Цікаві місця Києва: Костел святого Миколая

Костел Святого Миколая - одна з найкрасивіших споруд Києва. Розташований він в самому центрі міста на вулиці Великій Васильківський. Церква була спроєктована в 1899-1909 роках за участю відомого архітектора Владислава Городецького. 55 метровий шедевр в готичному стилі з баштами і ідеально пропорційними шпилями по формі нагадує довгастий григоріанський хрест. Цікаво, що архітектор творчо «відзеркалив» у фасаді київського костелу святого Миколая  всесвітньо відому Votivkirche - одну з найкрасивіших будівель Відня, своєю чергою вибудовану з відсилом до французького Notre-Dame de Paris.

Костел Святого Миколая Фото: www.myukraine.org.ua

Костел Святого Миколая - це другий католицький собор, побудований на території Києва. Перший костел – Олександрівський – розташовувався в Старому місті і міг вмістити лише близько 1 тисячі вірян. У 1898 році представники католицької громади Києва звернулися до міської влади з проханням надати землю під будівництво другого костьолу, оскільки чисельність католиків у місті наближалася до 40 тисяч осіб, і невелике приміщення Олександрівського костьолу вже ніяк не могло вмістити охочих відвідати месу, католицьку службу. Прохання виділити землю під новий костел київські католики підкріпили вагомим аргументом - назва нового храму "Миколаївський", мовляв, вшановуватиме пам'ять про відвідини Києва «їхньою імператорською величністю» Миколою II. І влада погодилася.

Проєкт костелу святого Миколая. Джерело: Архітектурна енциклопедія Гавриїла Барановського.

Після проведення конкурсу архітектурних проєктів до виконання прийняли проєкт 24-річного Станіслава Воловського. Але,  зважаючи на його молодий вік і недостатній досвід, керівництво та нагляд за будівництвом доручили Владиславу Городецькому, який на той час вже вважався одним з найкращих архітекторів міста. Скульптурне оздоблення довірили відомому італійському митцю Еліо Сала.

21 серпня 1899 року відбулася церемонія урочистого закладання першого каменю у фундамент костелу Святого Миколая. Будівництво його тривало дуже довго - понад 10 років. Це було пов’язано з тим, що грунти під будівлею виявилися надзвичайно складними. Мали ухил в напрямку до заплави річки Либідь, тому були надміру вологими. Будівничим довелося шукати спосіб вирішити цю проблему. Тож уперше в Європі при закладанні підмурків костелу застосували набивні бетонні палі, винайдені київським інженером Антоном Страусом, та вперше використали такий новітній на той час матеріал, як залізобетон.

Городецький додав до проєкту Воловського низку важливих деталей: вікно-«троянду», яка прикрашає фасад, вежу над середохрестям, також збільшив кількість декору фасаду, додавши фігури зміїв, грифонів та інших міфічних істот. Посередині вхідного порталу розміщена статуя Богородиці з Дитям Ісусом. На фронтоні - розп’яття, скульптури Діви Марії, Марії Магдалини та Іоана Хрестителя. А увінчує весь ансамбль фронтон із зображенням Архистратига Михаїла - покровителя Києва.


Велика Васильківська початок ХХ стр.

Вівтар планували створити в готичному стилі, його мали виготовити у Флоренції зі знаменитого каррарського мармуру, але коштів на нього не вистачило, тому встановили дубовий, багато оздоблений вівтар з позолотою. Взагалі майже все внутрішнє оздоблення було виготовлене з дубу. Двері центрального входу і бічних порталів також були дубові. Їх доповнювала готична фігурна оковка і різьба.

Красива теракотова підлога, викладена у вигляді великої шахівниці, існувала до кінця сорокових років, але до нашого часу не збереглася. Так само не зберігся і мармуровий амвон і мармурові фігури Христа та Богородиці, привезені з Риму - подарунок графа Фелікса Собанського. Вони були по-варварськи знищені за радянських часів.

