Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оголосило в розшук сімох осіб за підозрою в махінаціях з майном Фонду держмайна України. Серед них екс-голова Фонду в 2019-2022 роках Дмитро Сенниченко, його радник Андрій Гмирін, а також Павло Присяжнюк, Микола Парсентьєв, Олександр Горбуненко, Артур Сомов і Володимир Колот.
На момент скоєння вказаних правопорушень двоє з них були виконуючими обов’язки директора державного Одеського припортового заводу (ОПЗ), один виконував обов’язки керівника титанової компанії «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК), ще двоє були власниками приватної компанії «Агро газ трейдинг».
Як ймовірних учасників злочинної організації, їх звинувачують у розтраті еквіваленту 13 мільйонів доларів коштів вказаних державних компаній в період з 2019 по 2021 рік.
НАБУ затримало керівника Верховного Суду України на хабарі в 3 млн дол
Про викриття корупційної схеми, зокрема про прослуховування розмов її ймовірних учасників, НАБУ та САП вперше повідомили 22 березня. Одразу після цього розпочалася лавиноподібна хвиля розслідувань журналістів-розслідувачів та аналітиків.
Справа Сенниченка, схоже, стала одним із кількох резонансних розслідувань НАБУ, які вказують на глибоко вкорінену проблему корупції в Україні.
Як працювала ймовірна корупційна схема?
Розкрадання майна державних підприємств супроводжує політику та врядування в Україні з моменту проголошення незалежності в 1991 році. Незалежно від своїх політичних переконань, українські президенти та уряди послідовно чинили опір приватизаційним крокам, імовірно тому, що контроль над державними доходами приносив користь як їм особисто, так і їхнім політичним партіям та групам.
Ключовим чинником тут був Фонд державного майна України (ФДМУ), який управляє державною власністю по всій країні.
Випадок з ОГХК є одним із наочних прикладів стилю діяльності ФДМУ. Компанія ця є провідним виробником ільменітового концентрату в Східній Європі. Як повідомляє НАБУ, вище керівництво компанії, призначене ФДМУ, продавало свою продукцію за цінами, нижчими від ринкових, посередникам, зокрема неназваним чеським компаніям. У свою чергу ці посередники перепродували цю продукцію кінцевим покупцям за ринковими цінами. Схоже, що маржу присвоювали кінцеві бенефіціари схеми.
З Одеським припортовим заводом справа дещо складніша. Побудований у 1970-х роках завдяки інвестиціям американського бізнесмена Арманда Хаммера (власника Occidental Petroleum), завод став великим виробником і експортером таких добрив, як карбамід і аміак.
Виробництво ОПЗ потребує великої кількості газу. Через заборгованість завод працював за так званими давальницькими угодами. Газ постачає приватна компанія, завод виробляє добрива і передає їх постачальникам газу в якості оплати. Потім постачальник продає добрива на ринку та платить заводу за їхнє виробництво.
Проте цінами на добрива та газ можна маніпулювати для отримання корупційних доходів. Щоб забезпечити їх надходження, ФДМУ призначив «зручних» членів правління заводу та обрав «вигідного» постачальника газу («Агро Газ Трейдинг») під час організованого фондом «відкритого конкурсу», повідомило НАБУ.
Хто такий Сенниченко?
50-річного Сенниченка довгий час сприймали як справжнього реформатора з сильною антикорупційною харизмою. Його вражаюча кар’єра охоплює посади в Національному банку України, Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit, британській компанії Parkridge Holdings та міжнародній компанії Jones Lang LaSalle тощо.
У 2019 році він був призначений головою ФДМУ у складі реформаторського уряду Олексія Гончарука. Цей крок підтримав на той час новообраний президент Володимир Зеленський.
Сенниченко отримав репутацію безпрецедентного «викривача» корупції, коли публічно повідомив про три випадки пропонування йому хабара в обмін на призначення в керівництво держпідприємств «потрібних людей». Загальна сума хабарів склала майже 6 мільйонів доларів.
Дмитро Сенниченко (ліворуч) з екс-прем’єр-міністром України Олексієм Гончаруком.
Однак у НАБУ вважають, що ці заяви Сенниченка були лише публічним «прикриттям» його таємних корупційних оборудок.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії він втік до Західної Європи. У жовтні 2022 року його виявили в Монако журналісти-розслідувачі «Української правди». На запитання журналістів щодо звинувачень НАБУ він не забажав відповідати.
Наскільки близьким до цього може бути президент?
Це попереднє розслідування може бути лише початком. Згідно з дописом у Telegram від 23 березня керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, попереду нас може чекати «цікава історія з екстрадицією» та потенційне розкриття «імен людей з «високих кабінетів», які відіграли не менш важливу роль у цій схемі».
