До нового пакету допомоги від Німеччини входять 3 зенітні установки Gepard та 30 000 снарядів для них. Також передано 2500 артилерійських снарядів калібру 155 мм, два танки для розмінування Wisent 1, 10 розвідувальних безпілотників Vector, два автомобілі для патрулювання кордону та дві системи виявлення ворожих пусків ракет для гелікоптерів AMPS.

Що таке Gepard?

Gepard — це німецька зенітна самохідна установка, або зенітний танк. Він є повністю самостійним засобом ППО, що об'єднує в собі як радіолокаційну станцію, так і озброєння для збиття. Крім того, Gepard може самостійно переміщатися та змінювати своє місце розташування. Ці машини виготовлялись німецьким оборонним підприємством Krauss-Maffei до 1980 року. Усього було виготовлено 570 таких зенітних танків. 

Advertisement

Історія «Гепарду»

Розробка машини почалась у 1966 році, коли стало зрозуміло, що Бундесвер не може продовжувати використовувати вже застарілі на той час американські ЗСУ M42 Duster виробництва початку 50-х років. За основу нової машини був узятий корпус від вже існуючого на той момент німецького танку Leopard 1. Використання адаптованого шасі «Леопарда» забезпечило досить хороші ходові та маневрені характеристики.

Advertisement
ЗСУ знищили російський склад з боєкомплектом з гаубиці FH70: відео
Більше по темі

ЗСУ знищили російський склад з боєкомплектом з гаубиці FH70: відео

Оперативне командування "Захід" оприлюднило відео знищення російського складу з БК на Запорізькому напрямку.

У 1969 році були завершені конструкторські роботи, і почався етап випробувань. Усього було виготовлено 4 прототипи, із 30-мм та 35-мм гарматами. Тестові стрільби виявили переваги 35-мм версії, тому у 1973 році було прийнято рішення розпочати масове виробництво саме цієї модифікації. Перші «Гепарди» надійшли на озброєння Бундесверу вже у 1976 році. За період з 1976 по 1980 роки Німеччина виготовила 420 таких зенітних танків для своїх збройних сил, а також поставила 95 одиниць для Нідерландів і 55 для Бельгії.

Інфографіка: Богдан Тузов.

Озброєння

Німецький Gepard озброєний двома 35-мм автоматичними нарізними гарматами швейцарського виробництва −Orelikon KDA L/90. Загальний боєкомплект у 680 пострілів, по 340 на кожну гармату, може складатись як зі звичайних осколково-фугасних запалювальних боєприпасів HEI-T, снарядів призначених для знищення типових повітряних цілей, таких як крилаті ракети, гелікоптери та літаки, так і з підкаліберних бронебійних, що дозволяють боротися навіть з деякими броньованими наземними цілями. 

Advertisement

Гармати Orelikon KDA мають скорострільність у 550 пострілів на хвилину та можуть ефективно знищувати як повітряні, так і наземні цілі на відстані до 5,5 км та на висоті до 3 км. Потужності 35-мм автоматичної гармати з лишком вистачає, щоб перетворити будь-яку повітряну ціль на решето, а за умови використання підкаліберних бронебійних снарядів ця гармата може ефективно знищувати навіть ворожі БТР та броньовані авто.

Advertisement

Додатково, Gepard обладнаний чотирма пусковими установками для постановки димових завіс.

Електроніка та РЛС

За роки експлуатації Gepard отримував декілька модернізацій та оновлень. Завдяки цьому Німеччина зняла з озброєння машину 60-х років розробки лише у 2012 році. 

У 1985 році на Gepard був встановлений лазерний далекомір, а бортові радіостанції з SEM 25 були замінені на більш досконалі – SEM 90.

Під час наступної модернізації до версії 1A2 «Гепард» отримав новий цифровий балістичний комп’ютер.

