Документальний фільм “20 днів в Маріуполі” здобув престижну винагороду "Оскар", але не тільки він є шедевром українського кіно. Дізнайтеся, чим ще вас може здивувати наше кіно.

Найкращі українські фільми, які варто подивитись кожному 

Топові українські фільми, які ви могли пропустити 

Українське кіно помалу стає все більш конкурентним, тому серед всього різноманіття стрічок складно виділити 10 найкращих фільмів в історії українського кіно чи навіть найкращий документальний фільм. Стрічки українського виробництва продовжують радувати глядачів навіть після 24 лютого 2022 року.

Наші фільми отримують все більше нагород та міжнародне визнання на фестивалях, а також збирають неабиякі суми в прокаті. Тому ми зібрали для вас добірку найкращих українських фільмів, які, на нашу скромну думку, варті перегляду. Нехай не всі вони є шедеврами кінематографа – переглянути їх варто хоча б тому, що багато з цих стрічок засновані на історичних подіях і несуть в собі культурний контекст поколінь.

"Поводир" (2014)

10 років тому в кінотеатрах дебютувала стрічка Олеся Саніна «Поводир». Фільм здобув міжнародне визнання й представляв Україну у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» кінопремії Оскар у 2015 році. Фільм мав чуттєве гасло «Заплющ очі – дивись серцем» та  спеціальні покази з тифлокоментуванням для незрячих людей.

Стрічка, знята на основі реальних подій, описує радянську Україну 30-тих років минулого сторіччя. Виконавець головної ролі, актор Станіслав Боклан, майстерно зіграв сліпого кобзаря та тонко передав дух тієї епохи. Події фільму розгортаються в Харкові, куди американський інженер Майкл Шемрок разом із сином приїздить на будівництво тракторного заводу. Урядовець передає йому таємні записи про звірства «совєтів», через які Шемрок зазнає нападу та гине. Його син дивом рятується завдяки сліпому бандуристові Івану Кочерзі, який потай подорожує в товарному вагоні. Так хлопець стає його поводирем та сповна пізнає тяготи життя пересічного українця.

"Чорний ворон" (2019)

«Чорний ворон» – це чудова екранізація однойменного роману-бестселера Василя Шкляра. Фільм розповідає про одну з найдраматичніших і маловідомих сторінок української історії – запеклу боротьбу українських повстанців проти окупаційної комуністичної влади в 1920-х роках.

Головний герой на прізвисько «Чорний Ворон» – холодноярський отаман, який очолює цю боротьбу. Він прагне звільнити всю Україну, щоб скинути той радянський лад, який плюндрує його рідну землю, не допустити вбивств патріотів та утисків української культури.

Держава виділила на зйомку цього фільму 5,088 мільйона гривень, що становило чверть від загальної вартості виробництва. Сам автор бестселера зазначав у інтерв’ю, що він задоволений тим, як знята стрічка. 

"Заборонений" (2019)

1965 рік. Молодий поет Василь Стус не може миритися з безправним становищем українців у Радянському Союзі, тому кидає виклик тоталітарній системі. Він сміливо говорить про те, про що мовчать мільйони. Попри постійний тиск і погрози, Стус не припиняє своєї боротьби навіть під час заслання. Це цілком реальна історія нескореного поета, яка розповідає про кохання й зраду, ціну людської гідності й підлості.

Біографічну драму зняв український режисер Роман Бровко за сценарієм Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова. Стрічка мала робочу назву «Птах душі» на честь останньої збірки поета. Фільм став одним із переможців 10-го конкурсного відбору Держкіно та отримав грошове фінансування у близько 19 млн грн. Наприкінці зйомок фільм відзначився гучним скандалом через те, що під час монтажу з нього вирізали сцену суд над Стусом у 1980 році. Це сталося через те, що державним адвокатом у процесі виступав сумновідомий Віктор Медведчук.

"Я працюю на цвинтарі" (2021)

Прекрасна чорна комедія, яка була знята за сюжетом однойменної книжки блогера Павла Белянського. Головний персонаж фільму – колишній архітектор Олександр, який наразі керує фірмою, що виготовляє та встановлює надгробки на місцевому кладовищі. Щодня до нього приходять різні люди зі своїм горем та складними життєвими ситуаціями, щоб замовити надгробок. Іноді ці історії не тільки сумні, але й досить комічні. Що ще раз доводить, що гумору є місце навіть там, де його складно собі уявити. Через свій характер Олександр реагує на відвідувачів із притаманними йому цинізмом та іронією. Але в житті головного героя є страшна таємниця, яка не дає йому спокійно жити далі. 

