ПОГЛЯД: Тиждень України: ураження стратегічних бомбардувальників РФ та здатність України виробляти сучасну зброю

Минулого тижня аеродроми "Дягілєво" (в Рязанській області) та "Саратов" (у м. Енгельс), на яких базувалися літаки стратегічної авіації агресора, були атаковані безпілотними літальними апаратами (БПЛА).

Міністерство оборони України заявило про налагодження замкненого циклу виробництва 152-мм та 122-мм снарядів, які багато в чому визначають  характер бойових дій на фронті.

Про ці події та їхні наслідки читайте в щотижневому огляді експертів Інформаційної оборони.

Удар, ще один удар

Вранці 5 грудня в результаті атаки БПЛА на аеродроми "Дягілєво" та "Саратов", за попередніми даними, було пошкоджено принаймні два стратегічних бомбардувальники Ту-95МС та один Ту-22М3, один бензовоз та загинуло троє російських військовослужбовців.

На перший погляд, окупантам завдано досить незначних втрат. Однак, якщо уважно проаналізувати наслідки цих подій, то можна констатувати – вони беззаперечно вплинуть на характер, перебіг та результати російсько-української війни.

По-перше, Збройні Сили України продемонстрували, що зараз вони вже можуть завдавати ударів по глибокому тилу противника.

Генерали Валерій Залужний та Валерій Забродський у своїй ще вересневій статті підкреслювали, що одна з головних проблем ЗСУ – у неспроможності завдавати ударів по військових цілях окупантів, які знаходяться в глибині території Росії.

Здається, у грудні наші військові таку можливість отримали. Адже Енгельс знаходиться за 700 км від російсько-українського кордону. Теоретично українська армія отримала зброю, яка може вражати цілі у столиці агресора – Москві. 

По-друге, внаслідок ударів дронів знизився рівень боєготовності ВКС Росії, у тому числі для завдання ударів по Україні.

У складі військово-космічних сил Росії не так і багато Ту-95МС – орієнтовно всього 60 "стратегів". Тож кожен літак для них і для нас має значення. Адже ЗСУ вже може завдавати превентивних ударів по угрупованню стратегічних бомбардувальників, яке розгортається для завдання ракетного удару по Україні.

Кількість аеродромів для базування стратегічної авіації Росії також вкрай обмежена, оскільки вони потребують спеціального та дороговартісного обладнання, підготовленого та навченого  персоналу.

Російський генштаб був вимушений перебазувати літаки з Енгельса – головної бази стратегічної авіації – на північ Росії, що також впливає на здатність завдавати ракетних ударів по Україні.

По-третє, не треба забувати про вплив морально-психологічних факторів на перебіг військових дій.

Українські громадяни в тилу та військовослужбовці на фронті ще раз пересвідчилися – ЗСУ здатні превентивно карати агресора, який застосовує тактику масованого ракетного терору та намагається "вбомбити Україну в середньовіччя".

Навпаки, російські окупанти ще раз наочно усвідомили, що пересидіти війну десь далеко за лінією фронту, глибоко в тилу, не вдасться. Якщо ти воюєш проти України, то будь готовий у будь-який момент втратити своє життя.

І наостанок. Український ОПК продемонстрував здатність виготовляти в Україні зброю та техніку, яка є вкрай важливою  для досягнення перемоги в цій війні, яка може впливати на характер бойових дій та створювати для нас стратегічні переваги.

Про це ми детальніше і поговоримо в наступній частині огляду.

Українська зброя як фактор національної безпеки

Одна з головних проблем, яка не дає змоги ЗСУ здобути перемогу в найближчій перспективі – це відсутність сучасної зброї власного виробництва та критична залежність України від військово-технічної допомоги західних партнерів, від її темпів, обсягів та типів озброєнь.

Наприклад, у ЗСУ немає зараз на озброєнні балістичних ракет середньої дальності типу "Іскандер", майже немає сучасних танків типу "Абрамс" або "Леопард-2" останніх модифікацій та сучасних систем ППО.

