П’ятеро українських кінопродюсерів увійшли до Американської Кіноакадемії: хто голосуватиме за лауреатів «Оскара»

Американська академія кінематографічних мистецтв і наук (AMPAS), яка вручає премію «Оскар», запросила до свого складу 529 нових членів із 60 країн. Серед них — п’ятеро українських продюсерів: Олег Кохан, Наталія Лібет, Ольга Бергман, Ігор Савиченко та Володимир Яценко.

До списку увійшли продюсери, які стояли за створенням найпомітніших українських фільмів останніх років.

Олег Кохан — засновник SOTA Cinema Group, який співпрацював із Кірою Муратовою, Кшиштофом Зануссі та Мирославом Слабошпицьким.

Ольга Бергман і Наталія Лібет — співзасновниці 2Brave Productions та продюсерки стрічок «Стоп-Земля» і «Стрічка часу».

Ігор Савиченко працював над фільмами «Коли падають дерева», «День незалежності» та «Брати. Остання сповідь», а Володимир Яценко — над стрічками «Ти — космос», «Мої думки тихі» та «Відблиск».

Окрім українських кінематографістів, до Американської кіноакадемії запросили американську документалістку Мішель Мізнер, яка працювала над фільмами «20 днів у Маріуполі» та «2 000 метрів до Андріївки», а також режисера і продюсера Крейґа Рено — брата загиблого в Україні журналіста й документаліста Брента Рено.

За даними Академії, серед цьогорічних запрошених 42% становлять жінки, 56% належать до недостатньо представлених спільнот, а 53% живуть за межами США та представляють 60 країн і територій.

Членство в Американській кіноакадемії надає українським продюсерам право голосувати за лауреатів премії «Оскар» і безпосередньо впливати на рішення, що формують майбутнє світового кінематографа.

Коментуючи запрошення від Американської кіноакадемії спеціально для  Kyiv Post, продюсер Олег Кохан наголосив, що для нього це насамперед можливість посилити голос України у світовій кіноіндустрії.

«Членство в Американській кіноакадемії — це не про престижні регалії чи червоні хідники, а про прямий доступ до інструментів глобального впливу. Для продюсера поява такого голосу всередині “Оскара” — це унікальна можливість легалізувати український кіноконтекст на найвищому рівні. Сьогодні ми маємо заходити в головні кабінети індустрії як повноправні партнери.

Світ інвестує в унікальні історії, і наш страшний, але безцінний досвід трансформації під час війни — це та чесна оптика, якої так бракує сучасному кінематографу.

Моя мета в Академії — конвертувати це визнання у реальні міжнародні колаборації, щоб українське кіно оцінювали не через призму жалю, а як потужне, конкурентоспроможне мистецтво, здатне диктувати тренди».