"Максим Оса: золото Песиголовця" (2022)

«Максим Оса» – перша в історії українського кінематографу екранізація графічного роману авторства Ігоря Баранька. Стрічка не дублює сюжет коміксу, а лише базується на основних його персонажах і загальній атмосфері. Фільм розповідає історію козака, якого звинувачують у викраденні золота, що везли на Січ, та вбивстві побратимів. Єдиний живий свідок подій вперто стверджує, що якщо винуватець не Оса, то це справа рук чудовиська песиголовця. Славетний козак вирішує самостійно знайти злочинця й повернути собі добре ім'я. 

"Щедрик" (2022)

Геніальна мелодія «Щедрика» авторства Миколи Леонтовича вже давно завоювала любов всього світу. Стрічка розповідає, як ця чудова музика поєднала долі дітей з української, польської та єврейської родин, які пережили десятиліття німецького та радянського поневолення. Це, без перебільшення, один з найкращих українських фільмів усіх часів, який чудово підходить для сімейного перегляду.

Основна сюжетна лінія розгортається у місті Станіслав (нині Івано-Франківськ) під час Другої світової війни та в післявоєнний період. Це складна історія життя простої викладачки співу Софії та її чарівної донечки Ярослави, яка понад усе вірить у магічну силу Щедрика. У фільмі можна почути святкові пісні різних народів, також у ньому показані традиції святкування Різдва як поляків, так й українців. 

"Люксембург, Люксембург" (2023)

Другий повнометражний фільм Антоніо Лукіча – це захоплива історія про близнюків із міста Лубни. Пошуки батька заводять їх далеко від рідної місцини – аж до Люксембурга. Фільм став одним із переможців конкурсного відбору Держкіно у 2020 році, держава виділила на його створення 20 млн грн. Головні ролі у ньому виконали співзасновники хіп-хоп гурту «Курган & Agregat» Аміл і Раміл Насірови. Світова прем’єра стрічки відбулася на Венеційському кінофестивалі, але тепер фільм доступний й на Netflix.

Кажуть, що існує чимало гарних міст для смерті. Люксембург – не одне з них. Але смерть інколи не залишає нам вибору. Тому коли брати-близнюки дізнаються, що їхній давно зниклий батько захворів у Люксембурзі, вони опиняються перед складним вибором. Переживши багато негараздів і суперечок, вони все ж таки наважуються побачити батька востаннє й вирушають у захопливу подорож. 

"Довбуш" (2023)

Пригодницько-історичний екшн «Довбуш» від культового режисера Олеся Саніна – один із найдорожчих українських фільмів, але разом з тим і найкасовіший український ігровий фільм 2023 року. Це історична драма про опришка Олексу Довбуша, який бере до рук зброю, щоб вибороти собі краще життя та здобути свободу від польської шляхти. Історія висвітлює складні часи в житті українського народу, в ній простежується драматичний конфлікт між двома братами Олексою та Іваном, бо один прагне грошей, а інший – свободи й справедливості.

Над зйомками цього фільму працювала величезна команда, яка налічувала понад 3000 людей. Спеціально для стрічки розробити й пошили понад 1000 костюмів, а також збудували з нуля фортецю під Києвом. У зйомках вражаючих батальних сцен «Довбуша» брали участь не менше 500 людей.

Популярні українські кінострічки, відзначені на міжнародних кінофестивалях

Українські фільми та серіали неодноразово були представлені на міжнародних кінофестивалях, деякі з них навіть були відзначені нагородами за кращу режисуру й отримали премію «найкращий фільм». Ці стрічки змогли завоювати увагу не лише глядачів, а й кінокритиків. Серед них свого часу був і фільм Валентина Васяновича «Атлантида», але старе кіно про російсько-українську війну вже поступається місцем новому.  Так, стрічка українського виробництва "Клондайк" Марини Ер Горбач претендувала на Оскар у 2023 році, а вже у 2024 документальний фільм "20 днів у Маріуполі" вперше в історії України, отримав престижну нагороду Оскар.

"Додому" (2019)

Культовий фільм Нарімана Алієва із назвою «Додому» став одним із найбільш титулованих в історії українського кіно. Його прем’єра відбулася 22 травня на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі в конкурсній програмі «Особливий погляд». Окрім цього, стрічка була визнана найкращим іноземним фільмом на 7-му Міжнародному Босфорського кінофестивалі у Стамбулі, потрапила у лонг-лист премії «Золотий глобус» у категорії «Фільм іноземною мовою», а також у лонг-лист американської кінопремії «Оскар» у категорії «Міжнародний повнометражний фільм».

