Дефіцит пального в Росії: європейські оглядачі оцінили наслідки ударів України

Останніми днями українська армія посилила атаки на російські нафтопереробні заводи та нафтобази. Зараз у Росії спостерігається дефіцит пального, а в деяких регіонах введені обмеження на його продаж. За даними інсайдерів, Москва намагається імпортувати бензин із Казахстану.

Страждають і віддалені регіони

Удари українських безпілотників дають результат, пише «Gazeta Wyborcza» (Польща):

«Росія поринає у дедалі гострішу паливну кризу, хоча є одним із трьох найбільших у світі виробників нафти. ... Донедавна продаж пального обмежувався лише у Криму та регіонах, що межують з Україною. Зараз криза поширюється на всю країну і навіть досягла Сибіру — регіону, який фактично знаходиться поза зоною досяжності українських безпілотників. Від середи на АЗС в Омській області можна заправити не більше 40 літрів бензину або 80 літрів дизельного пального».

Більше по темі

ЄС продовжив економічні санкції проти Росії до липня 2027 року

Рада ЄС продовжила ще на рік дію економічних санкцій проти Росії. Обмеження охоплюють торгівлю, фінанси, енергетику, технології та заходи проти обходу санкцій.

Мости через Волгу як вразливі точки

Політолог Ніколай Мітрохін радить читачам поглянути на карту Росії та коментує у Facebook (Росія):

«Країну тримають разом не армія, не флот і не ФСБ, а 17 залізничних мостів через Волгу. По цих мостах курсують довгі потяги з пальним та іншими вантажами. І всі ці мости – в зоні досяжності українських важких ударних дронів і ракет. ... І скільки б пального Російська Федерація не закупить — його, найімовірніше, транспортуватимуть саме через ці мости».

Від нестачі бензину до втоми від війни

Політолог Серґєй Медведєв описує у Facebook наслідки дефіциту пального для ведення війни та морального духу російського суспільства (Росія):

«Дефіцит паливно-мастильних матеріалів загалом означає, що цих ресурсів не вистачає на фронті. Головна мета — забезпечити, щоб російські окупаційні сили відчували нестачу паливно-мастильних матеріалів протягом усього так званого «літнього наступу». ... Основною тенденцією є перехід до фаталізму. Коли на війні справи кепські, а населення починає страждати від її наслідків, воно займає таку позицію: «Що ж тут вдіяти? Це доля». Доведеться просто змиритися й терпіти».