Відомий письменник, сценарист, історик і краєзнавець Станіслав Цалик, у доробку якого чимало книжок, сценаріїв фільмів і телевізійних програм численних публікацій у періодичних виданнях в Україні і за кордоном вже давно і плідно працює у популярному нині жанрі non-fiction, тобто – документальної і невигаданої розповіді, в основі якої лежать історії реальних людей, чи знакові історичні події.
Кожна нова робота Станіслава Цалика – це завжди дуже цікаві і маловідомі сюжети, або новий і часто несподіваний погляд на події. Це завжди детальне і копітке авторське дослідження, засноване на віднайдених фактах, спогадах сучасників тих подій та архівних документах.
17-го лютого 2022-го року Станіслав підписав до друку макет своєї нової книги з парадоксальною і навіть інтригуючою назвою «Кролик з’їв сценарій та інші епізоди з історії українського кіно» Здавалося ще трохи часу і нова книга видавництва «Фоліо» із серії «Справжні історії» з’явиться на полицях книжкових крамниць…
За тиждень розпочалося повномасштабне вторгнення російської армії, життя письменника, як і всіх українців, докорінно змінилося, тут вже було не до планів і тим паче не до книжок.
Однак виявляється навіть війна не здатна скасувати дива, які таки трапляються напередодні різдвяних та новорічних свят, і книжка таки побачила світ. Тож цю подію варто вважати радісною та життєстверджуючою, але вона має ще й важливе символічне значення, бо саме війна завадила відзначити важливий ювілей в історії українського кіно.
100 років тому, в 1922-му, було засновано ВУФКУ (Всеукраїнського фото кіноуправління), за період існування якого були зняті славетні стрічки, які нині по праву вважаються шедеврами українського кіно авангарду та класикою світового кінематографа. Всі ці фільми постали в результаті незалежної репертуарної, кадрової та кінопрокатної політики, яку протягом восьми років провадило ВУФКУ, аж до 1930-го року, коли наказом з Мокви головний кінематографічний орган України було ліквідовано.
Події книги Станіслава Цалика якраз охоплюють період понад семи десятиліть - з 1918 року, коли держава вперше спробувала монополізувати виробництво фільмів, період роботи ВУФКУ і аж до кінця 1980-х, коли в Україні почали з’явитися перші недержавні кіностудії.
Попри здавалося б веселу назву книги - це не збірка кіношних байок, чи смішних бувальщин, хоча у книжці веселі епізоди таки є. «Кролик з’їв сценарій» - це низка есеїв про маловідомі, або взагалі невідомі сторінки історії українського кіно, оповіді про нелегкі і трагічні долі його творців і водночас у книзі йдеться не лише про кінематографістів, а й про театральних діячів, співаків, науковців, навіть про футболістів. Серед інших героїв книги - відомі історичні постаті: лідери Української Народної Республіки та Української Держави, прем’єр-міністр Ізраїлю, Президент США, Кремлівські вожді, генерал КДБ, партійні керівники різних рівнів.
Разом з ними читачі отримають нагоду здійснити мандрівку в часі та дізнатися, що відбувалося на знімальних майданчиках фільмів у Києві, Одесі, Ялті, Севастополі, Вінниці, Запоріжжі, Каневі, Верховині, на Донбасі та інших регіонах України.
«Кролик з’їв сценарій» - це ще й розповіді про екстремальні ситуації та численні труднощі, з якими повсякчас працівники кіно галузі стикалися в своїй роботі, та нелегкі і часто драматичні історії створення стрічок.
«Фільм у контексті епохи – погляд очима історика», як зазначає у передмові автор, але з кількома важливими нюансами: він не ставив перед собою завдання розповісти всю історію українського кіно. Навпаки у книзі не йдеться про історії створення дуже відомих стрічок, адже про них вже достатньо було написано в останні роки, присвячено окремі документальні фільми, чи телевізійні програми і навіть створено масштабні виставкові проєкти. Станіслав Цалик наголошує: «Акцент у книзі свідомо зроблений на несправедливо забутих фільмах, подіях і постатях. Або представниках інших видів мистецтв, чия присутність в українському кінопросторі не є аж такою відомою». А ще зауважує, що він не мав меті щось прикрасити, або подати карикатурно, бо прагнув в першу чергу реконструювати події за матеріалами архівів, розповідей свідків та повідомлень з тогочасної радянської та закордонної преси.
Шанувальникам творчості Станіслава Цалика, або тим, хто регулярно слідкував за його публікаціями, деякі сюжети можуть здатися знайомими. Це дійсно так - значна частина текстів його нової книги вже друкувалися в різних періодичних виданнях. Проте раджу не поспішати з передчасними висновками і згадати, що формат статті передбачає певні обмеження.
Тож відкрию таємницю – більшість розділів суттєво відрізняються від попередніх публікацій, вони доповнені та спеціально дописані автором, а деякі з них взагалі оприлюднюються вперше, наприклад, історія будівництва Київської кінофабрики ВУФКУ, нині відому під назвою Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка.
На допитливих читачів, яких цікавляться історією українського кіно чекає багато нової інформації, а хтось нарешті дізнається, який саме сценарій з’їв кролик , хто його написав і що було далі.
Нагадаю – це також невигадана історія.
Коментарі (0)