Відступаючих українських солдатів, як і охоплених панікою мирних жителів було не просто важко знайти, їх взагалі не спостерігалось трохи на захід від Соледара, на місці потужних боїв, що точилися в неділю, хоча російські державні ЗМІ стверджували, що захоплення міста принесло нарешті Кремлю вирішальну перемогу та прорвало українські оборонні рубежі.
У череді сіл поблизу Соледара, вздовж сільських доріг навкруги, а також в обох напрямках руху по шосе, критичному для постачання міста Бахмут, репортери Kyiv Post спостерігали таку ж, можна сказати, спокійну рутинну картину, яку, ймовірно, завжди можна спостерігати в районі бойових дій, в зоні періодичного, але регулярного артилерійського вогню.
Речники російської групи найманців Вагнера в четвер заявили, що проведене ними «тотальне» захоплення Соледара вщент розгромило українські формування в цьому секторі, спровокувало масовий відступ підрозділів ЗСУ і поставило під загрозу артилерійських ударів сусіднє шосе М04 – важливий шлях постачання до сусіднього Бахмута.
За спостереженнями Kyiv Post у неділю вранці та на початку дня рух на трасі M04 був безпечним, безперешкодним і врегульованим. Здебільшого дорогою рухались військові машини, які, здавалося, виконували звичайні завдання: пара бронетранспортерів, що прямували до лінії бойових дій, вантажний причіп, який тягнув підбиту БМП до місця ремонту або, можливо, на металобрухт, мікроавтобуси з волонтерами, які розвозять їжу та товари першої необхідності місцевим мешканцям неподалік передової, і воєнізована поліція, яка патрулює місцевість на броньованих автомобілях KрАЗ Спартан.
В одному місці, в межах можливого радіусу дії російської артилерії, на узбіччі M04 припаркувався бойовий підрозділ ЗСУ, який переміщався на повнопривідних позашляховиках, пікапах і навіть на шкільних автобусах – усі бійці були далеко не в парадному стані. Хтось з них просто стояв, заклавши руки в кишені, хтось курив, більшість розмовляли між собою або перевіряли свої телефони, чекаючи, поки їхній підрозділ пропустять через блокпост.
Бійці ЗСУ розташовувались в селі Никифорівка за 8 км від Соледару. Більшість із них були озброєні та в захисних бронежилетах. Серед понад ста солдатів, яких бачив Kyiv Post у цьому селі та його околицях, жоден чоловік чи жінка не були у захисній касці. Багато з них були зайняті такими рутинними військовими справами, як заміна мастила у вантажівці, рубання дров, ремонт вікон у будівлях або завантаження чи розвантаження автомобіля. Біля однієї хати солдати встановили 5-літровий газовий пальник і прямо на вулиці варили суп.
Більшість солдатів, яких бачив там Kyiv Post, носили шеврони піхотних формувань, які, як повідомлялося, брали участь у нещодавніх боях у Бахмуті та Соледарі. Вони були чистими, виглядали відпочилими, поводились доброзичливо та вочевидь раді були поспілкуватися з репортером. Одні казали, що перебувають тут на відпочинку після бойових дій у Соледарі, інші говорили, що постійно дислоковані в Никифорівці. Згідно з їхніми свідченнями, російські підрозділи під проводом найманців Вагнера захопили центр міста після важких боїв і ціною надзвичайно великих втрат. Кілька заявили, що мають повернутися на підготовлені позиції у східній частині міста, яка через особливості рельєфу має перевагу над низинним центром міста.
Сержант і артилерійський корегувальник, який служить у бойовій частині, сформованій у Закарпатті, сказав Kyiv Post, що очікує, що ЗСУ скоро придушать подальші російські атаки в районі Соледара, тому що тепер піхота Вагнера має наступати на відкритій місцевості під прицільним вогнем українців без жодного прикриття. Поточна кількість снарядів, що є в розпорядженні ЗСУ, не дозволяє здійснювати залп «щоразу, коли один з наших безпілотників помічає двох-трьох дебілів (російських солдатів)», але цих запасів більш ніж достатньо, щоб розрізати масовані атаки російської піхоти на шматки, стверджував боєць.
