Kyiv Post поспілкувався з бійцями Збройних сил України, що воюють на передовій Донецької ділянки фронту у напрямку Лиману. Їхня рота тимчасово перебуває в Києві на доукомплектації і скоро знову вирушить на фронт. Солдати розповіли про ступінь інтенсивності російських атак і покращення оснащення російської армії завдяки китайським приладам. Вони побажали не називати свої імена.

Чи знизилася інтенсивність російських атак?

Дивлячись де. Під Вугледаром продовжуються атаки, а під Кремінною взагалі веселіше - ми відбили там село, яке росіяни раніше взяли. Під Бахмутом простіше стало, бо росіяни взагалі сиділи там на відстані 30 метрів.

Advertisement

Чи вистачає вам зброї та оснащення?

Зброї не вистачає і не буде вистачати через інтенсивність атак. Насамперед не вистачає боєкомплектів, якщо 1100 набоїв з одного автомата Калашникова за ніч вистрілювати, ясна річ, що все зрештою виходить з ладу.

Більше по темі

"Патріот Росії, якого підставила українська розвідка": заступник Шойгу у СІЗО після операції ГУР

Джерела Kyiv Post у спецслужбах розповіли, що російські правоохоронці взялися за заступника Міноборони РФ після успішної спецоперації ГУР, коли було отримано величезна кількість таємних документів.

У росіян китайської техніки багато, це товари подвійного призначення. Багато такого обладнання, яке вони раніше не застосовували. Наприклад, дивишся на російського солдата у дальномір, а в нього на шоломі такий датчик китайський, який йому повідомляє, хто і звідки на нього дивиться. Росіяни стали значно краще екіпіровані.

Advertisement

Це в Донецькій області?

Так. Росіяни ж не всі зі старими гвинтівками, бувають різні.

Ми поступаємося їм у техніці?

Теж по різному буває, для ефективної оборони, окрім кулемета та РПГ, потрібен тепловізор, у нас вони зазвичай цивільні, не військового призначення, бо військові дуже дорогі. Такі тепловізори виїдають очі, неможливо в них дивитися і одразу стріляти, потім приціли нічні потрібні, їх взагалі немає.  Крім того, необхідні рації нормальні, а не "радіоняні". От відбомбили по нас росіяни, й ніхто не знає, вижили ми взагалі чи ні, особливо якщо фосфором бомбили. Та навіть щоб артилерію нашу скорегувати, потрібна спеціальна рація.

Advertisement

Волонтери допомагають з амуніцією й самі ми просимо, шукаємо. Потреба є у всьому, бо в піхотних боях навіть стрілецької зброї не вистачає. В кулемета два стволи, один перегрівається за 3-4 хвилини бою, і треба прикручувати другий, а якщо він почне стріляти кудись у бік, а так і виходить, коли перегрівається, то хвилин за 15 нас уже може не бути, це якщо ми протримаємось, поки хтось підповзе на допомогу.

Розкажіть, яка зараз тактика у росіян?

Їхня тактика змінюється, вони вчаться. Ще пару місяців тому вони піхотою пробували, зараз більше застосовують техніку, а влітку вони взагалі все артилерією знищували повністю, мабуть, зараз у них уже дефіцит снарядів. Зараз якщо бої в місті або в лісі, і є де сховатися, то вони лізуть піхотою.

Advertisement

Хто в більшості воює? “Вагнерівці”?

По-різному, є їхні армійські частини, є і “вагнерівці”, вони відрізняються від армійських.

А як? Невже видно, що це ув'язнені?

Взагалі “вагнерівці” різні. Те, що бачив я - спочатку подумав, сюрреалізм якийсь - у чорних комбінезонах, прямо як черепашки Ніндзя, позаду в них два РПГ хрест-навхрест. Там не тільки зеки, є і професійні військові, цих росіяни бережуть, вони приїжджають вирішувати  спеціальні завдання. Хоча всі хочуть жити, здаються і ці теж, і ось у них таке озброєння зустрічається, що я навіть на картинках такого не бачив.

Неподалік хлопці схопили їх парочку - кажуть, татуйовані всі повністю.

А ви самі полонених брали, питали  в них щось?

Так брали, питали: чого ви прийшли? хто вас запрошував? Те саме, що й вони у нас.

