АНАЛІЗ: Усіх сенаторів США запросили на зустріч із Зеленським — чому це важливо

Усіх 100 членів Сенату США запросили на зустріч із президентом Володимиром Зеленським у вівторок. Нині політику Вашингтона щодо України визначають одразу три ключові чинники: зміна підходу президента Дональда Трампа до Києва й Москви, спроби Конгресу посилити економічний тиск на Росію та політичний вакуум, що виник після смерті сенатора Ліндсі Грема — одного з найвпливовіших республіканських прихильників України.

Подібна зустріч відбудеться не вперше. Під час візиту Зеленського до Вашингтона у вересні 2023 року керівництво Сенату також організувало його зустріч з усіма сенаторами. Однак політичні обставини, в яких відбудеться зустріч у вівторок, суттєво відрізняються.

У 2023 році головна суперечка точилася навколо того, чи продовжить Конгрес фінансувати оборону України.

Більше по темі

Зеленський прибув до США на зустріч із Трампом

Президент Володимир Зеленський прибув до США, де проведе переговори з Дональдом Трампом. Головною темою зустрічей стане посилення української ППО.

Нині дискусія дедалі більше зосереджується на подальших кроках: наскільки Вашингтон готовий посилити тиск на Москву, яку архітектуру безпеки готові підтримати США та чи має намір Конгрес і надалі самостійно впливати на політику щодо України, поки Білий дім проводить власну дипломатичну лінію.

Змінюється характер запитів України

Не менш важливо й те, що тепер Київ прагне отримати підтримку іншого характеру.

У перші роки повномасштабного вторгнення Росії під час візитів Зеленського до Вашингтона йшлося переважно про невідкладну військову допомогу — артилерійські боєприпаси, бронетехніку, системи протиповітряної оборони та пакети допомоги на мільярди доларів.

Нині Київ дедалі більше зацікавлений в отриманні ліцензій на виробництво, передачі технологій, угодах про спільне виробництво та доступі до західних оборонних розробок, які можна серійно виготовляти в Україні. Кожна система, яку Україна може виробляти самостійно, зменшує її залежність від політичних рішень щодо подальших постачань із Заходу.

Законопроєкт Грема про санкції може стати частиною його спадщини

Зустріч відбудеться невдовзі після смерті Ліндсі Грема, тож його політична спадщина опиниться в центрі уваги.

Грем був одним із найактивніших прихильників України серед республіканців і водночас близьким союзником Трампа. Завдяки цьому він міг безпосередньо спілкуватися з тими представниками партії, з якими Києву не завжди вдавалося налагодити прямий контакт.

Його здатність доносити їм позицію Києва була особливо важливою на тлі дедалі глибших розбіжностей серед республіканців щодо підтримки України.

Законопроєкт Грема про санкції був спробою частково подолати ці розбіжності. Він переносив акцент із вартості підтримки України на ціну, яку Москва має заплатити за свою війну.

Сенат може розпочати розгляд законопроєкту під час перебування Зеленського у Вашингтоні.

У разі його ухвалення одна з останніх зовнішньополітичних ініціатив Грема стала б частиною його політичної спадщини.

Чому запрошення всіх сенаторів має значення

Не варто перебільшувати символічне значення запрошення всіх 100 сенаторів. Це не виступ перед спільним засіданням обох палат Конгресу, та й прийти можуть не всі.

Утім, Зеленський безпосередньо звернеться до сенаторів, від рішень яких можуть залежати посилення санкцій проти Росії, подальша підтримка України та роль Конгресу в можливому мирному врегулюванні. І все це відбудеться невдовзі після смерті Грема.

Вашингтон перевірив готовність Москви до миру

Адміністрація Трампа мала близько півтора року, щоб з’ясувати, чи можна домовитися з Владіміром Путіним про завершення війни.

Трамп і Путін зустрілися в Анкориджі у серпні 2025 року, але саміт завершився без угоди. Відтоді Москва посилається на «домовленості в Анкориджі» чи певні порозуміння так, ніби Вашингтон узяв на себе довгострокові зобов’язання.

Державний секретар Марко Рубіо відкинув таке трактування. Він наголосив, що результатом зустрічі на Алясці стала пропозиція, а не угода, і що будь-яке врегулювання мають схвалити і Росія, і Україна.

Після приблизно 18 місяців дипломатичних зусиль адміністрації Трампа мирної угоди досі немає. Вашингтон уже мав достатньо часу, щоб побачити, наскільки готовність Путіна вести переговори відрізняється від його готовності йти на компроміс.

Санкції можуть підвищити ціну небажання Москви йти на компроміс

Саме тут важливу роль може відіграти санкційний законопроєкт Грема.

Законопроєкт, який нині просувається в Сенаті, спрямований проти одного з найвразливіших місць Москви — доходів від експорту енергоносіїв. Водночас запропоновану ставку мита знизили з 500% до 100%, щоб заручитися ширшою підтримкою.

Щоб санкції діяли, вони мають посилювати одна одну, а обійти їх має бути складно. Обмеження повинні стосуватися не лише російської нафти, а й танкерів, страхових компаній, банків, посередників, постачальників технологій і компаній із третіх країн, які допомагають продовжувати торгівлю в обхід санкцій.

Україна вже чинить аналогічний тиск воєнними засобами.

Розширення кампанії проти російських НПЗ, нафтобаз, портів і логістичної інфраструктури завдає Росії матеріальних збитків на додаток до фінансових обмежень Заходу. Повторні українські удари по російських НПЗ посилили дефіцит пального настільки, що Росія почала готуватися до його імпорту морем.

Це вказує на потенційно результативнішу стратегію Заходу, ніж просте чергування переговорів із новими пакетами допомоги: Україна завдає ударів по інфраструктурі, яка підтримує здатність Росії вести війну, а її партнери перекривають фінансові канали, що дають змогу цю інфраструктуру відновлювати.

Київ вистояв усупереч планам Москви

Є ще одна обставина, яка надає особливого значення нинішньому візиту Зеленського до Вашингтона.

Нині Україна вступає в новий дипломатичний етап із зовсім інших стратегічних позицій, ніж у лютому 2022 року, коли Росія намагалася нав’язати їй свої умови.

План російських військ захопити українську столицю провалився.

У 2022 році питання полягало в тому, чи витримає Київ наступ однієї з найбільших армій світу.

У 2026 році вже сама Москва змушена враховувати загрозу українських дронів, перш ніж проводити на Червоній площі традиційні для Кремля демонстрації військової могутності.

Це не означає, що Україна раптом отримала всі переваги на полі бою. Українські міста й далі зазнають руйнівних ударів ракетами та безпілотниками, а Київ усе ще гостро потребує боєприпасів для західних систем ППО.

Однак сила переговорної позиції визначається не лише кілометрами на лінії фронту.

Ключове питання — чи готовий Вашингтон після низки невдалих переговорів поєднати зростання військових можливостей України з тривалим економічним тиском, який переконає Москву, що припинити війну вигідніше, ніж продовжувати її.