У Балтійському морі є острів Борнгольм, найвіддаленіший на схід від основної території Данії.
Ця країна під час Другої світової війни колаборувала з нацистами.
Проте 4 травня 1945 року командувач частинами Вермахту в Данії ґенерал Ґеорґ Ліндеман капітулював перед перед британським ґенералом Бернардом Монтґомері.
Відтак офіційно капітулювали й ті німці, які перебували на той момент на острові Борнгольм.
Тим не менш, 8 травня радянська авіація завдає удари по данських містах, страждає і острів Борнгольм. Гине 10 людей, зруйновано багато будинків.
9 травня 1945 року 108 радянських десантників на п’яти торпедних катерах висаджуються на Борнгольмі.
Тисячний німецький гарнізон і солдати вермахту, які опинились тут після відступу, не чинять спротиву. Як і біженці зі Східної Пруссії, які також опинились на острові.
Аж тут на острів приходять 9 тисяч бійців 2-го Білоруського фронту.
“Вони тягнуть все, як круки”, – повідомить про радянських “визволителів” в Копенгаґен вже за тиждень після окупації губернатор острова.
Німці з острова офіційно здавалися британцям. Тому німецький комендант острова відмовився зустрічатися з майором Павлом Антоником, який очолював радянський десант.
Тоді колишнього німецького коменданта обдурили. Його зі своїм штабом відправили у Кольберґ (тепер це польське місто Колобжеґ), де на них нібито очікували британці.
У відповідь на запит американського ґенерала Дуайта Ейзенхауера, голови Штабу союзних експедиційних сил, начальник радянського ґенштабу Олексій Антонов повідомив, що острів успішно звільнено, а німецький комендант зажадав здатися саме росіянам.
10 місяців неочікувані “визволителі” влаштовували на острові все, що хотіли: крадіжки, зґвалтування, пиятики.
Вони б не припинили цю гібридну окупацію, якби інформація про острів не потрапила до британського парламенту та Ради безпеки ООН.
І сталося: 10 квітня 1946 року останній радянський солдат залишив острів.
10 місяців для місцевих мешканців видалися вічністю.
Коментарі (0)