Усі без винятку опитані нами українські військові сказали, що впевнені в тому, що українська оборона навколо Соледара та Бахмута втримається. Декілька бійців голосно розсміялися, коли репортер сказав їм, що, згідно з повідомленнями російського державного телебачення, захоплення Вагнером Соледара стало великою поразкою України та вирішальним проривом російських військ, і що їхній підрозділ (конкретно названий російськими ЗМІ), залишив зброю і в паніці відступив.
У магазині села Никифорівка йшла жвава торгівля, а більшість покупців були військовими. Полиці та навіть підлога були заставлені популярними у солдатів товарами: локшиною швидкого приготування, газованою водою, ковбасами та сирами, сигаретами, чаєм та кавою, кетчупом та майонезом, шоколадом, копченою рибою, йогуртом, пакетами молока та кефіру. Запроваджена Києвом ще на початку війни заборона на продаж будь-яких спиртних напоїв як військовослужбовцям, так і цивільним у прифронтовій зоні явно діяла: нічого п’янкого у продажу не було: ні коньяку, ні горілки, навіть низькопроцентного пива не було видно. Енергетичні напої, готове до вживання м’ясо, сири та хліб, здається, є тут найбільш ходовими товарами.
Продавчиня Анна розповіла Kyiv Post, що російські снаряди та міни влучають в Никифорівку та в її околиці і вдень, і вночі. Вона додала, що більшість селян давно звикли до обстрілів, але багато хто, особливо сім’ї з дітьми, виїхали влітку та восени, після того, як Кремль назвав Бахмут і міста навколо нього, такі як Соледар, головною ціллю Російської Федерації у цій війні.
Кравченко та інші мешканці Никифорівки розповіли Kyiv Post, що перед війною в селі проживало близько 600 осіб, більшість мешканців працювала на місцевій свинофермі та м’ясопереробному заводі, інші ж жили за рахунок роботи на присадибній ділянці. За їх словами, зараз тут залишилося близько 300 мирних жителів. Принаймні в кожній другій оселі в селі жили солдати. Більшість будівель пошкоджені снарядами.
Дві жінки, які живуть на одній з вулиць села, розповіли Kyiv Post, що підрозділи ЗСУ, розташовані неподалік, іноді забезпечують селян будівельними матеріалами та паливом, але наразі єдиним надійним засобом виживання для них залишається городина та свійська птиця. Опалення, за словами селян, тут тільки пічне. Декілька місцевих мешканців розповіли Kyiv Post, що російські обстріли, які повалили тут багато дерев, певним чином полегшили для них пошук палива. У трьох місцях уздовж головної вулиці села репортер Kyiv Post побачив купи вугілля, яке доправили сюди волонтери, щоб допомогти селянам зігріти їхні домівки. Чоловік, який завантажував вугілля у причіп, сказав, що у ньому багато глини, тому воно низькоякісне, але це краще, ніж нічого.
Як цивільні, так і військові розповіли Kyiv Post, що постачання електроенергії тут стабільне, хоча російські влучання іноді призводять до відключення електроенергії на кілька годин, перш ніж військові інженери відновлять лінії електропередач. У більшій частині села є телефонне покриття, а в деяких місцях, як сказали Kyiv Post, навіть пристойний Інтернет.
Жінка, яка назвалася Євангеліною, сказала, що вона й багато інших літніх мешканців залишились, тому що без них їхні качки, кури та кози-годувальниці загинули б. Вона сказала, що впевнена, що село залишиться під контролем України, а оборонні рубежі ЗСУ на сході сильні і втримають натиск росіян. Інші мешканці Никифорівки сказали приблизно те ж саме.
Коментарі (0)