Британський журналіст-розслідувач і письменник Джон Суїні, який висвітлював війни та пов’язаний з ними хаос у понад 80 країнах, каже, що в України немає іншого вибору, як перемогти у війні проти Росії.
«Якщо вони не будуть воювати, не буде України», – сказав відомий журналіст і автор книги «Вбивця в Кремлі – вибухонебезпечна історія панування терору Путіна».
Суїні, який співпрацював з двома головними програмами новин BBC, «Panorama» і «Newsnight», а також газетою Observer, сказав, що дух українців настільки сильний, що боротися з загарбниками вони в жодному випадку не припинять. Питання полягає в тому, чи буде у Заходу бажання продовжувати допомагати Україні в її боротьбі.
«Якщо ви з’ясуєте стан справ в Україні, ви побачите, що українська армія має три великі переваги: високий дух, логістику, яка постійно покращується завдяки НАТО і ефективне керівництво з боку президента Зеленського та генерала Валерія Залужного, головнокомандувача Збройних сил України».
Суїні відвідував Україну безліч разів і перебував там під час битви за Київ. У своїй книжці він трагікомічно написав на першій сторінці: «Якийсь ідіот пересуває важкі меблі у квартирі вище, і я прокидаюся з жахом. Я збираюся подзвонити у раду Ламбета, щоб вони з ним розібралися, і тут згадую, що я в Києві, зараз четверта година ранку, а гримлять не столи та стільці, а російська артилерія».
Щодо нещодавніх хвиль російських ракетних атак, які руйнують українську інфраструктуру, Суїні вважає, що російський президент Володимир Путін грає у те, що журналіст назвав грою у децивілізацію.
«Він намагається паралізувати українське суспільство», – сказав він. «Це війна між добром і злом».
Суїні вважає, що лідерам західного світу та іншим демократіям буде надто важко відступити і дозволити Україні загинути саме тому, що російська машина вбивства настільки варварська. Він навів приклад Євгена Пригожина, керівника російського приватної армії «Вагнера», який записав на відео, як відправляє закривавлену кувалду до Європейського парламенту.
Коментуючи повідомлення про те, що Росія поширює серед своїх військових документ під назвою «Підсумки війни з НАТО в Україні», який закликає відправити п’ять мільйонів російських вояків в Україну для перемоги над нею, Суїні назвав це божевіллям.
«Росіяни програли битви під Києвом, Харковом і Херсоном. Щоб взяти Україну, їм дійсно знадобилося б п’ять мільйонів солдатів, але російське суспільство – це не Північна Корея».
У своїй книжці Суїні написав, що Путін випробував сталь Заходу і знайшов замість неї желе. На запитання, чи було, на його думку, влучання ракети на території Польщі саме таким випробуванням Заходу, журналіст відповів, що так не думає.
«Цілком імовірно, що саме українська ракета влучила в Польщу, – сказав він і продовжив, – Захід має надати кращі ракети протиповітряної оборони, щоб Україна могла належним чином захищатися. Ракета протиповітряної оборони, ймовірно, була ще з радянських запасів, тому, невдало зроблена, вона збилася з курсу».
Суїні схвильовано розповідає про побачене в Україні. Один випадок, який запам’ятався йому, стався, коли він потрапив на місце катастрофи рейсу МН17 малайзійських авіаліній, збитого російськими військами в липні 2014 року. Він досі не може забути те жахливе видовище.
Він писав: «Сутінки густішали. Я опинився серед нескінченного кукурудзяного поля десь на сході України, все навкруги хвилюється під вітром, як тихе море, а я дивлюся на носову частину пасажирського літака та сидіння пілотів, логотипи Air Malaysia та тіла в чорних мішках, які скидають у кузов вантажного автомобіля.
Земля усіяна книжками у м’яких обкладинках, уламками пасажирських сидінь , багажу та Trunkis, тих маленьких валізок на колесах, на яких іноді катають малечу. Кожного разу тепер, коли я бачу дитину на одному з них у Хітроу чи Гетвіку, я згадую те кукурудзяне поле і мимоволі починаю плакати».
Гнів, який він відчув тоді, підштовхнув Суїні до спроби висловити своє обурення Путіну, але він розумів, що не зможе потрапити до нього в Москві, де посилені заходи безпеки, тому журналіст полетів до Сибіру, де Путін мав оглядати Музей мамонтів у Якутську.
Суїні вискочив із ряду вишикованих дослідників періоду палеоліту і поставив Путіну запитання: «А як щодо вбивств в Україні, сер?» Російські ЗМІ подумали, що це питання передбачене порядком денним, тому включили свої телекамери, щоб зафільмувати відповідь президента.
Речник Путіна Дмитро Пєсков був явно розлючений, але Суїні знову запитав Путіна: «Тисячі загиблих, українців, росіян, малазійців, британців, голландців. Сер, ви шкодуєте про вбивства в Україні?
У своїй книжці Суїні написав, що отримав тоді довгу і дуже нудну відповідь російською мовою, яку Пєсков переклав, хоча Путін говорить англійською.
Книжка Суїні заснована не лише на його власних спостереженнях, але й на свідченнях очевидців і переконливих свідченнях тих, хто постраждав від дій Путіна та його посіпак.
У ній також йдеться про хоробрість борців українського опору та героїзм окремих представників російської опозиції, а також про вбивства та ув’язнення путінських опонентів.
У книжці Суїні надав цілий список злочинів Путіна, які Захід легковажно дозволив йому вчинити: від перших вибухів російських будинків, що призвели до Другої чеченської війни, розстрілу найманим убивцею журналістки Анни Політковської до анексії Криму, отруєння Олександра Литвиненка, Сергія та Юлії Скрипаль на британській землі, збиття малайзійського авіалайнера MH17 і численних путінських опонентів, які випали з вікон висотних будівель або загинули за інших загадкових обставин.
Суїні додав, що одним з важливих чинників, які спонукають українців боротися з росіянами у неймовірно хоробрий спосіб, який їм притаманний, є Голодомор, штучний голод, спричинений сталінською колективізацією. Він призвів до близько семи мільйонів смертей, хоча Суїні вважає цю цифру приблизною, адже наразі ніхто не знає точної кількості жертв Голодомору.
Суїні згадав про ненависть Сталіна до українців через те, що вони активно протидіяли йому під час громадянської війни в Росії. За його словами, трагедія Голодомору подвійна: жоден радянський лідер, зокрема Сталін, не заплатив за свої злочини, про це ніколи належним чином не розповідали представникам покоління Путіна, тому вони не знають і не бажають знати, що тоді сталося. Це був черговий прояв російського імперіалізму, і Росія досі не вибачилася за цей жахливий акт імперіалістичної агресії.
Автор вважає, що його книжка містить найбільш жорстку критику Путіна з усього, написаного англійською на сьогодні. У ній він пояснює, як непросто спати ночами після того, як побачиш подібні жахіття.
«Щоб впоратися з усім цим, я навмисне взяв із собою шість книжок П.Г. Вудхауса», – написав Суїні. «Я брав інтерв’ю у чеченців, яких катували цілий день, потім повертався в готель, випивав пляшку горілки і занурювався у «Кодекс Вустерів».
«Приблизно о другій години ночі поєднання алкоголю з поверненням Берті вершків для тітки Далії спрацьовувало, і я засинав. Але були ночі, коли і це не допомагало».
Коментарі (0)