Учора мені наснилося, що я перенісся в майбутнє та опинився на території Всесвітньої виставки (ЕКСПО) в Одесі влітку 2030 року. За сім років до цього Україна дивовижним чином перемогла в конкурсі на проведення ЕКСПО-2030, і тепер перед моїми очима лежало місто, що зазнало колосальних змін. Одесу буквально переповнювали туристи. Вони заполонили собою готелі та ресторани ще у квітні, і очікувалося, що потік туристів не вщухатиме аж до жовтня. А це близько півмільйона відвідувачів на тиждень! Половина з них — українці, половина — мандрівники з різних куточків світу, що приїхали на власні очі побачити Одесу — перлину Чорного моря і морську столицю України. Але насамперед для того, щоб відвідати країну, що прославилася мужністю своїх солдатів. Вони дали рішучу відсіч другій за чисельністю армії світу та перемогли країну, площа якої у 28 разів перевищує територію їхньої Батьківщини.
Навколо мене вирувало життя та мерехтів калейдоскоп культурних подій, організованих 150 країнами. На території виставки вони побудували свої павільйони й привезли в Україну свою музику, танці та національні продукти. Дивовижний досвід для міста, де «гарячий сезон» триває лише три місяці, а навесні й восени не відбуваються ніякі міжнародні заходи.
Але тепер у місті не вистачало ні готелів, готових прийняти цю лавину туристів, ні локацій для проведення культурних заходів. Багато приватних осіб пропонували свої квартири в оренду, а старі будівлі та банківські філіали 19-го століття, що роками стояли занедбані, відремонтували та обладнали для проведення подій. Але попри це, багатьом туристам довелося винаймати житло по всьому регіону — навіть у столиці Молдови Кишиневі та в сусідньому Миколаєві. У цьому місті, що славиться своїми корабельнями, данські компанії побудували новий міжнародний аеропорт. Тепер сполучення між цими містами неможливо було й порівняти з довоєнним. Швидкісний поїзд почав курсувати цим маршрутом лише рік тому і сполучив Одесу з Кишиневом (90 хвилин), Миколаєвом (20 хвилин) і Києвом (150 хвилин). Тому багато іноземних туристів, які приїхали на ЕКСПО, їхали подивитися й на українську столицю.
Відведена під виставку локація була розташована ідеально — до неї легко дістатися з історичного центру. Доїхати можна за кілька хвилин таксі або трамваєм. Раніше ця місцина була відома під назвою «поля зрошення»: ходили легенди про те, що тут у землі лежить багато скелетів людей, убитих у війнах мафіозних банд у 90-х роках. Але коли ділянку розчистили, знайшли лише поодинокі кістки тварин. Після ЕКСПО локацію планують використовувати для проведення виставок, у тому числі першого українського гастрономічного ярмарку для просування експорту української продукції.
Найдивовижніше те, що вже в той момент було очевидно, який слід залишить по собі ЕКСПО (на додачу до подовження туристичного сезону з 3 до 6 місяців). Багато країн нанесли Одесу на мапу своїх культурних і торговельних відносин. Так, якщо раніше тут було лише 30 іноземних консульств, то сьогодні їх стало 60 — вони стежать за воротами українського експорту за допомогою своєї дипломатичної мережі.
Навіть більше: на додачу до цього, ЕКСПО вдалося повернути до життя деякі історичні перлини міста — такі, як напівзанедбаний курорт Куяльник, розташований у гирлі лиману неподалік Одеси. Курортом, який на початку 20-го століття відвідували королі та королеви, почала опікуватись французька група компаній. Вона якраз встигла довести його до ладу перед початком виставки, щоб до оновленого спа-центру можна було запрошувати нових відвідувачів. Іспанська ж група побудувала в Одесі першу гавань з клубом із рестораном — в її майстернях надають послуги парусним суднам і яхтам. Відсутність такого місця на мапі Одеси була серйозним недоліком цього приморського міста.
Знамениті ж Потьомкінські сходи, які, на жаль, донедавна впиралися в металеву огорожу транспортної магістралі, тепер з’єднані з круїзним доком пішохідним мостом, дизайн якого розробили відомі британські архітектори. Цим мостом люди можуть перейти прямо до нового музею моря із секцією доповненої реальності, що присвячена фільму «Броненосець Потьомкін», і до ресторану, з якого відкривається чудова панорама. Цей флагман міста був побудований на місці осоружного пострадянського готелю «Одеса», який довгі роки простояв занедбаний і зрештою був знесений.
Поки я так приємно подорожував у майбутнє у своїх снах, мене розбудив запах кави, що линув з італійської кавоварки на кухні мого будинку в Одесі. Я розплющив очі й відразу згадав про те, що моє місто виключили з конкурсу на проведення ЕКСПО.
Єдиною розрадою для мене став той факт, що просунутися так далеко в конкурсі вже є значним досягненням. Для виграшу Україні були потрібні голоси багатьох африканських, південноамериканських та азійських країн, а в багатьох із них і досі немає послів України. Ба більше, багато цих країн перебувають під сильним дипломатичним впливом Російської Федерації, що аж ніяк не сприяло перемозі Одеси. На жаль, це був лише красивий сон.
Коментарі (0)