В храмі для вірян було встановлено 26 лав у строгому готичному стилі. Орган – обов’язковий атрибут католицького собору – був привезений з Австрії. Для освітлення собору використовували 6 бронзових люстр з кришталевим оздобленням, 10 бра, світло яких разом з вітражними вікнами створювало неповторну ауру готичного храму. А ще в костелі було чимало підсвічників. Наприклад,на головному вівтарі було 10 позолочених та срібних підсвічників. Собор був прикрашений численними неймовірно красивими вітражами і розписами, які, на жаль, до наших часів не збереглися.

Скульптури італійця Еліа Сала прикрашають фасад костела

Будувався костел виключно на пожертви католицької громади Києва. Роботами керував відомий київський підрядник Лев Гінзбург, а меценат та голова комітету з будівництва собору Леопольд Янковський тричі особисто вносив по 10 тисяч карбованців, також доклалися члени комітету графи Браницький та Потоцький. Заможніші жертводавці давали по 1000, 10000, 25000 карбованців, а звичайні віряни - по 1, 5, 10, 20, 50 карбованців. Прізвища благодійників, як звичайних парафіян, так і заможних меценатів, тоді публікували київські та варшавські газети.

Костел урочисто відкрили в день Святого Миколая 6 (19) грудня 1909 року. Католицькій громаді Києва вдалося продовжувати в костелі богослужіння до 1936 року. Навіть попри те, що священників костелу, так само як і вірян, піддавали репресіям, як і представників інших конфесій. У 1938 році радянська влада офіційно закрила костел. Після того будівля костелу використовувалась під склади різних організацій, а майно було розграбовано. Позолочені та срібні чаші для причастя, цінні ікони та багато інших цінностей, які з любов'ю та пошаною дарувались вірянами обителі Божій впродовж десятиліть, були конфісковані.


Костел Святого Миколая початок ХХ стр.

Під час Другої світової костел постраждав від артилерійського обстрілу і від пожежі, під час якої було значно пошкоджено декор. У 50-х роках храм відремонтували і переобладнали під Державний обласний архів, тоді ж деякі барельєфи були знищені. Під час реставраційних робіт 1954 – 1957 років зникли цінні віконні вітражі. В 1956 році костел внесли до переліку споруд-пам’яток, що охороняються державою, але в 1963 році – вилучили звідти. В радянський період на даху костелу розташовувалося спеціальне обладнання, яке мало глушити сигнал «ворожих» західних радіостанції на кшталт «BBC» чи «Свобода». Пізніше ці пристрої зняли з даху.

Лише в 1970-х, завдяки рішучості та наполегливості громадськості міста, костел поставили на довгострокову реставрацію. У 1978 році за наказом Ради Міністрів УРСР будівлю костелу віддали під новостворений Київський будинок органної та камерної музики. Для цього в Чехословаччині замовили орган компанії «Рігер-Клосс» на 3945 труб та 55 регістрів, створений з металу і дорогих порід чорного та червоного дерева, який був одним з кращих концертних органів України. Розташований він був на невисоких підмостках костьолу на місці головного вівтаря, фактично на одному рівні із слухачами, що робило звучання особливо виразним.


Орган в костелі Cв. Миколая

У 1981 році, після закінчення реставрації, в костелі почав діяти концертний зал. На жаль, унікальний орган згорів. 3 вересня 2021 року в костелі виникла пожежа, яка сталася внаслідок короткого замикання електропроводки всередині дерев'яного корпусу органа, якій було понад 40 років. Унаслідок пожежі, яка поширилася на два поверхи костелу та на дах, покрівля будівлі була дуже пошкоджена, а орган знищений повністю.

За часів незалежності України римо-католицька служба в Костелі Святого Миколая відбулась вперше в січні 1992 року, перший раз за понад пів століття. 25 червня 2001 року, під час свого візиту до України, сюди завітав Папа Римський Іван Павло ІІ. В наші дні в костелі, попри триваючі реставраційні роботи, кожен день проводяться Служби Божі українською, польською, іспанською мовами та латиною.


Фото: Facebook

Костел розташований за адресою: Київ, вул. Велика Васильківська, 75

Розклад служб можна знайти на офіційному сайті костелу.