Чорнобильська аварія: 38 років від дня найбільшої техногенної катастрофи минулого століття

Майже 40 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. Тоді в атмосферу Землі була викинута величезна хмару радіоактивного пилу, яка накрила Україну, Білорусь і навіть частину Європи. То що ж саме сталося тієї ночі? 

Що сталося на ЧАЕС 26 квітня 1986 року: ретроспектива 

25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС була запланована експериментальна зупинка четвертого енергоблоку. Планувалося вивчити потенційні можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини на старті не відповідали завчасно узгодженому плану, рішення розпочати випробування все одно було ухвалене.

Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація стрімко почала виходити з-під контролю працівників станції. Вже о 01:25 з інтервалом у кілька секунд на Чорнобильській атомній електростанції сталися два вибухи. Блок 4 реактору було вщент зруйнований. Спалахнули близько 30 незалежних осередків пожежі. Більшість із них вдалося загасити швидко, але повністю ліквідувати займання вдалося лише приблизно о 5-й ранку. Пізніше в центральному залі 4-го блоку виникла пожежа, з нею боролися з використанням спеціальних вертольотів аж до 10 травня.

Радіоактивними ізотопами цезію та інших елементів були забруднені 3/4 території Європи. Внаслідок такої масштабної аварії значні дози опромінення отримали понад 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі та Росії. Майже півмільйона людей померли від хвороб, спричинених радіацією. Вже до кінця літа 1986 року понад 90 тисяч осіб були евакуйовані з зони зараження, яка охопила велику територію: 81 населений пункт України став безлюдним.

На жаль, радянська влада всіма силами намагалася приховати від світу наслідки катастрофи. Москва мовчала майже дві доби, аж поки 27 квітня різке зростання радіаційного фону зафіксували в Данії та Швеції, і це змусило Москву надати хоч якісь пояснення. Тим часом у забрудненому радіацією Києві, щоб показати світові, як усе добре й стабільно, пройшла урочиста першотравнева демонстрація, на яку вивели тисячі людей, у тому числі й дітей.

Інформація про те, що сталося на Чорнобильскій АЕС, ретельно приховувалась на найвищому рівні. КДБ навіть організував стеження ледь не за кожним: з ким говорить, що думає, які настрої. На сьогодні свідчення злочинної бездіяльності радянської влади зафіксовані в двотомнику "Чорнобильське досьє КДБ", який підготували Інститут історії України НАНУ та Галузевий державний архів СБУ.

Вважається, що саме Чорнобиль, а саме відсутність вчасного повідомлення про аварію, погана комунікація з міжнародною спільнотою та повна неспроможність радянської влади впоратися з аварією, стали одним із каталізаторів розпаду СРСР. Всі подальші спроби Москви приховати правду про наслідки аварії, недостатні заходи безпеки та допомоги потерпілим від техногенної катастрофи суттєво похитнули віру в "гуманність" комуністичної ідеї навіть у найлояльніших її прихильників.

На превеликий жаль, Росія досі продовжує грати за старими правилами, використовуючи тотальну пропаганду для коригування поведінки власного населення. Вся їхня історія заснована на вірі у власну вищість і безгрішність вищого керівництва, і це має негативний вплив на весь світ. Росіяни продовжують небезпечні ігри з ядерним шантажем та захопленням атомних електростанцій (зокрема, Чорнобильської та Запорізької). Небезпечні сховища радіоактивних відходів стають для них полігоном бойових дій. Жертвами свідомого замовчування та виправдання злочинів комуністичного тоталітаризму щодо Чорнобильської атомної станції вже стали російські військові, які окопувалися та базувалися в Рудому лісі (одному з найбільш забруднених радіацією місць Зони відчуження), отримавши практично смертельну дозу опромінення.

