ПОГЛЯД: Британські журналісти неправильно розставили пріоритети щодо України

Хоча в Україні триває кривава війна, яка зруйнувала життя мільйонів невинних українців, здається, що британська журналістика більше не зацікавлена у висвітленні реальних події війни в Україн. Через кілька місяців після незаконного вторгнення Росії в Україну, коли війна з кожним днем набуває все більш жорстокого характеру, британські журналісти кажуть нам, що вони «втомилися від України» та від висвітлення війни російсько-української війни.

Так, вони бурмочуть це, не виходячи зі своїх затишних домівок і блискучих офісів за тисячі миль від зони кровопролитних бойових дій. Здається, британські журналісти зовсім неправильно розставили пріоритети в цьому питанні.

Можливо через те, що вони мають привілей перебувати в безпечній країні і не страждати від небезпек і жахів війни, деякі британські журналісти вирішили, що події в Україні більше не мають особливого значення для їх співвітчизників.

Це яскраво висвітлює бездушність, з якою ми спостерігаємо за стражданнями невинних жертв війни в Україні, а ще доводить, що сучасна журналістика більше не надає пріоритету правді, в даному випадку правді про війну, яка відбувається Європі, безпосередньо біля наших дверей. В той же час нудні та набридлі статті про помилки Бориса Джонсона вважаються пріоритетними в основних британських ЗМІ.

Замість регулярного та об’єктивного висвітлення подій в Україні нас засипають заголовками-клікбейтами на кшталт «Partygate: з’явилися фотографії, на яких показано, як Борис Джонсон (під номером 10) п’є, під час карантину – як це сталося», «Все, що відомо про організовану під час локдауну Борисом Джонсоном вечірку на Даунінг-стріт» і навіть «Лі Мак висміює Бориса Джонсона в жарті Partygate під час платинової вечірки BBC на святкуванні ювілею королівського двору».

Скільки разів ми чули ту саму стару історію про Partygate за останній рік? Можна зі впевненістю сказати – незліченну кількість разів. Зрештою, це досить кумедно, що британська преса, схоже, не відчуває жодної втоми від скандалу Partygate майже через 10 місяців після того, як він стався. Скандалу не лише надто роздутого, але, головне, нудного та заяложеного.

Що особливо прикро, таке бездушне ставлення журналістів може відвернути увагу від триваючих страждань, труднощів і розбитих сердець українського народу, який постійно зазнає травм війни. Відсутність репортажів про події в Україні є не тільки явною неповагою до неймовірних страждань українців, але й ляпасом тим в Україні, хто віддав пошану Британії, присвоївши почесне звання кращого друга України нашому прем’єр-міністрові.

Прем’єр-міністрові, який продемонстрував солідарність з Ураїною, надавши цивільну та військову допомогу та гарантію Світового банку на суму приблизно 500 мільйонів доларів США, щоб допомогти економіці України, яка потерпає від спричиненого війною спустошення.

Вам не потрібно особливо придивлятися, щоб зрозуміти, що Україна перебуває в катастрофічній кризі – вторгнення в Україну є найбільшим військовим нападом з часів Другої світової війни – війни, якої Європа не бачила з 20 століття. Наразі за даними ООН понад 13 мільйонів українців у відчаї покинули свої домівки після жорстокого вторгнення Росії, а вісім мільйонів стали вимушено переміщеними особами всередині країни,. І ця цифра з часом тільки зростає. Виникає запитання: чому британську журналістику більше хвилюють досить тривіальні та буденні внутрішньобританські проблеми, ніж жахлива війна в Україні?

Чому наші поважні ЗМІ бездумно приділяють увагу застарілим новинам, таким як party-gate? Тим більш, що багатьох із нас не надто цікавлять дрібні новини, які не мають реального впливу на наше життя.

Проте події, що відбуваються в Україні, безпосередньо впливають на наше повсякденне життя тут, у Сполученому Королівстві та Європі в цілому. Зараз ми всі живемо в умовах економіки воєнного часу через війну в Україні. Повідомлялося, що інфляція у Великій Британії досягла найвищого рівня за сорок років – ціни на продовольство зростають, ціни на нафту виходять з-під контролю, а вартість життя продовжує зростати загрозливими темпами.

І знаєте що? Ситуація з часом лише погіршуватиметься, оскільки криза, скоріш за все, поглиблюватиметься – сьогодні надходять численні повідомлення про те, що Володимир Путін погрожує припинити постачання газу в Європу. Це означає, що протягом наступних кількох місяців ми можемо опинитися в умовах енергетичної кризи, яка буде мати руйнівний вплив на громади та окремі сім’ї. Невже деякі журналісти не усвідомлюють серйозності української проблеми? Невже не усвідомлюють, що через дії Росії нас усіх чекає невизначене майбутнє? В той час, як українці продовжують втрачати життя від обстрілів, люди в Європі далеко від зони бойових дій можуть загинути взимку від злиднів та холоду.

Реальність є такою, що історія про Україну має для нас більше значення, ніж будь-яка інша історія у світі, і обов’язком британської журналістики є постійне оперативне висвітлення війни, що триває в Україні, наскільки це можливо — інакше вона демонструє велику нечутливість. На мій погляд, посередність і тривіальність поточного висвітлення війни в Україні британськими ЗМІ не просто ганебна, її не можна нічим пояснити та виправдати.

Війна в Україні – це не просто чергова модна «тема новин», яку ми можемо просто ігнорувати, тому що відчуваємо «втому» від неї, це криза, яка визначає долі сотен мільйонів людей на Землі і яка диктує порядок денний на наступні кілька місяців.

Правда в тому, що українська війна актуальна не лише для західного світу, а для всієї планети.

Можна сказати, що представники британської преси не виконують свій головий суспільний обов’язок, не надаючи у своїй діяльності пріоритет війні в Україні.

Немає сумніву, що британська журналістика занепадає. Я кажу це як молодий журналіст, розчарований не тільки тим, як ми, британці, дивимось на Україну, а й тим, скільки зусиль ми докладаємо, щоб висвітлювати війну в Україні та проблеми, з нею пов’язані.

Найменше, що ми можемо зробити, це продемонструвати підтримку України, активно та постійно висвітлюючи події в цій країні — протилежне буде свідчити про смерть справжньої британської журналістики.

Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково співпадають з поглядами Kyiv Post.

Оригінал англійською тут