Gepard обладнаний двома всепогодними радіолокаційними станціями. Оглядовий радар MPDR-12, що розташований на даху башти, необхідний для пошуку цілей та сканування повітряного простору в радіусі 15 км. Друга РЛС необхідна для захоплення цілі та наведення на неї. Радар стеження розташований у центрі передньої частини башти, між гарматами. Обидві радіолокаційні станції працюють незалежно одна від одної, кожна обладнана механізмами захисту від радіоелектронної протидії та вбудованими системами самодіагностики.

Advertisement

У другій половині 80-х років MPDR-12 була замінена на більш нову радіолокаційну станцію MPDR-18S, що здатна виявляти цілі на відстані до 18 км. 

Gepard, крім двох радарів, має високоефективну систему управління вогнем, точну бортову навігаційну систему та системи прицілювання, які дозволяють вести високоточну стрільбу як по повітряних, так і наземних цілях. Система управління вогнем автоматично прораховує необхідне випередження для обраної цілі, враховуючи атмосферний тиск, температуру та вологість повітря, а також швидкість і напрямок вітру.

Advertisement

Німецький зенітний танк Gepard обладнаний системою «свій-чужий», яка дозволяє відрізнити свої літаки від ворожих. Після того, як РЛС виявлення захоплює ціль, система «свій-чужий» проводить її ідентифікацію. Якщо це ворожий літак, включається в роботу РЛС стеження. Наведення гармат на ціль здійснює цифровий балістичний комп’ютер. Він обробляє отриману інформацію від обох РЛС і визначає найкращий кут наведення гармат.

Коли повітряна ціль опиняється в зоні ураження, екіпаж отримує сигнал на відкриття вогню. 

Мобільність

У рух Gepard приводиться 10-циліндровим V-подібним багатопаливним чотиритактним дизельним двигуном MTU MB 838 СA-М500. Саме цей двигун встановлювався на Leopard 1. Він розвиває потужність у 830 к.с., що забезпечує танку питому потужність на тонну у 17,3 кінських сил. За потреби двигун може працювати на дизельному паливі, авіаційному керосині, бензині та їх сумішах.  

Як використовується Gepard?

Gepard – це зброя того часу, коли Європу теоретично могли атакувати радянські ударні гелікоптери та літаки на низьких висотах. Ця техніка була спроєктована для прикриття бронетанкових колон і захисту важливих об'єктів.

В Україні «Гепарди» успішно використовуються здебільшого для роботи ближче до тилу, адже вони чудово підходять для збиття російських ударних дронів та крилатих ракет. Збройні сили України використовують ці системи для захисту міст і стратегічних об’єктів. 

Зенітна установка Gepard стала важливим елементом системи протиповітряної оборони України завдяки своїй здатності легко збивати російські ударні дрони типу Shahed.

Українські «Гепарди» працюють у складі мобільних груп ППО. Таке використання є досить ефективним, адже система має два радари для пошуку повітряних цілей. У момент, коли ціль стає помітною на радарі, її координати передаються зенітникам із ПЗРК, таким як радянська "Ігла" чи американський "Stinger". Подібна співпраця значно підвищує шанси на вдале збиття. 

У сучасних реаліях використання «Гепардів» на самому фронті скоріш за все буде не зовсім раціональним, оскільки вони обладнані лише автоматичними гарматами та не мають зенітних ракет, а радіус бойової роботи по повітряних цілях обмежений дальністю у 4500 метрів. Цього недостатньо для боротьби з російськими гелікоптерами, дальність пуску протитанкової ракети з яких становить 10 000 метрів. У випадку такого протистояння Gepard із хижака може перетворитися на жертву.

Українська армія також зіштовхнулася з дефіцитом 35-мм боєприпасів для гармат цього зенітного танка. Річ у тім, що боєприпаси, як і самі гармати, були розроблені у Швейцарії. Складність полягає в тому, що Швейцарія дотримується суворої політики нейтралітету, тому жодна країна не має права постачати нові боєприпаси для українських «Гепардів» без її дозволу.

На допомогу Україні прийшов німецький військовий концерн Rheinmetall, керівництво якого прийняло рішення виготовляти боєприпаси на своїх власних заводах у Німеччині.

Коментарі (0)

https://www.kyivpost.com/assets/images/author.png
Напишіть перший коментар до цього!