18 травня в Україні та світі відзначають День вишиванки. Вже стало доброю традицією проводити цей день в українській вишиванці. Всесвітній день вишиванки – молоде свято. Відзначати його почали лише в 2006 році, але за цей час воно стало дуже популярним, його шанують у 60 країнах, де присутня українська діаспора. Kyiv Post зібрала цікаві факти про вишитий код української ідентичності.
День вишиванки відзначають у 60 країнах світу
Моду на вишиванку, задає президент Володимир Зеленський. Його сорочки кольору хакі з символічними орнаментами Київської Русі, танків та БТРів стають популярними серед українців. Камуфляжне забарвлення сорочок і в головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Вишиту сорочку має і відомий пес-піротехнік Патрон. Українці шуткують, що малюнок военного пікселя – це розлючена вишиванка.
Валерій Залужний з копією вишиванки Степана Бендери Фото: Вишивка в одязі видатних українців/Facebook
Нині вишиванка переживає відродження й піднесення, адже українці згуртувалися як ніколи, з любов'ю підтримуючи власні традиції. Елементи української вишивки все частіше використовують у своїх колекціях світові будинки моди, їх також із задоволенням носять голлівудські зірки та світові знаменитості. 
Британський бізнесмен сер Ричард Бренсон 30 квітня в «КПІ» на презентації проекту інноваційного міста «Polyteco Science City»
Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Вишитий одяг та елементи українців зображені на вазах скіфського періоду (4 століття до н.е.). А в могилах сарматів (1 століття н.е.) під час розкопок було знайдено вишиті золотом сорочки. Це свідчить про велику значущість вишиванки, адже у могили кладуть найцінніші речі.
Найдавніші знахідки Фото: spadok.org.ua
Перші вишиванки були не стільки предметами одягу, скільки оберегами від зла і нещастя. Саме тому сорочки оздоблювали різними візерунками на рукавах, комірах, подолі – там, де вони торкалися тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочку, аби та оберігала їх від злих духів.
Старовинні фотографії зі колекції Музея Гончара
Раніше дівчата вчилися вишивати ще з 5 років. Наречена мала обов'язково вишити сорочку не тільки собі, а також своєму коханому. Водночас на весілля хлопець одягав натільну сорочку, яку вишила мама, а потім — сорочку, що вишила наречена. Важливу роль у кожній українській весільній церемонії відіграють і вишиті рушники, кожна українська дівчина завчасно готувала певну кількість святкових рушників до свого одруження. 
Українське весілля
Цікаво, що для українців вишиванка ніколи не була повсякденним одягом. У ті часи, коли не було сучасних пральних засобів, пральних машин, а на створення однієї сорочки витрачалися місяці, дуже непрактично було щодня красуватися у вишитій сорочці. Сорочки для буднів так і називалися “буденками” і зовсім нічим не прикрашалися.
Кожний регіон України має свої особливості вишиванок. Всього в Україні налічується близько сотні технік вишивання. До 1860 року популярними в Україні були такі техніки, як низинка, верхоплут, козлик та інші види стібків. Цікаво, але хрестик прийшов до українських вишивальниць із Європи. Вишивка хрестиком є найпопулярнішою. Її використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком вишивали елементи рослинного та геометричного характеру.
Варіанти технік українських регіонів
Якщо говорити про мотиви, які зустрічаються в українській вишивці, то найдавнішими вважаються геометричні візерунки: різноманітні ромби, зигзаги, кола, хвилясті лінії, меандри, цятки тощо. Водночас використовувалися такі вишивальні техніки як пряма гладь та "ретязь" (різновид "хрестика"). Остання була особливо популярною на заході сучасної України.
Одна з найоригінальніших вишиванок – борщівська, вона родом з Борщівського району, що на Тернопіллі. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідніх поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки на знак скорботи.
Зразок борщівської вишиванки
Унікальною є техніка “білим по білому” на вишиванках з Полтавського регіону. Цікавим є факт, що підготовку до вишивки рукодільниці, розпочинали за три роки до початку створення візерунку. Головним і найтривалішим процесом ставало вибілювання ниток. У давні часи, щоб отримати сліпучу білизну морозного візерунка, полтавські вишивальниці придумали цікаву річ: розстилати нитки на березі річок у найбільшу спеку. Так чотири стихії – вода, сонце, повітря, земля – "заряджали" нитки. Та й з практичної точки зору річка добре відбивала сонячні промені і прядиво природно вигорало до білосніжного відтінку.
Полтавська вишиванка
До появи штучних анілінових барвників вишивальниці використовували виключно природні фарби, які отримували з відварів і настоянок із трав, кори, квітів, соку плодів. Наприклад, усі відтінки жовтого отримували з пшеничної соломи. Цікаво, що аби тон був золотим, ці нитки запікали у житньому тісті. Термічна обробка у поєднанні з опарою фіксували відтінок на віки.
Вишиванки мали розподіл за кольором. Чорні вишиванки одягали виключно чоловіки. Цікаво: сині вишиті сорочки були у гардеробі жінок, які не хотіли чи не могли народжувати, або дівчат до 12 років.
Вишиванка зображена на 20-гривневій купюрі – точніше, Іван Франко у вишитій сорочці. Цікаво: письменник першим серед української інтелігенції пропагував вишитий одяг у поєднанні з класичними піджаками, камізельками, френчами.
Іван Франко на 20-гривневі купюрі
Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році в Рівному. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6 570 людей у вишиванках. Цей факт зафіксований у Книзі рекордів України.
Особливе значення День вишиванки має саме цього року – тоді, коли Росія продовжує повномасштабну війну проти України. Вишиванка, одягнена 18 травня, стала ще одним символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці – вільний народ.
Коментарі (0)