“Кокс” – боєць котячої розвідки ЗСУ
“Кокс” на Донецькому фронті.
Фото надане бійцем ЗСУ, що воює біля Авдіївки.
Розказує товариш Кокса – боєць на Донецькому фронті:
"У бійців ЗСУ багато друзів-тварин, але Кокс, якого назвали так на честь Авдіївського коксохімічного комбінату, – наш улюбленець. Він служить уже майже рік, і ми зарахували його до складу котячої розвідки ЗСУ. Ми навіть виготовили для нього жетон.
Він з'явився в нас минулої весни, коли ми знайшли його на Авдіївському коксохімічному комбінаті, де розміщувався наш підрозділ. Від того дня він завжди з нами. Побратими навіть возили його на свята в Чернівці.
Кокс відчуває, коли має бути ворожий обстріл, і починає нявчати – це як сигнал повітряної тривоги. Ми вже знаємо з нашого досвіду, що тварини можуть відчувати наперед, що буде обстріл. У Чернівцях за цього кота мало не побилися – всі хотіли взяти його собі.
“Чуча”
Чуча на Бахмутському фронті.Фото надане командиром танкового дивізіону ЗСУ, що воює біля Бахмута.
"Чуча – це наш талісман. Півроку тому ми знайшли її в покинутому будинку біля Бахмута, в якому ми вирішили облаштувати нашу базу. В одній із кімнат ми знайшли собаку з малими щенятами.
Хлопці хотіли її вигнати, бо собака в домі – це більше бруду й мороки, але я сказав, що це її дім, що вона тут хазяйка, і не можна її виганяти.
Одного разу вночі нас атакували росіяни. Один снаряд розірвався прямо перед входом у будинок, а інший прямо за ним, але якимось дивом ми вижили.
Може, це мої фантазії, але я думаю, що це через собаку. Ми правильно вчинили, що не вигнали її, і це відвернуло від нас біду. Після того випадку Чуча завжди з нами, і втрати у нас справді менші, ніж в інших підрозділах".
“Безстрашний”
Безстрашний. Фото надане бійцем ЗСУ, що воює в Бахмуті.
Один із бійців, що воюють у Бахмуті, каже, що коти захищають їх від мишей:
“Є один кіт – кличка "Диверсант". Він приходить поїсти тільки вночі. Вранці він іде і на порозі залишає впійманих мишей. Інший кіт – "Снаряд" – такий смішний! Товстий і довгий, а лапи короткі. Коли обстріл, він тікає, а потім за день-два повертається.
Є ще один кіт. Він живе поруч у розбитому авто. Всі кличуть його по-різному. Він не йде до рук, але з'являється без попередження, і нам іноді стає страшно, коли він ходить навколо.
Одного разу з боку тієї машини на нас вийшла диверсійна група. Почався бій, і кулі влучали по машині, але він сидів там двадцять хвилин, як миша. Потім, коли все скінчилося, він виліз і спокійно обійшов своє господарство, ніби перевіряв пошкодження. Ми були шоковані, бо думали, що кіт давно втік. Після цього ми дали йому нове ім'я – "Безстрашний"".
“Мурка і її кошенята
“Мурка”. Фото надане бійцем ЗСУ, що воює в Донецькій області.
"Три місяці тому якийсь хлопець приніс зі свого села кішку. Тоді нас просто замучили миші. Вони стрибали, як коні, все згризали, а вночі навіть кусали нас за руки. Мене двічі кусали. Миші все псували.
Кішка була молода, триколірна – біло-руда з чорними плямами. Виявилось, що вона чудово ловить мишей. Тепер мишей немає – зовсім немає.
Але вона стала нікому не потрібною, особливо коли ми побачили, що в неї будуть кошенята. Вона ходила від окопу до окопу, нявчала, хотіла до когось прибитися. Один-два бійці давали їй щось поїсти, а інші її проганяли. Клички в неї не було.
Отак ходила вона тиждень, а потім обрала мене і мій окоп – найменший і найменш зручний. Я назвав її Муркою.
Вона дуже лагідна і любить "поговорити." Я не можу їсти ковбасу, яку нам дають, бо вона огидна, але мишей нема, і вона любить цю ковбасу, тож я залишаю її для Мурки, а іноді пригощаю її чимось смачнішим.
Останню мишу Мурка впіймала тиждень тому. А сьогодні вранці вона в моєму спальнику народила шістьох різношерстих кошенят.
В окопі, у кутку я зробив невеличкий уступ і поставив на нього коробку для кошенят. Одне було дуже кволе, і я брав його пальцями за вухами, підштовхував і легенько притискав до матері, щоб воно ссало. Тепер все добре.
Коли зможемо повернутись до цивілізації, я для Мурки накуплю здорової їжі. Вона підпускає мене до своїх кошенят, а від інших хлопців закриває".
Коментарі (0)