Advertisement

По-різному відповідають, зазвичай - що за гроші. Та вони все, що ти хочеш, скажуть, але великого героїзму я там не бачив.

Різниця між нашими і росіянами в тому, що ми взводом можемо вирішити, як ми воюватимемо, а росіяни виконують накази згори і намагаються їх виконати, навіть якщо там уже одні трупи, їм все одно. Техніку вони можуть і поберегти, а людей не шкодують.

Це не правда, що зовсім погано вони воюють, воюють вони нормально - все залежить від підрозділу і тих озброєнь, що в них є.

Де ви служили до цього?

До початку повномасштабної війни ми не були військовими, 26 лютого ми пішли служити в Київську територіальну оборону усім нашим мікрорайоном. Брали участь у боях під Києвом біля Пущі Водиці та в районі Гостомеля.  У нас взагалі було тоді два кулемети “Максим” (один з яких не стріляв) на цілий батальйон (1000 солдатів), а на роту (100 солдатів) взагалі був один кулемет “Дегтярьова” 1937 року. Потім нас перевели до армії, всю нашу бригаду, хоча в нас є й дідусі 50 років та решта "параолімпійців". Ми так їх називаємо - обмежено придатні, половина з серцевим нападом падає на початку атаки.

Advertisement

Я, якщо чесно, взагалі не розумію, навіщо цих дітей 18 років женуть на фронт, вони не витримують, там витримка потрібна. Може атаку вони ще й потягнуть, а ось почекати, де треба, потерпіти - їм це складно.

Скільки годин ви проводите на передовій?

Ми з позиції можемо не виходити понад добу, наприклад, пішов контрнаступ на Лиман, ми взяли два села, тому що більш нікому було, і стояли скільки змогли, відкинули росіян тоді на 6 км від села до Кремінної.

Що було найважчим?

Навіть не знаю, на фронті постійно важко, вже і їсти на трупах кацапів звикаєш, вони там так і валяються. Найважче, коли пацанів ввечері тягнемо додому двохсотими, коли голова окремо, а хребет окремо - ось це найважче.

Багато у вас убитих і поранених?

У нас по втратах трохи більше 30%, це не так багато, а так по-різному. Ось батальйон зі Львова - хлопці поруч із нами воювали, хороші такі хлопці, тямущі - так 40% від них лишилося. Це нам просто пощастило, якби нам не допомогли в останньому бою забрати поранених з поля бою, то і в нас би було стільки ж вбитими, просто б не дійшли, бо за нами посадка просто в мотлох.

А як у нас постачання, їжа і форма є?

Та нас годували добре, а форма - це не головне, ми і в шубах по посадці бувало бігали, ці львівські хлопці ще з нас сміялися. Там на позиціях або загориться, або зачепишся за щось і порвеш або забрудниш, ми не маємо кращого вигляду, ніж росіяни - всі там як бомжі.

Думаєте, довго буде тривати війна?

Так, але переможемо у будь-якому разі. Потрібна зброя, насамперед артилерія і снаряди до неї, танки другорядні. Дуже не вистачає броньованих машин.

Була ситуація, ми штурмували село, прибіг чоловік із місцевих, кричить, що поранило в нього хлопчика 15 років, сина. Хлопці кинули малого в Жигулі, у нас тільки Жигулі були, і поїхали дорогою евакуації, привезли хлопчика в лікарню, а дорогою назад підірвалися на російській міні.  Друг мій і командир взводу, обом по 24 роки, загинули. Ціною свого життя врятували цього хлопчика, а потім його батько на російському телебаченні розповідав, які українські солдати чинять звірства.

Місцеві жителі підтримують росіян?

Так, трапляється, треба бути акуратним весь час. Одного разу схопили російську ДРГ з місцевих, де командиром групи виявилася п'ятнадцятирічна дівчинка, і вони вбили багато наших хлопців. Але є, звичайно, й такі, що підтримують нас, віддають останнє. Була одна бабуся там, двох її синів убили на війні росіяни, приносила нам щодня борщ, ми часто про неї думаємо, хвилюємося, що з нею, бо та територія зараз під окупацією.

Коментарі (0)

https://www.kyivpost.com/assets/images/author.png
Напишіть перший коментар до цього!