Згадую українське місто Авдіївка Донецької області у далекому вже 2017 році. Боєць підрозділу аеророзвідки Стас Олександренко показав мені планшет із софтом, який йому підвезли наші IT-шники-волонтери. «Чарівне дзеркало» інтегрувало в одному пристрої кілька систем, включно з безпілотниками, які засікають роботу ворожої артилерії, визначають координати ворожих вогневих точок, і скеровують прицільний вогонь у відповідь. На смартфоні, з висоти польоту українського БПЛА, Стас показав батарею російських САУ, які обстрілювали тоді Авдіївку. І сам момент відплати. Невеличкі спалахи в районі башт російських САУ, після яких мало що змінилося на екрані.
Але це було оманливе відчуття. За кілька секунд потужні вибухи боєкомплектів артилерійських установок змінили картину. Коли клуби диму розвіялись, на зеленому полі догорали чорні остови ворожої бронетехніки.
«Ці вже ніколи не обстрілюватимуть Україну. Вони вже взагалі нікого й ніколи не обстрілюватимуть. Ось так ми і працюємо», - з посмішкою сказав Стас. Технології - велика справа!
Стас загине за кілька років, у квітні 2022, захищаючи Харківщину. Побратими розповіли, що він рятував бійця свого підрозділу під час обстрілу російськими «Градами».
Тоді росіяни гнали колони своєї техніки, намагаючись захопити українські міста. І було зрозуміло, що цю кількість РСЗВ, броні, авіації, живої сили зупинить інша, значно вища якість зброї й технологічність війська, посилені бойовим духом і відвагою захисників України. Видання The Wall Street Journal відзначає ефективність оновленої версії програми «Дельта», яку використовують українські військові.
Ця система збирає інформацію з різних джерел, включно з супутниками, про розташування ворожих сил і забезпечує прицільний вогонь по ним. Ця багатокомпонентна технологія дозволяє вести новий тип війни: мережецентричну. Ймовірно, це наступний етап розвитку воєнної науки. Війна 21 століття.
Тож «новорічні» удари української армії по скупченню окупантів за лінією фронту – це лише фрагмент тієї війни, яка очікує на росіян впродовж 2023 року. Щось суттєво змінити окупанти навряд чи зможуть. Бо це суперечитиме стратегії Кремля продавлювати фронт великими масами і закидати амбразури тілами своїх ще вчора цивільних громадян. Ешелони і вантажівки, якими треба, ніби на конвеєрі, підвозити, пересувати, розміщувати мобілізованих, годувати, проводити пропагандистську накачку тощо. І всю цю живу силу заховати по «кротячих норах» просто неможливо.
Щоб змінити цю стратегію великих чисел і мас, росіянам довелося б відкликати діючу російську армію разом із Суровікіним й іншими генералами та замінити її іншою армією. Такі спроби росіяни, звісно, роблять – пробують замінити свої регулярні частини на «приватні армії» Пригожина, Шойгу і Кадирова. Але така «перезмінка» за сучасних масштабів і темпів війни просто неможлива.
Але на початку 2023 року Путін відчуває ще достатньо сил, щоб спробувати зламати опір українців. Росія продовжить нову хвилю мобілізації, яку й не припиняла, аби відправити нове «гарматне м'ясо» у нові казарми в умовній Макіївці - в окупованих населених пунктах вздовж всієї лінії фронту. І те, що залишки підрозділів, які вижили в Макіївці у новорічну ніч, під час виступу Путіна, намагались після цього шоку кинути в наступ, свідчить, що російське керівництво охоче вбивати не лише українців. А й власних, російських громадян, яких вони погнали на цю війну.
Кому ж цікаво залишити живими свідків злочину російських командирів, для яких весь цей мобілізаційний ресурс нічого не вартий? Вони ж конспектували у своїх академіях вислови легендарних полководців про те, що "русские бабы еще нарожают". Але треба розуміти, що мобілізаційні ресурси Росії не є невичерпними. Бо за масовою мобілізацією неодмінно почнуться внутрішні руйнівні процеси, в тому числі й в економіці. Вже не кажучи про політичний злам системи, саботаж різного рівня і навіть ймовірність протестів. Трохи перефразувавши Пушкіна, скажу: світ має шанс побачити «русский бунт – бессмысленный и беспощадный».
Україна натомість діятиме інакше. Залучаючи до цієї війни розроблені з 2014 року системи штучного інтелекту й створені українськими програмістами алгоритми ведення сучасної війни. Знаю, що наші "ботани" за комп’ютерами активно над цим працюють вже 9 років і мають, думаю, найкращий у світі досвід. Бо вчаться в умовах реальної війни.
Навіть постійно воюючий Ізраїль, зважаючи на масштаби бойових дій, не має такого досвіду. Якщо ворог захоче скопіювати український досвід (а така спроба є високо ймовірною, росіяни намагались скопіювати навіть український благодійний фонд і його назву російською мовою «Вернись живым»), він не зможе цього зробити. Для цього потрібен не лише час, а й певний спосіб мислення. Потрібна зміна поколінь з точки зору часу і зміна ментальності з точки зору пануючої ідеології і доктрини. Але на той час, певен, українці вже матимуть новітніші інтелектуальні системи ведення війни.
Тож позиції сторін зрозумілі. Росіяни намагатимуться продавити оборону України чисельністю. Це небезпечно для нас, оскільки потребуватиме ресурсів для знищення цієї орди. Але смертельно для самих росіян. Україна компонуватиме мотивацію всієї нації з новітніми технологіями, серед іншого й розробленими вже під час цієї війни. Українці прорахували слабкі місця російської армії і, користуючись відпрацьованими алгоритмами, методично по ним б'ють. Такі удари настільки болючі, що вже сьогодні призводять до поки що прихованої війни кланів у Москві, в якій намагаються визначити винного за ці очевидні поразки. Та й сам російський лідер - вже не той впевнений диктатор, який починав це криваве вторгнення 24 лютого 2022 року.
Аналізуючи факти, цілком ймовірно, що Путін вже розуміє, що нищівні і точні удари по скупченню російських військ на тимчасово окупованих територіях України - це лише фрагмент того, що російську армію чекає у 2023 році. І допоможуть в цьому українцям нові технології й методики ведення війни, які раніше ми з вами бачили лише в фантастичних фільмах.
Коментарі (0)