Самі ми їх не виготовляємо (про поодинокі випадки, які стали публічними, ми поговоримо нижче), а західні партнери не завжди поспішають надавати таку необхідну нам сучасну зброю.

Головне завдання військово-політичного керівництва країни, яке чітко стоїть перед ним починаючи, принаймні, з 2014 року – це створення замкнених циклів виробництва сучасних видів озброєння.

Зрозуміло, що інформація з цієї тематики, яка циркулює в публічному просторі, не є повною та однозначно достовірною. На те й існує військова таємниця. Однак реперні точки процесу розробки та виготовлення сучасних зразків зброї визначити можна.

Перша пов’язана з початком російської агресії у 2014 році, коли було прийняте рішення щодо створення сучасної української зброї, пішли державні кошти на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, та завершилося створення нових видів зброї, розпочатих у попередні роки.

Мова йде про протикорабельну ракету "Нептун", протитанковий комплекс "Стугна-П", БТР-3Е, постачання до ЗСУ танків, модернізованих до рівня "Оплоту" та "Булату". У 2017 році урядом Володимира Гройсмана було прийняте рішення щодо виробництва 152-мм снарядів.

На жаль, між 2019 та 2021 роками реалізація багатьох із цих військово-технічних проєктів суттєво загальмувалася. Президент Володимир Зеленський вважав, що мирні домовленості з Росією можуть бути досягнуті не внаслідок перемоги ЗСУ, а внаслідок переговорів із Путіним, в очах якого український глава держави побачив "мир".

Широкомасштабна агресія Росії проти України довела всю хибність таких сподівань. Військово-політичне керівництво держави в березні 2022 року стикнулося з необхідністю розгортання виробництва сучасної зброї в найкоротші терміни у вкрай несприятливих умовах воєнних дій та проведення противником диверсійно-розвідувальної роботи.

Пройшло дев’ять місяців, і стали зрозумілими декілька обставин.

По-перше, роботи з виробництва сучасної української зброї, попри втрачений час, ведуться, і ведуться достатньо ефективно.

По-друге, українські контррозвідувальні органи забезпечили досить серйозне прикриття розробок української зброї та, власне, місць її виробництва.

По-третє, українські зразки проходять військові випробування вже безпосередньо на фронті. Принаймні, стало відомо про два випадки її застосування: атака БПЛА на аеродроми стратегічної авіації минулого тижня та використання на фронті 152-мм та 122-мм снарядів українського виробництва.

У соціальних мережах розгорнулася широка дискусія щодо типу БПЛА, якими було завдано ударів по базах стратегічної авіації Росії. Адже досі Україна не виробляла безпілотників такої дальності, а США відмовлялися з міркувань безпеки постачати нам ударний БПЛА Grey Eagle. За підсумками дискусії, більшість експертів та "експертів" дійшли висновку, що було застосовано модернізовані Україною радянські БПЛА типу Ту-141 "Стриж" або Ту-143 "Рейс".

Дозволю собі не погодитися з таким висновком. Скоріше за все, була використана абсолютно нова українська розробка, про завершення військових випробувань якої напередодні заявив концерн "Укроборонпром".

Про інший випадок. Власне виробництво 152-мм та 122-мм снарядів дозволить зменшити критичну залежність ЗСУ від цього типу боєприпасів. Адже ми знаємо, наскільки важко доводиться нашим військовим, коли неможливо вести якісну контрбатарейну боротьбу або артилерійський наступ.

Перші кроки до створення замкненого циклу власного українського виробництва зброї зроблені.

Головне, щоби майбутні можновладці не забули сучасних уроків та остаточно усвідомили – таке виробництво є одним із основних елементів національної безпеки держави, яке, своєю чергою, обумовлює спроможність Збройних Сил захистити суверенітет та незалежність нашої Батьківщини.