Гмирін міг бути одним із «смотрящих» чи «комунікаторів» між групою Сенниченка та Офісом президента. Як видно з допису від 22 березня у Telegram Ярослава Железняка, першого заступника голови парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, Гмирін, скоріш за все, був «смотрящим» від Офісу за державним Бюро економічної безпеки.
«У схемі має бути ще двоє людей, дуже близьких до Офісу президента», – додав депутат.
Ці люди Сергій Шефір і Тимур Міндич? Шефір заснував студію «Квартал-95», яка у 2000-х зробила Зеленського комерційно успішним коміком і актором. У травні 2019 року він став першим помічником новообраного президента Зеленського. Повідомляється, що Міндич є бізнес-партнером Шефіра і Коломойського.
Вважається, що обидва були «зв’язковими» Сенниченка з Офісом президента. Про це заявив заступник Сенниченка у 2019-2020 роках Сергій Ігнатовський у свідченях детективам НАБУ. «Протокол допиту» Ігнатовського 3 квітня оприлюднило видання Цензор.нет.
Ні НАБУ, ні Ігнатовський, ні найближчі помічники Зеленського публічно не заперечували достовірність цих свідчень і свою причетність до справи Сенниченка.
Якими були ймовірні прибутки учасників корупційної схеми?
У оприлюднених НАБУ матеріалах справи не вказано, чи використовувались ймовірні корупційні прибутки для фінансування партії Зеленського «Слуга народу» або когось із близьких до нього осіб.
Однак записи розмов ймовірних фігурантів свідчать, що Сенниченко міг отримувати приблизно 200 тисяч доларів на місяць. Загалом з листопада 2019 року по липень 2020 року він міг отримати понад 1 мільйона доларів.
Частина корупційних доходів могла була витрачена на піар-кампанію. Наприклад, лише у квітні 2021 року, як свідчить прослуховування НАБУ, на розміщення постів у соцмережах через акаунти популярних блогерів – лідерів громадської думки – було витрачено 25 тис. доларів.
Як до оборутки могли бути причетні окремі олігархи?
Вказані корупційні схеми можуть бути пов’язані з бізнесом українських олігархів Коломойського та Фірташа. Як вважають в Центрі протидії корупції, фігурантом справи на прізвисько «Дід» у прослуховуванні НАБУ щодо Одеського припортового заводу, вірогідно, є Ігор Коломойський,.
Коломойський був серед бенефіціарів Видобувної компанії «Укрнафтобуріння», йдеться в розслідуванні НАБУ. Цій компанії не вдалося виграти конкурс на постачання газу Одеському припортовому заводу, переможницею якого стала компанія-«фаворитка» Сенниченка «Агро Газ Трейдинг». На диво, компанія Коломойського не звернулася до суду з приводу порушення конкурентних умов під час конкурсу.
Антикорупціонери припустили наявність негласних угод між вищим керівництвом ФДМУ та олігархом. Наприклад, Коломойський міг «пропустити» вперед конкурента у схемі «ОПЗ» за неформальний контроль над державним АТ «Центренерго», однією з найбільших українських енергетичних компаній, про що йдеться в розслідуванні журналістів «Дзеркала тижня». Це може бути правдою, оскільки в перші роки президентства Зеленського ВАТ «Центренерго» керували люди, близькі до Коломойського. Цих керівників призначив ФДМУ, очолюваний Сенниченком.
А Фірташ, ймовірно, був причетний до корупційних оборудок навколо ОГХК, які розслідує НАБУ. У матеріалах НАБУ згадуються дві чеські компанії-посередниці – ЕРI Group s.r.o. і Belanto trade s.r.o., як встановив Кримський центр журналістських розслідувань у грудні 2022 року з посиланням на рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України.
Belanto trade купувала ільменітовий концентрат у ОГХК у 2020-21 роках, як з'ясувало попереднє розслідуванні Центру. Далі його доправляли до титанового завод Фірташа в окупованому Криму суднами під прапорами Сирії, Белізу та Панами. Завод є найбільшим виробником діоксиду титану в Східній Європі. Після анексії Криму Росією завод постачав свою продукцію на російський ринок.
Як можуть далі розвиватися події?
З моменту свого заснування НАБУ перебуває під постійним тиском з боку політиків різної партійної приналежності. Подальше розслідування справи Сенниченка однозначно залежить від здатності НАБУ захистити свою незалежність.
Уряд також відіграє тут важливу роль. Від нього очікують продовження курсу на приватизацію, наголошує Transparency International Україна у своїй заяві щодо справи Сенниченка.
Це розслідування знову висвітлило давню проблему – там, де активами управляє держава, завжди буде ризик неефективного управління та зловживань.
Kyiv Post стежитиме за справою Сенниченка та буде повідомляти читачеві про її подальший перебіг.
Коментарі (0)