ПОГЛЯД: Воєнні злочини: що це таке і чому про них варто говорити

“Моя хата скраю, нічого не знаю”. Популярний фразеологізм в Україні, втім характерний він для всього світу. Поки біда не приходить у наше життя, ми часто не помічаємо глобальних проблем. Простіше кажучи, якщо проблеми не наші, вони нас не турбують. Звичайно ж, доти, поки в Україні не почалася повномасштабна війна, я ніколи в житті не стикалася з поняттям «воєнні злочини». Так само мені не пояснювали, що це таке і навіщо їх розкривати. Однак ми ніколи не знаємо, що нам принесе завтрашній день. Молімося про мир, але розібратися варто!

Воєнні злочини – це, нажаль, те, що зараз переживає Україна. Сама війна вже є порушенням усіх людських норм і правил, особливо в сучасну епоху. Однак є речі, які навіть під час війни не повинні мати місце. За останніми даними, в Україні відкрито близько 10 тисяч справ про воєнні злочини.

В ефірі Єдиного марафону Генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова розповіла, що причини для порушення все більшої і більшої кількості справ з’являються щодня. Оскільки доки війна триває, злочини на окупованих територіях або ж територіях ведення бойових дій продовжуються.

«Це загибель мирного населення, бомбардування, незаконна депортація наших людей на окуповані території чи територію держави-агресора», – сказала Венедіктова.

За її словами, в Україні вже розпочаті провадження щодо військових злочинців. Зокрема, 15 російських військовослужбовців, які вчинили злочини на Київщині, зараз під слідством. Окрім цього, 23 травня було оголошено вирок у першій справі про воєнні злочини, яку розглянули в українському суді. Російський військовий Вадим Шишимарін отримав довічне ув’язнення за вбивство цивільного на Сумщині. Свою провину російський армієць визнав. Все, що він зміг сказати у своє виправдання – “просто виконував наказ”. Адвокати Шишимаріна планують подавати апеляцію.

Нижче наведено загальні ознаки воєнних злочинів:

• умисне вбивство;
• катування;
• напад на мирне населення;
• знищення та розтрата майна;
• примус до служби в збройних силах противника;
• удари по охоронюваних об’єктах (таких як історичні пам’ятники, лікарні, церкви, школи тощо);
• депортація або примусове переміщення населення;
• захоплення заручників;
• напад на цивільні об’єкти;
• неналежне використання прапора, військових знаків або уніформи противника;
• неправильне використання відмітних емблем, встановлених Женевськими конвенціями (наприклад, використання машин швидкої допомоги);
• погрозливі заяви (наприклад, «пощади не буде»);
• знищення або захоплення майна противника;
• пограбування (наприклад, крадіжка в магазині);
• використання захищених осіб як «живих щитів» (наприклад, прикриття військової техніки цивільним населенням, обстріл з будівлі дитячого садка тощо).

Це – перелік лише найсерйозніших порушень. І всі ці злочини росіяни скоїли і продовжують коїти на території України.

Проте є уточнення. Наприклад, у Ворзелі на Київщині російські військові обстріляли пологовий будинок. Поки в одній палаті жінка народжувала дитину, у коридорі поруч куля пройшла крізь скло. Більше того, росіяни відкрили вогонь по медсестрі, яка бігла через подвір’я з одного кабінету в інший. Це є воєнним злочином.

Однак, якби в той момент у пологовому будинку були українські військові, дії росіян не були б кваліфіковані як воєнний злочин. В такому разі виходило б, що українські військові прикривалися  мирними жителями. У госпіталі Ворзеля військових не було. Так само, як і в школі в Бузовій, у підвалі якої ховалося близько 500 людей. Росіяни обстріляли навчальний заклад і перетворили його на руїни.

Можна й далі перераховувати такі приклади. Ворожі сили вже три місяці без жодного сорому та страху перед судом здійснюють воєнні злочини на території України.

І ми поки не знаємо, яка ситуація в тих місцях України, які зараз окуповані і де немає зв’язку з людьми.

Сьогодні головним завданням людей і, зокрема, журналістів є збір та збереження якомога більше фото, відео, свідчень та інших доказів. Хоча всі ми розуміємо, що найгірша картина виявиться саме після війни, коли Україна зможе робити висновки. Головна проблема, що час спливає. І з кожним днем воєнні злочини накопичуються.

Нам залишається тільки сподіватися і вірити, що колись кожного, хто їх вчиняв, буде притягнуто до відповідальності. І саме тому ми повинні зробити все можливе, щоб відстежувати, записувати та викривати воєнних злочинців. Тому, що інколи ворог приходить і в ту хату, яка скраю.