Сьогодні, 22 січня, ми згадуємо дві важливі події новітньої історії України: 105 річницю проголошення незалежності України в Києві тодішнім парламентом країни – Центральною Радою та 104-ту річницю Акту Злуки між УНР і ЗУНР.
Хоча першу з них, безперечно, визнають, на жаль, вона досі не визнана офіційно, як це належить її важливості, особливо з огляду на нинішню війну Росії за знищення української державності та ідентичності, а також абсурдних заяв Путіна про те, що українська держава була створена в результаті помилкової ленінської політики.
Безперечно, 22 січня 1918 року залишається ключовою датою становлення сучасної незалежної української держави. Тому це має бути головна дата, коли відзначається Незалежність України.
У 1918-20 роках українці мужньо боролися за свою незалежність проти російських сил і врешті зазнали поразки, програвши більшовикам та їхній Червоній армії. Радянська влада була нав’язана більшій частині України протягом наступних приблизно 70 років. Хоча країна номінально була незалежною радянською республікою, яка «добровільно» стала частиною «радянської» — читай, де домінувала Росія — комуністичної федерації (СРСР), по суті вона залишалася російською колонією.
Однак, коли радянська система розвалювалася, з різних – переважно політичних – причин, значення 22 січня 1918 року навмисно замовчувалося комуністичною більшістю в радянському українському парламенті. Коли 24 серпня 1991 року тодішній парламент був змушений проголосити незалежність України, він не хотів визнавати той факт, що Україна підтверджувала незалежність, проголошену її демократичним і некомуністичним українським парламентом, ще у 1918 році. Натомість наголошуючи на елементах спадкоємності, оновлення та відновлення, депутати-комуністи хотіли зберегти фікцію, що вони самі вперше створили незалежну українську державу.
Отже, понад 30 років незалежної України 24 серпня відзначається як День Соборності країни.
Важливість того, що відбулося 22 січня 1918 року, було приховане через те, що сталося рівно через рік. 22 січня 1919 р. представники незалежних республік проголосили злуку Центральної та Західної України в той час, коли вони воювали з росіянами на сході та поляками на заході.
Звичайно, це теж важлива історична дата. Але святкування «Дня Соборності» сприяли за різних президентів, як Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович і Порошенко, затьмарюючи значення проголошення незалежності на початку 1918 року.
Навіть у 2018 році, на сторіччя проголошення незалежності України, тодішній президент Петро Порошенко не зміг підкреслити її значення.
Цей «забудькуватий» і, по суті, безвідповідальний підхід був дуже прикрою поступкою силам, які прагнули переглянути та спотворити сучасну історію України – помилка, яку необхідно виправити.
Війна Росії проти України, підкріплена абсурдними імперіалістичними аргументами – відновленими Путіним та його шовіністичними ідеологами та пропагандистами – про те, що українці не існують як окрема нація і не мають права на самовизначення, державність, власну мову, культуру чи історію. Це має змусити нас переглянути підхід до сучасної історії України з боку її власного керівництва.
Звільнення від російської імперіалістичної хватки вимагає протистояння та очищення України від російських історичних та культурних наративів, які нав’язувалися століттями та перешкоджали розвитку самоідентифікації України та її правильного розуміння за кордоном.
У 1918 році українці вибрали незалежність і демократію – на західний манер. Росія обрала тоталітарний більшовизм і агресивний антидемократичний комунізм. Для українців це має бути важливим джерелом гордості та натхнення.
Одним словом, не применшуючи значення 24 серпня 1991 року в історії України, 22 січня слід відзначати також як державне свято – як дату народження сучасної незалежної України.
Від редакції: ця думка базується на попередній статті, написаній у співпраці з автором Дариною Коломієць і опублікованій у Kyiv Post 28 липня 2022 року.
Коментарі (0)