Попри публічний розрив із Росією Springer і далі публікує російські наукові журнали

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, Springer Nature приєдналося до багатьох західних інституцій, які засудили війну. Академічне видавництво оголосило про припинення нових продажів у Росії та Білорусі й заявило про підтримку українських науковців.

Втім, більш ніж через чотири роки Springer і далі видає близько 200 російських наукових журналів у партнерстві з Pleiades Publishing — компанією, що спеціалізується на перекладі та російських академічних видань та їхньому просуванні на міжнародному ринку.

Springer Nature — одне з найвпливовіших академічних видавництв у світі. Щороку воно випускає тисячі наукових журналів і книжок, зокрема журнал Nature — один із найавторитетніших наукових часописів.

Саме ця співпраця останнім часом дедалі частіше стає предметом критики. У нещодавньому звіті українські дослідники Олексій Пластун і Валерія Котельникова стверджують, що частина журналів, які поширюються в межах цього партнерства, пов’язана з російськими установами, що перебувають під санкціями, відтворює кремлівські наративи та позначає тимчасово окуповані українські території як частину Росії.

Серед наведених прикладів — стаття, опублікована в журналі «Вісник Російської академії наук» (Herald of the Russian Academy of Sciences). За словами авторів звіту, вона повторює типові кремлівські тези про Україну, зокрема твердження про «український націоналізм», «дискримінацію російськомовних» і «вплив Заходу».

У Springer заперечують, що така співпраця суперечить санкційному режиму.

«Ми надзвичайно серйозно ставимося до дотримання санкцій і не надаємо послуг організаціям та не ведемо бізнесу з особами, включеними до санкційних списків», — написав у відповіді електронною поштою президент дослідницького напряму Springer Nature Стівен Інчкумб.

«Водночас ми вважаємо, що науковці в усьому світі повинні мати доступ до глобального обміну знаннями. Саме тому ми дотримуємося незалежних рекомендацій Комітету з етики наукових публікацій (COPE), які дозволяють авторам із територій, що перебувають під санкціями, якщо це не заборонено, пропонувати свої роботи міжнародній науковій спільноті», — додав він.

Критики стверджують, що частина журналів, доступних у межах партнерства Springer і Pleiades, пов’язана з організаціями, які перебувають під санкціями західних країн або афілійовані з російськими державними установами.

Схоже, Pleiades свідомо прагнула зберегти цей доступ. В інтерв’ю, опублікованому на сайті Російської академії наук невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, керівник Pleiades Олександр Шусторович заявив, що компанії вдалося зберегти свої наукові видання, оскільки вони «представляють саме російське наукове середовище».

Він також заявив, що російські науковці зберегли «той самий доступ до західної аудиторії, що й раніше», і відзначив роль Springer Nature та інших великих академічних видавництв у підтримці такого підходу.

Дуглас Девіс, нейрорадіолог і дослідник глобальної охорони здоров’я, який тривалий час працює над проєктами, пов’язаними з Україною, вважає, що збереження академічних партнерств попри геополітичне протистояння може пояснюватися насамперед комерційними інтересами.

«Багатьох дивує, що великі видавництва продовжують співпрацювати з неоднозначними партнерами або публікувати матеріали з авторитарних держав, — каже Девіс. — Але, на мій погляд, такі організації насамперед керуються комерційними інтересами. Для них пріоритетом є прибуток, а не дотримання певних політичних чи етичних принципів».

Пластун вважає, що проблема виходить далеко за межі академічного книговидання.

«Академічні публікації можуть бути навіть небезпечнішими, адже створюють враження об’єктивності, — каже він. — Підтримуючи ці журнали, Кремль успішно інтегрує їх до міжнародних наукометричних баз, таких як Scopus і Web of Science. У результаті наративи, які фінансує російська держава, потрапляють до наукових архівів як нібито наукові факти, а не як пропаганда державних медіа».

У звіті зафіксовано майже 400 випадків упродовж 2022–2025 років, коли тимчасово окуповані українські території, зокрема Севастополь, Сімферополь і Донецьк, були позначені як частина Росії.

«Дозволяючи російським журналам представляти українські університети й науковців на тимчасово окупованих територіях як російські, Springer Nature сприяє стиранню української академічної ідентичності та суверенітету на міжнародній арені», — заявив Пластун.

Його дослідження показало, що частка публікацій, у яких Севастополь називали російським містом, зросла з 0% у 2013 році до 100% у 2025-му.

Водночас Springer захищає свою позицію щодо висвітлення територіальних спорів. На своєму сайті видавництво зазначає, що дотримується нейтралітету стосовно юрисдикційних претензій, відображених в афіліаціях авторів і картах, опублікованих у його виданнях.

Ігор Л. Марков, заступник голови ради директорів American Coalition for Ukraine та автор книжок, які раніше виходили у Springer, вважає, що регулярне згадування тимчасово окупованих українських міст як російських поступово змінює міжнародне сприйняття.

«Позначення таких окупованих міст, як Севастополь чи Сімферополь, як російських у наукових журналах нормалізує територіальні претензії, які не мають жодних правових підстав. Коли люди бачать це знову і знову, поступово змінюється саме уявлення про те, що є предметом спору, а що — нібито вже остаточно вирішене», — сказав Марков.

Політолог Браніслав Сланчев вважає, що кампанії впливу частіше спираються не на відверту пропаганду, а на credibility transfer — явище, за якого певні наративи набувають легітимності завдяки тому, що їх поширюють авторитетні інституції, а не державні медіа.

Критики зазначають, що академічні журнали можуть мати особливо сильний вплив, адже на них посилаються науковці, їх індексують пошукові системи, а системи штучного інтелекту дедалі частіше використовують їх як довідкові джерела.

Ілона Сологуб, редакторка VoxUkraine, зазначає, що попри війну багато російських наукових установ і далі залишаються інтегрованими в міжнародний науковий простір.

«Публікації в західних наукових журналах і досі залишаються одним із ключових показників, за якими оцінюють російських науковців і наукові установи», — сказала вона.

На запитання, чи переглядає Springer це партнерство, Інчкумб відповів, що компанія регулярно переглядає свій портфель наукових журналів.

«Як це заведено у видавничій галузі, ми регулярно переглядаємо свій портфель журналів — як тих, що належать Springer Nature, так і тих, які поширюємо від імені третіх сторін. Відповідно до NISO Transfer Code of Practice будь-які зміни, заплановані на 2027 рік, будуть оголошені пізніше цього року», — сказав він.

NISO Transfer Code of Practice — це галузевий стандарт, розроблений видавцями та бібліотекарями, який визначає правила передачі прав на наукові журнали між видавцями й дистриб’юторами.

Цей термін має принципове значення. Згідно з проспектом IPO Springer Nature за 2024 рік, чинна угода компанії з Pleiades про дистрибуцію діє до грудня 2026 року. Від того, чи продовжить Springer співпрацю після завершення договору, значною мірою залежатиме, чи вважатимуть критики це партнерство спадком попередніх домовленостей чи свідомим вибором компанії.