Колима – реґіон в басейні річки Колима на Далекому Сході Росії. Його адміністративним центром є місто Магадан.
Поняття “Колима” склалося у 1920-30-ті роки, коли тут відкрили родовища золота та інших корисних копалин.
З 1932 до 1954 року тут були виправно-трудові табори з особливо важкими умовами роботи в’язнів.
Якщо я скажу, що саме тут опинився віце-президент Сполучених Штатів, ви не повірите.
Тим часом і ця історія невигадана.
Віце-президент називався Генрі Воллес.
На Колиму його скерував президент Франклін Рузвельт у травні 1944 року.
Воллес і з ним шість осіб через Аляску летіли в Китай, але на три дні зупинились на Колимі.
Звісно, Рузвельт, який симпатизував Сталіну, свого заступника зеком не зробив.
Його цікавило видобування золота через проблеми оплати ленд-лізу (lend – позичати, lease – здавати в оренду).
За цією програмою Сполучені Штати частково на безоплатній основі передавали своїм союзникам боєприпаси, техніку, продовольство.
Для сталіністів підготовка відвідування американською делеґацією колимських золотих копалень було справою нечуваною, адже цього району з його НКВД-трестом навіть не було на звичайних географічних картах.
Величезна територія Далекого Сходу просто позначалася як Хабаровський край.
Начальник управління держбезпеки Хабаровського краю Сергій Ґоґлідзе і начальник Дальстроя Іван Нікішов не лише успішно бенкетували з гостями.
Вони зробили так, щоб американці не помітили, що перебувають у столиці краю таборів.
У Магадані, наприклад, вартові вежі в найближчому таборі були спиляні, а арештанти отримали вихідний день. На полиці селищного магазину були викладені всі «заначки», і торгівля велася так, як ніби не було війни.
Американці ніби нічого не помітили, а потім полетіли у Комсомольськ-на –Амурі і до Караґанди.
Як в тих місцях, буквально нашпигованих таборами і табірними пунктами, можна нічого не помітити з повітря – це питання.
Напевно, для цього треба бути віце-президентом.
Коментарі (0)