Цікаві місця Києва: Музей води

Один з найбільш відвідуваних столичних музеїв – Музей води або Водно -інформаційний центр – розташований в найстарішій водонапірній вежі Києва у Хрещатому парку в центрі міста. 1 березня 1872 році саме на цьому місці було урочисто відкрито першу чергу міського водогону, з якої почалась історія централізованого водопостачання столиці. Про цю подію нагадують два старовинних вентилі на стіні музею (з боку вулиці), а також пам’ятна дошка.

Музей розміщено у відновлених спорудах першого київського централізованого водогону – двох водонапірних баштах, побудованих за проектом відомого архітектора Олександра Адріана Шіле. Башта, в якій розміщений центральний вхід, має висоту 29 метрів, вона була збудована у 1875 - 1876 роках і реконструйована 2003 року за первісними кресленнями із відновленням пожежної каланчі. Сусідня башта була збудована у 1871- 1872 роках та розібрана у 1939- 1940, вона також була відновлена за оригінальними кресленнями, зараз тут працює адміністрація музею.

Основна виставкова експозиція розміщується під землею в колишньому підземному резервуарі питної води, побудованому 1909 року, після переходу міста на артезіанське водопостачання з метою кращого забезпечення киян водою.

Урочисте відкриття музею відбулося на День Києва 24 травня 2003 року під час проведення в столиці 5-ї Європейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи» за участю  Київської міської адміністрації та за підтримки Міністерства довкілля Данії.

Це спільний проєкт України й Данії та перший в Україні і в Східній Європі музей подібного профілю. Автором проекту є архітектор з Данії Кастон Мюллер, який славиться своїм нестандартним підходом до дизайну. В музеї є багато незвичайних елементів. Наприклад, величезний унітаз, імітація потопу в квартирі, прозора каналізаційна труба, в якій видно сміття, а сама експозиція побудована в формі лабиринту. Щоб відвідати всі зали, які розміщені на 3-х ярусах, треба спуститися під землю на ліфті.

Автору вдалося створити справжнє царство води у всіх її можливих проявах, за яким не тільки можна спостерігати на власні очі, а й стати одним цілим з водною стихією. Тут можна пройти той самий шлях, який долає вода під землею, побачити формування дощу, виверження гейзера, створити власне русло річки та первірити силу на водяному насосі. А також зануритись на дно океану та помилуватися японськими коропами кої, які плавають у величезних акваріумах. А де ви ще побачите моделі артезіанської свердловини та каналізаційного колектора?

Зали музею. Фото: КМДА

Цікавою є історична зона, присвячена розвитку водопостачання у Києві. Одними з найцінніших її експонатів вважаються автентичні дерев’яні, керамічні, чавунні та пластикові водопровідні труби XVIII-XXI століть, мідна пам’ятна дошка з однієї з водопровідних станцій Києва – Бульварної – та дошка з відкриття станції, датована 1904 роком.

Крім того, тут можна дізнатися про те, як забезпечували питною водою Київ у давні часи, скільки вона коштувала та як прокладали перший водогін. Тут зберігається цікавий документ — Водна Хартія, який був ухвалений у 1967 році Радою Європи, дванадцять пунктів якого визначають важливі правила щодо водних ресурсів, де у першому пункті проголошується: «Без води немає життя. Вода — цінний, абсолютно необхідний для людини ресурс».