Події у світі давно стали важкопередбачуваними. І це не тому, що секрети зараз легше зберігати – навпаки, секрети в наш час розкриваються скоріше, ніж будь-коли через те, що сучасний світ куди більш взаємопов’язаний, ніж раніше. У будь-якій частині світу може статися щось несподіване, і це одразу відчувається на іншому кінці планети.
На початку 2021 року ніхто не передбачав (і не міг передбачити), що світова торгівля зазнає рецесії. А потім у березні величезне судно Ever Given застрягло в Суецькому каналі та заблокувало 12 % світової торгівлі, завдавши шкоди, порівняної з річним ВВП Сербії. Роком раніше всі плани світу, включно з нашими особистими та сімейними, були зруйновані вірусом Covid-19. Ми досі через усе це на сторожі.
Колишній президент і прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв вже має кришталево чітке уявлення про те, яким буде 2023 рік. Польща та Угорщина окупують частину України, Німеччина утворить Четвертий Рейх із кількома «сателітами», Північна Ірландія відокремиться від Британії, а Британія повернеться до ЄС, адже до того часу Євросоюз буде в стані колапсу, як і євро. В Америці почнеться громадянська війна, а Каліфорнія і Техас проголосять незалежність.
Це віщування російського екс-президента розвеселило публіку в соцмережах, адже воно божевільніше за найкарколомнішу теорію змови, тим паче, що автором є не стара жінка з тюрбаном на голові, а людина з найближчого путінського оточення, колись найвища посадова особа Російської Федерації.
Щодо самої Росії Медведєву чомусь нічого конкретного не привиділось, окрім того, що нафта буде коштувати 150 доларів за барель, а газ – 5 тисяч доларів за тисячу кубометрів. Це єдине, чого Кремль хоче від Діда Мороза, але навряд чи отримає, бо Діда Мороза не існує. Екс-президенту нічого не привиділось про Росію, тому що, швидше за все, він не зміг отримати жодних хороших новин з майбутнього, а як великий патріот Росії Медведєв не хоче поширювати поразницькі настрої.
Росія, звичайно, буде в центрі найважливіших світових подій і наступного року, втім не в тому вигляді, як вона очікувала. Її агресія проти України завершиться військовою поразкою та повним виснаженням військово-економічних ресурсів. Таке пророцтво не вимагає жодної подорожі у майбутнє чи ворожіння по долоні.
Росія неухильно рухалася до такого результату з перших днів свого лютневого вторгнення. За останні 10 місяців її було відключено від міжнародної фінансової системи, а 100 мільярдів доларів російських грошей у західних банках були заморожені, окрім 300 мільярдів заморожених коштів російського Центробанку. Тисячі західних компаній покинули Росію, залишивши її без технологічної підтримки, необхідної для будь-якого серйозного бізнесу – від обслуговування літаків чи банкоматів до видобутку нафти і газу. Під російськими банками почали збиратися довжелезні черги людей у паніці, які не можуть зняти гроші зі своїх рахунків, бо їх там не виявилось. Точна кількість загиблих росіян в Україні наразі невідома. Але за оцінками Пентагону, зробленими у вересні, ця кількість має сягати близько 100 тис. вояків.
Навіть якщо мир настане 1 січня, Росії знадобляться десятиліття, щоб оговтатися від розв’язаної нею вбивчої авантюри. Що стосується її стратегічних товарів – газу та нафти – вона остаточно втратила свій найбільший ринок збуту – Європу. Крім запровадження санкцій проти Росії, Європа поспішно почала «очищатися» від російського газу, знаходячи нових постачальників. Три чверті німецьких компаній, які використовують газ, повідомили, що вони скоротили споживання газу без шкоди для виробництва. Декільком європейським країнам вже вдалося повністю припинити купівлю енергоносіїв у Росії, оскільки вони переорієнтувалися на інших постачальників, а велика італійська економіка зведе імпорт російського газу до нуля вже в 2024 році.
Росія неспроможна компенсувати ці втрати, оскільки їй потрібні нові транспортні потужності для великого експорту на Схід, які вона не може створити без участі великих західних компаній. Та сама історія з нафтою, яку Росія тепер має продавати не дорожче 60 доларів за барель, згідно з новим санкційним лімітом ЄС і G7.
Таким чином, день настання миру в Україні неодмінно буде днем краху російського вторгнення, навіть якщо в Росії цей день буде оголошено новим Днем перемоги. До того часу світ має продовжувати захищатися від російської агресії та від спроб Росії завдати максимальної шкоди всім, хто її оточує, особливо Європі, яку вона вважає ворогом.
Протягом тривалого часу, і особливо з кінця літа, Балкани були важливим полігоном для спроб Росії спровокувати кризу за межами України і таким чином відвернути увагу Заходу від його найважливішого фронту. У 2023 році Росія максимально використає вакуум, який утворився в діалозі щодо Косова, справедливо вважаючи, що неврегульована ситуація може легко перерости у відкритий конфлікт між сербами та албанцями, а в найбажанішому для РФ випадку – між Сербією та НАТО.
Росія хоче конфлікту в Косово і щодо Косово. Вона використовує свій великий дезінформаційний потенціал, ресурси розвідки, гроші та політичний вплив, щоб роздмухати іскру, що тліє у Косово. Це продовжуватиметься, поки Белград і Пріштіна не досягнуть угоди за посередництва Америки та ЄС. Це гра в умовах цейтноту, у якій ставка для Сербії величезна. Йдеться про її безпеку та безпеку сербів у Косово.
Нам складно вірити неофіційним повідомленням про те, що угода може бути досягнута в березні, тому що досі вже мали багато подібних очікувань, які не справдилися. Але угода між Белградом і Пріштіною має великі перспективи бути укладеною в 2023 році (багато в чому через згадану вище нестачу часу), попри те, що ця угода суперечить російським очікуванням щодо нового спалаху конфлікту на Балканах.
Сербія не повинна вагатись, визначаючи, у чому саме полягають її державні інтереси і хто може допомогти їй реалізувати їх на даний момент. Це аж ніяк не Росія. Навпаки, Росія працює прямо проти інтересів Сербії, і продовжуватиме робити це, доки буде зайнята своїм питанням №1: Україною. Інтерес Сербії полягає в тому, щоб якомога швидше досягти компромісу з Пріштіною. Це реально досяжно у 2023 році, і це можливість, яку не можна втратити.
Погляди, висловлені в статті, належать автору і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.
Коментарі (0)