Сюжет фільму розповідаю історію сім'ї кримського татарина Мустафи (його грає Ахтем Сеітаблаєв). У війні на Донбасі гине його первісток, Назім. Батько приїжджає до Києва, де після анексії Криму мешкали його сини, щоб забрати тіло загиблого сина й перевезти його на батьківську землю. Там, в Криму, має відбутися поховання згідно з мусульманськими традиціями. З батьком їде його молодший син Алім, але ще не знає що батько планує змусити його залишитися в Криму.

"Носоріг" (2021)

Фільм висвітлює реальні події, які відбувалися в Україні у 90-х. Головний герой фільму, хлопець на прізвисько Носоріг, потрапляє до кримінального світу, де починає свій кривавий шлях. Але ця дорога врешті-решт приводить його зовсім не туди, куди він очікував потрапити.

Це другий повнометражний фільм українського режисера Олега Сенцова, гроші на який він отримав від Держкіно у 2012 році. Більшість зйомок мала проходити у Керчі, але окупація Криму та арешт Сенцова призупинили знімальний процес. Поновити роботу над фільмом команда змогла тільки у 2019 році. На головну роль шукали не професійного актора, а людину з насиченим минулим. Зрештою вона дісталася Сергію Філімонову, який був спортсменом, футбольним фанатом та від початку війни брав участь у бойових діях. Зйомки здебільшого проходили у Кривому Розі. А через пандемію частину фільму, яку планували знімати у Німеччині, фільмували у Львові. Кримінальна драма «Носоріг» отримала головний приз Стокгольмского міжнародного кінофестивалю, а актор Сергій Філімонов переміг на ньому в номінації «Найкращий актор». 

"Клондайк" (2022)

Світова прем’єра «Клондайку» відбулася на найбільшому американському фестивалі незалежного кіно «Sundance Film Festival», в якому фільм переміг у номінації «Найкраща режисура». Також стрічка отримала низку нагород на кінофестивалях у США, Косово та Грузії.

17 липня 2014 року у небі над Донеччиною росіяни збили із ЗРК «Бук» літак Malaysia Airlines рейсу MH17, внаслідок чого загинули 298 людей. «Клондайк» – це фільм про молоде подружжя, яке мешкає на Донбасі, неподалік місця падіння літака 

Ірина та Анатолій очікують народження своєї першої дитини, але війна жорстоко вривається в їхні життя. Чоловік і брат Ірини наполягають на тому, аби молоде подружжя виїхало на більш безпечну територію, але вона відмовляється їхати. Навіть озброєні сепаратисти, які заходять у село, не спонукають вагітну жінку втікати. Тим часом у небі над селом збивають цивільний літак.

"Памфір" (2022)

Українські стрічки не перестають дивувати глядачів своєю неповторною атмосферою та колоритом. Зокрема, історія фільму "Памфір" розгортається на тлі мальовничих буковинських пейзажів. У одному з прикордонних сіл Чернівецької області голова родини повертається додому після тривалих заробітків за кордоном і неочікувано стикається із серйозними проблемами, що спіткали його рідних.

«Памфір» дебютував на Каннському кінофестивалі в програмі «Двотижневик режисера», а британське видання The Guardian включило його у перелік найкращих фільмів 2023 року. Авторська стрічка Дмитра Сухолиткого-Собчука також отримала нагороду The Palić Tower за найкращу режисуру від міжнародного журі та спеціальну відзнаку від FIPRESCI на кінофестивалі Palić European Film Festival у Сербії.

"20 днів у Маріуполі" (2023)

Упродовж 20 днів після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну команді відчайдухів довелося прожити у пеклі Маріуполя. Журналіст і оператор агенції Associated Press Мстислав Чернов разом із фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко фільмували події цих 20 днів, переживаючи разом із маріупольцями усі жахи російської облоги. Вони надсилали медіафайли з оточеного міста, фіксуючи воєнні злочини росіян, зокрема, обстріл пологового будинку.

Ця документальна стрічка стала не тільки найкасовішим українським фільмом. За неї віддали свої голоси глядачі під час прем’єри на головному фестивалі американського незалежного кіно «Санденс». 2024 року стрічку Чернова номінували на премію «Оскар» від України в категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм», яку вона цілком заслужено й здобула.