоумки про ваші статті, подкасти чи будь-що? Справді? Гей, друже! Їхня думка не варта вашого часу. Якщо ви зупинитесь, ці заздрісні та дурні люди лише зрадіють, що у вас нічого не вийшло. Не дайте їм такої змоги.
Авторські погляди в цій статті можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.
Оригінал англійською тут
Коментарі (0)