Нинішня поведінка Росії знову ставить світ на межу катастрофи, адже гратися з ядерною енергетикою надто небезпечно, і захоплення АЕС не повинні бути важелем впливу. Це треба зупинити, і в день 38-ї річниці Чорнобильської катастрофи про негативні наслідки жахливої аварії слід нагадати всім світовим лідерам.

КДБ про аварію: "Громадянам необов’язково знати всю правду…"

Інформація про стан справ на енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції відразу ж потрапила на стіл не лише першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького, а й самого Михайла Горбачова, який був генеральним секретарем ЦК КПРС. Але замість того, щоб згуртуватися й одразу пояснити суспільству, що сталося, й почати долати наслідки аварії, влада вирішила приховати правду від власного народу, покликавши на допомогу свого вірного сторожового пса — Комітет держбезпеки.

У першому повідомленні управління КДБ в місті Києву та області зазначалося: "З метою недопущення витоку інформації, розповсюдження неправдивих та панічних чуток організований контроль вихідної кореспонденції, обмежений вихід абонентів на міжнародні лінії зв’язку".

Коли за кордоном вже дізналися про ситуацію на ЧАЕС, суспільством ширилися чутки, які розносило "сарафанне радіо". Влада не лише мовчала, а й робила все можливе, щоб люди не дізналися жахливої правди. Так, 29 квітня вийшло розпорядження начальника КДБ УРСР по Києву та області Леоніда Бихова щодо "посилення роботи міських і районних органів на підприємствах та установах для припинення розповсюдження провокаційних та панічних чуток". Саме тому райвідділи щоденно до 11 та 17 години повинні були доповідати про кількість виявлених "провокаторів і панікерів", а з найбільш проактивними проводити "профілактичні бесіди".

Того ж дня ведуча популярної телепрограми "Врємя" сухо повідомила про те, що "Чорнобильська АЕС була пошкоджена внаслідок незначного інциденту, але жертв немає, постраждалим надається допомога. Спеціально створеній комісії належить з’ясувати причини аварії реактора". І справді, така комісія була створена ще вранці 26 квітня і працювала, маючи результати обстеження як самої станції, так і прилеглої території. Ці дані були жахливими: рівень радіації невпинно зростав, на окремих ділянках зберігалося значне забруднення, а рішення про евакуацію населення приймалися надто обережно й повільно.

Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з'явилося лише за півтори доби – опівдні 27 квітня, коли на прип'ятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Прип'яті – міста-супутника ЧАЕС із населенням близько 50 тисяч. Вже ввечері 1 травня вітер змінив напрямок, і радіація з Чорнобиля рушила в бік Києва. У місті почав стрімко підвищуватися радіаційний фон, але парад не скасували й нічого не повідомили киянам про аварію. 2 травня радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – лише за 6 днів після аварії.

Променевої хвороби офіційно не існувало: все в порядку

Вже у травні 1986 року, після найбільшої в історії людства техногенної катастрофи, управління КДБ СРСР склав перелік з 26 пунктів щодо подій на ЧАЕС, який був засекречений. Применшуючи масштаб аварії, а відповідно й поглиблюючи її непоправні негативні наслідки, органи держбезпеки суворо стежили за нерозголошенням у пресі. Навіть у приватній розмові заборонялося згадувати такі теми: чому сталася аварія; всі дані про характер та обсяг руйнувань; кількість та склад радіоактивної суміші; відомості про рівень радіоактивного забруднення; діапазон проведених робіт для ліквідації наслідків аварії; дані про захворюваність на променеву хворобу серед персоналу станції, ліквідаторів, евакуйованого населення. 

Для того, щоб приховати радіаційний фон та масштаби, які насправді мала Чорнобильська катастрофа, влада вдалася до безпрецедентних заходів щодо заміни справжніх діагнозів постраждалим від променевого ураження на щось більш буденне та звичне.

