Напередодні сьогоднішнього півфіналу чемпіонату світу між Францією та Іспанією висловлювання колишнього прем’єр-міністра Іспанії Маріано Рахоя спричинили гостру дискусію в європейських медіа й за їхніми межами.

Він написав, що Франція має «збірну найвищого рівня. Водночас у ній немає жодного французького гравця». Міністерка Франції з питань боротьби з дискримінацією Орор Берже засудила Рахоя за расистські висловлювання.

Advertisement

Нації — це щось більше, ніж племена

Заступниця мера Парижа Ламія Ель-Аараж пише в El País:

«Бути французом — це не питання етнічного походження, родоводу чи кольору шкіри. Це політична обіцянка, суспільний договір, до якого кожна людина долучається завдяки тому, що вона привносить, а не тому, що успадковує. Належати до нації можна через кров, яку отримуєш від народження, або кров, яку проливаєш, — за правом народження чи за власним вибором. Але ніколи — через колір шкіри.

Аргентина обіграла Швейцарію та пробилася до 1/2 фіналу ЧС-2026
Більше по темі

Аргентина обіграла Швейцарію та пробилася до 1/2 фіналу ЧС-2026

Збірна Аргентини обіграла Швейцарію з рахунком 3:1 у додатковий час та пробилася до півфіналу Чемпіонату світу з футболу 2026.

Саме це робить наші нації чимось більшим, ніж племена. І саме цього не можуть їм пробачити націоналісти в усіх країнах. [...] У вівторок увечері в Далласі зустрінуться дві великі нації — нації, яким не потрібно було бути “чистими”, щоб стати великими».

Advertisement

Успіх, здобутий важкою працею

Французька збірна є прикладом успішної інтеграції, досягнутої завдяки наполегливій праці та відданості, пише болгарське видання Webcafé:

«Спорт — одна з небагатьох сфер, де люди з бідних районів, у яких переважно живуть мігранти, можуть успішно інтегруватися в суспільство. [...] Це також одна з небагатьох сфер, де людина може довести власну цінність завдяки праці, зусиллям, відданості й досягненням, а не походженню чи тому, народилася вона зі срібною ложкою в роті або в злиденному гетто.

У футболі можна пробитися лише тоді, коли наполегливо борешся і постійно доводиш свою спроможність — собі, команді та вболівальникам».

Advertisement

Нереалістичне уявлення про власне суспільство

Проблема Франції полягає в тому, як вона сама себе сприймає, пише французьке видання The Conversation:

«Наше суспільство є змішаним — це нація, сформована колоніальним минулим, яка водночас і досі часом не готова сприймати образи, що не відповідають традиційному уявленню про “білу Францію”. Тож проблема полягає не стільки у збірній Франції, скільки в тому, як сама Франція бачить себе. Здається, це уявлення досі залишається заручником доколоніального образу “білої Франції” й не повною мірою визнає, що сучасна Франція є продуктом складної та мультикультурної історії».

Advertisement

Приховане невдоволення

Успіхи й невдачі збірної Франції завжди супроводжувалися дискусіями про походження її гравців, пише німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung:

«Достатньо згадати ейфорію після першої перемоги Франції на чемпіонаті світу 1998 року, коли пів країни святкувало на Єлисейських полях, скандуючи “Black, blanc, beur”. Або “кніснську кризу” в Південній Африці у 2010 році, коли футболісти оголосили страйк на знак протесту проти виключення Ніколя Анелька зі збірної, після чого на них посипалися расистські стереотипи. [...]

Сьогодні про ті давні образи майже не згадують. Переможців люблять усі. Але потворність, яка, здавалося, на певний час відступила, повертається знову — немов відлуння, що ганьбить не команду, а країну».

«Сині», які об’єднують

Французькі національні збірні в різних видах спорту відображають різноманіття французького суспільства, пише Libération:

Advertisement

«Те, що у футбольній збірній Франції переважають гравці з певним кольором шкіри, насамперед свідчить про наслідки житлової політики, яку держава проводила з 1950-х років, а також про те, що футбол став одним із небагатьох шляхів до успіху для частини французів мігрантського походження, які опинилися в умовах геттоїзованої міської забудови.

Та незалежно від того, чи “сині” у футболі — темношкірі, чи гравці національної збірної з регбі розмовляють із південнофранцузьким акцентом або походять з Воллісу і Футуни, а члени збірної з кінного спорту носять аристократичні прізвища, — усі вони є “синіми”».

Advertisement

Оригінал статті читайте тут.