Зусилля Євросоюзу, спрямовані на координацію оборонних закупівель між державами-членами, наштовхнулися на доволі просту проблему: ніхто достеменно не знає, скільки країни витрачають на спільні закупівлі.
У заяві, оприлюдненій наприкінці квітня, єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс визнав, що останній аналіз спільних оборонних закупівель у ЄС за 2024–2025 роки, підготовлений Європейським оборонним агентством (EDA), виявив суттєві прогалини у звітності.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Лише 12 із 27 держав-членів надали дані про свої спільні закупівлі оборонного обладнання в межах ЄС», — зазначається в документі.
За словами Кубілюса, через брак інформації неможливо «провести повноцінний аналіз спільних оборонних закупівель у ЄС і належним чином оцінити ситуацію у сфері європейської оборони».
Україна отримала 2,8 млрд євро від ЄС у межах Ukraine Facility
Це визнання пролунало у відповіді на депутатський запит членкині підкомітету Європарламенту з питань безпеки та оборони (SEDE) Ганни Нойман. Вона попросила Єврокомісію надати оновлені дані про спільні оборонні закупівлі, закупівлі в межах ЄС та внутрішньоєвропейську торгівлю оборонною продукцією в рамках Європейської стратегії оборонної промисловості, зокрема прогнози до 2026 року.
Кубілюс також оцінив, що близько 40% оборонних витрат досі здійснюються через американську програму Foreign Military Sales (FMS), тоді як менш ніж половина оборонних закупівель припадає на постачальників із країн ЄС.
Не отримавши вичерпної відповіді, цього тижня Нойман подала новий депутатський запит. У ньому вона попросила уточнити, які саме держави-члени надають звітність, які напрями політики неможливо належним чином оцінити через брак даних і які наслідки передбачені для урядів, що не подають таку інформацію.
Єврокомісія поки не відповіла на цей запит.
У коментарі для Euractiv у п’ятницю Нойман заявила, що проблема стосується самої основи того, як ЄС планує та контролює використання коштів на оборону.
«Проблема полягає в тому, що ми спрямовуємо дедалі більше коштів із бюджету ЄС на підтримку європейської оборонної промисловості. Але я також хочу розуміти, чи допомагає це досягати цілей, заради яких ці кошти виділяються», — сказала вона.
У 2007 році Європейське оборонне агентство (EDA) встановило для держав-членів добровільний орієнтир: щонайменше 35% усіх витрат на закупівлю оборонного обладнання мають припадати на спільні європейські проєкти.
Нойман нагадала, що метою таких ініціатив є розширення спільних закупівель між країнами ЄС, зниження витрат завдяки співпраці та збільшення закупівель у європейських виробників.
«Як і в будь-якій іншій сфері політики, це абсолютно нормально: якщо ви хочете отримувати фінансування, ви маєте звітувати», — додала вона.
