Військовослужбовці, пов’язані з компанією найманців «Вагнера», нещодавно захоплені ЗСУ, у серії інтерв’ю журналістам Kyiv Post виправдовували участь у загарбницькій війні, заперечували скоєння воєнних злочинів і підтвердили величезні втрати російських військ під час наступу на Бахмут.
Семеро російських бойовиків під час інтерв'ю сам-на-сам, організованого силами ЗСУ в слідчому ізоляторі у Дніпрі, говорили на камеру без присутності охоронців у кімнаті. Усі погодились назвати групі репортерів свої імена. Один відмовився від розгорнутого інтерв’ю. Згідно з міжнародними конвенціями щодо поводження з військовополоненими, Kyiv Post зберігає їхні персональні дані в таємниці.
Усі найманці сказали, що вони є злочинцями, які відбували покарання, і що вони приєдналися до Вагнера, щоб вийти на свободу та почати життя з чистого аркуша. Формально будучи приватною військовою компанією з тісними зв’язками з Кремлем, Wagner Group восени 2022 року почала вербувати найманців в російських державних в’язницях, пропонуючи їм зняття судимості і платню, еквівалентну 1300 доларам США на місяць, за шість місяців перебування на передовій російсько-української війни.
Велика Британія імпортує російські нафтопродукти через лакуни в законі
Усі респонденти, крім одного, на запитання, як людина може виправдати вторгнення в іншу країну з конкретною метою вбивства та поневолення її народу, відповіли Kyiv Post, що вони хотіли звільнили Україну від «фашистського правління» та «геноцидної антиросійської політики».
Як виняток, за його словами, 27-річний вихідець з Іркутська, якому залишилося відбути вісімнадцять місяців чотирирічного ув’язнення за зберігання наркотиків, розповів Kyiv Post, що російські державні ЗМІ «ввели його в оману», переконавши, що уряд України має намір вбити російськомовних людей, і що тепер, ставши військовополоненим, він «просить жінок України пробачити його» за те, що він прийшов до їхньої країни як окупант, «щоб убивати їхніх чоловіків і синів».
Він розповів, що бачив, як солдата його підрозділу стратили на очах у інших вояків у за пияцтво. Інші сказали, що вони не спостерігали страт, але, за їхніми словами, у «Вагнері» такі злочини як мародерство, жорстоке поводження з цивільними особами, пияцтво та непокора наказам офіційно карається смертю.
Опитані військовополонені мають вік від 20 до 40 років. Більшість сказали, що мають неповну середню освіту, походять з неповних сімей і неодноразово відбували строки ув’язнення. Коли вагнерівці відповідали на запитання, за що вони потрапили до в’язниці, у розповідях більшості фігурували алкоголь чи наркотики, або те й інше разом. Один не міг чітко говорити російською. Усі сказали, що їх захопили в Бахмуті та його околицях у січні цього року.
Один бойовик, за його словами, колишній мешканець Донецька, який до приїзду в Україну проживав в Тюменській області на заході Сибіру, заперечував свою бідність і низьку освіту, заявивши, що має два дипломи інженера і мав багатообіцяючу кар’єру, поки не став наркозалежним і не потрапив до в'язниці. Він сказав, що патріотизм і «необхідність захистити росіян, які зазнають утисків» були такими ж важливими для прийняття ним рішення взяти участь у вторгненні до України, як і його бажання повернутися до вільного життя. Він заявив, що його сім'я підтримала його рішення їхати воювати в Україну.
Систематичні обстріли українською армією його рідного міста Донецька, за його словами, тривали роками (з 2014 по 2021 роки), в результаті чого загинули сотні людей. Він стверджував, що приєднання до ПВК «Вагнера» було способом захистити донеччан в рамках давньої політики Росії щодо допомоги та підтримки етнічних росіян по всьому світові. Мова цього чоловіка була мовою освіченої людини і помітно відрізнялася від мови інших найманців. Та й взагалі він заперечував, що був найманцем, який воює заради грошей.
Один з членів репортерської групи Kyiv Post є мешканцем Криму, який перебував там під час російського вторгнення в 2014 році, а інший п’ять років працював у міжнародній моніторинговій групі, спостерігаючи за дуже обмеженими бойовими діями в Донецьку та навколо нього. Їхній особистий досвід прямо суперечив твердженням цього найманця. Він сказав, що мав доступ до українських телевізійних новин про перебіг війни, коли перебував у Львівському слідчому ізоляторі, але не вірив їм. Він стверджував, що українсько-російська війна є результатом маніпулювання «третіх сил» «слов’янськими народами».
Приблизно половина опитаних військовополонених стверджували, що насправді вони не приймали участь у боях, а були членами підрозділів, які евакували поранених, без обов’язку брати участь у штурмових діях. Ніхто не зізнався у тому, що стріляв зі зброї по українських військових. Більшість з них сказали, що вони потрапили в полон майже одразу після того, як їх відправили на передові позиції, де вони потрапили під нищівний український мінометний та артилерійський вогонь, який зазвичай вбивав або ранив 70-90 % особового складу підрозділу впродовж кількох годин. Двоє сказали, що вони єдині, хто вижив з їхнього підрозділу.
Один боєць, уродженець Нижнього Новгорода, якого завербували до лав «Вагнера» після відбуття трьох років із шести, присуджених йому за вбивство, розповів, що українці під час узгодженого наступу на Бахмутському напрямку використовували танки, БТРи, кулемети, реактивні снаряди та ручні гранати, які скидали з китайських безпілотників, перш ніж піхотинці ЗСУ захопили їхні позиції. Він стверджував, що в цей момент він сховався на дні своєї лисячої нори і не чинив опору.
Троє вагнерівців продемонстрували сліди вогнепальних та осколкових поранень, за їхніми словами, отриманих від рук українців. Один найманець, уродженець Ростова, заявив, що поранення передпліччя, отримане ним 17 січня, після надання першої медичної допомоги та дезинфекції не лікувалося українськими медиками протягом наступних двох місяців.
Втім усі без винятку оцінили лікування їхніх поранень українськими медиками на відмінно і сказали Kyiv Post, що харчування та умови утримання в українських ізоляторах є цілком прийнятними та майже комфортними. За словами полонених, українські піхотинці були непривітними і під час захоплення часом били полонених, але загалом умови утримання в українських в'язницях є зрозумілими і гуманними. Місця утримання, про які згадували вагнерівці, розташовувались у Львові, Харкові, Києві та Дніпрі.
Троє полонених висловили вдячність українським військовим капеланам, які, за їхніми словами, перевірили умови їхнього утримання та надали їм Біблії. Двоє сказали, що вирішили прийняти хрещення. Усі респонденти, крім одного, включно з обома новонаверненими християнами, сказали, що якщо їх обміняють і їм знову накажуть їхати воювати в Україну, вони виконуватимуть умови свого контракту з «Вагнером».
Один з полонених сказав, що сподівається повернутися до своєї дружини та доньок-підлітків у місто Киштим Челябінської області та відновити сімейний меблевий бізнес.
«Я сумую за ними… але не знаю, чи пощастить мені (повернутися)», – сказав він.
Коментарі (0)