"За даними Шевченківського РВ УКДБ, адміністрація Київської області та 25 лікарень, орієнтуючись на вказівки міністерства охорони здоров’я УРСР, в історіях хвороб пацієнтів з ознаками променевої хвороби вказують діагноз "вегетосудинна дистонія", — вказано в довідці від 13 травня 1986 року. Вже у липні 1986 року влада видала документ під грифом "цілком таємно", який забороняв розголошувати будь-яку інформацію про захворюваність усіма формами променевої хвороби людей, які хоч якось були причетні до аварії на ЧАЕС або мешкали в цій зоні.

Гостра променева хвороба, променеві опіки, катаракти та імунологічні порушення – все це розповсюджені хвороби ліквідаторів, які працювали на реакторі з першого дня аварії. Протягом лише трьох місяців після трагедії 28 із них померли в московському шпиталі страшною смертю від променевої хвороби. Діагноз "гостра променева хвороба" мали щонайменше 134 людини, чимало з них за ці роки померли від наслідків опромінювання. Понад 350 тисяч ліквідаторів-українців мають важкі хронічні хвороби, зазвичай від 5 до 12 діагнозів одночасно. Майже 99% випадків раку становив рак щитовидної залози, але серед ліквідаторів та постраждалих прогресували й інші форми раку. 

"Зараз ми перебуваємо у віддаленому від аварії періоді, коли підвищується частота інших раків, для нинішнього періоду вже характерним є рак легенів, рак сечового міхура, інші форми раку. Підвищення частоти – одні раки слідують за іншими. Як показує японський досвід, це може тягнутися до 70 років після аварії. Але знижується частота, і не такі високі ризики будуть, бо ризики для ліквідаторів – це підвищення на 10-11% частоти всіх солідних раків. Це висока цифра, але вона не така вражаюча, як рак щитоподібної залози серед ліквідаторів", – каже професор Дмитро Базика. 

Що очікує Чорнобиль далі: нове укриття та рекреаційна зона

Першу захисну споруду – так званий "Саркофаг" над 4-м реактором ЧАЕС – збудували ще в листопаді 1986 року. Досить швидко виявилося, що конструкція не витримує впливу зруйнованого реактора та швидко вкривається тріщинами. Вона була побудована із сотень тисяч тонн бетоносуміші та металоконструкцій, а її загальна площа з часом сягнула понад тисячі квадратних метрів. 

Новий чорнобильський саркофаг – "безпечний конфайнмент" – почали споруджувати 2012-го, а здали в експлуатацію 2019 року. Цей саркофаг вражає своїми розмірами: близько 165 метрів завдовшки, 260 метрів завширшки та 110 метрів заввишки. Він має гарантувати безпеку накриття над ЧАЕС до 2120 року.

Окрім того, за 38 роки після аварії Зона відчуження перетворилася на царство диких тварин. Сюди почали повертатися види тварин, яких у цих лісах не було багато років — фотопастки, наприклад, змогли виявити в Чорнобильській зоні зубрів, ведмедів та глухарів. А фотографії з водопою десь у глибині Зони відчуження показують усе різноманіття поліських лісів, де присутність людини мінімальна. Серед них помічені великі зграї лосів, оленів, вовків і коней та навіть сімейство рисі.

"Ця територія забруднена трансурановими елементами — це уран, плутоній, америцій. Вони мають дуже довгий період напіврозпаду. Для плутонію-239 – це 24 тис. років, для плутонію-240 – 6,5 тисяч років", - пояснював у 2019 році заступник голови Державного агентства з управління зоною відчуження Олег Насвіт.

За його словами, на решті території, а це близько 70% зони відчуження, рівень забруднення вже такий, що наразі там можна дозволити культивацію сільськогосподарських земель. Це чудова місцина, де дика природа може існувати в гармонії з собою та розвиватися звичним шляхом. Чи повернуться колись на цю територію люди, поки що сказати складно, адже рівень забруднення поки що не дає можливості перебувати там довго. Тому чи відновиться наша земля повністю, покаже лише час.