Геополітична важливість російсько-української війни та не скорий вступ України до Європейського Союзу чи НАТО вимагають посилення, модифікації та введення інновацій до нинішніх підходів Заходу до надання допомоги Україні.
У нещодавній доповіді для Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS) «Як Захід може допомогти Україні: три стратегії для досягнення української перемоги та відродження» я також стверджував, що існує потреба в більш розгорнутому обґрунтуванні довготривалої допомоги Заходу Україні.
Такого роду підтримка стосується не лише міжнародної солідарності, але й національної безпеки західних держав, а також перемоги у війні і встановленні миру після перемоги. Україну потребує не лише відбудови, а й оновлення.
Головною умовою, за якої Захід продовжить надавати допомогу Україні, є постійне зміцнення Києвом верховенства права та боротьба з корупцією. Навіть після нинішньої війни потужне озброєння України як європейської прикордонної держави буде неминучим ще до того, як вона стане повноцінним членом НАТО та інших об'єднань.
Наступні шість порад для політиків і комунікаторів відображають висновки мого звіту для SCEEUS в січні 2023 року:
1. Надання військової та цивільної допомоги Україні має розглядатися не лише як питання міжнародної солідарності, а й як питання національної безпеки країн, які підтримують Україну. Речники урядів і міжнародних організацій повинні окреслити, чому і як їхня підтримка сприяє безпеці не лише України, а й Європи та всього світу. Іноземна допомога має бути виправдана тим, що вона дала можливість Києву не лише перемогти у цій війні, але й здобути мир після перемоги, і не просто відбудувати, а й оновити Україну.
2. Відповідно до поточних і майбутніх потреб України західні військові та невійськові програми підтримки мають бути посилені, видозмінені або створені заново. Програми підтримки мають бути орієнтовані на запити України, а не на можливості донорів. І ці посилені, адаптовані або цілком нові програми мають допомогти Києву вирішити найбільш нагальні завдання, що стоять перед українськими центральними та місцевими органами влади.
3. У Східній і Західній Європі та в інших регіонах світу багато осіб, груп та установ готові так чи інакше допомогти Україні. Для надання такої допомоги пріоритетними є функціонування оборонної, безпекової, транспортної, комунікаційної та енергетичної інфраструктури України, а також вжиття антикорупційних заходів. Сприяння швидкій і простій внутрішній та транскордонній взаємодії українців між собою та з союзниками є ключовим завданням.
4. Комплексні заходи з надання допомоги та відновлення мають розпочатися зараз, до і незалежно від закінчення війни, а згодом стати ґрунтовною модернізаційною реконструкцією. Вони мають поєднувати більш ефективне використання існуючих форматів (інтенсифікація) та адаптацію застарілих проєктів (модифікація) із запуском абсолютно нових програм (інновація) для вирішення проблем, пов’язаних з військовими зусиллями України, стабілізацією інфраструктури та обов’язковою подальшою відбудовою.
5. Надання гуманітарної допомоги та підтримки у відбудові для України мають бути пов’язані між собою та з європейською інтеграцією за допомогою міжвідомчої платформи координації донорів, а також таких інструментів ЄС, як безпековий договір, поетапний процес приєднання і більш активне залучення країн-кандидатів, і України в тому числі, до внутрішніх справ ЄС до набуття повноправного членства.
6. Політика надання допомоги Києву має, поміж інших заходів, сприяти децентралізованій та множинній взаємодії українців з іноземними урядовими, неурядовими та комерційними партнерами. Це можливо завдяки сприянню прямим контактам між місцевими громадами та інституціями, страхуванню прямих інвестицій в Україну для захисту від політичних ризиків та завдяки лібералізації правил проживання для іноземців з дружніх країн.
Підсумкова замітка стосовно довгострокових перспектив.
Найближчим часом небезпечне географічне розташування України не зміниться. Україна межує з державою, яка частково перебуває в геополітичній сірій зоні, і яка хоче відновити контроль над територіями, що належали їй в минулому. Поки Україна не стане повноправним членом НАТО та ЄС, їй доведеться самостійно дбати про власну національну безпеку. Росія може продовжити свою агресію зараз або відновити її згодом.
Отже, ми маємо розглядати комплексне та максимально сучасне озброєння України не лише у короткостроковому, тактичному вимірі. Це важливо не лише для успішного завершення нинішнього контрнаступу, відвоювання окупованих територій і остаточного досягнення мирної угоди з Москвою, на прийнятних для Києва умовах.
Озброєння України також має виразний геостратегічний і довгостроковий вимір. Київ має бути добре оснащеним не лише доти, поки тривають бойові дії, але й під час наступного періоду між закінченням нападу Росії та можливим вступом України до ЄС і НАТО.
Важке озброєння, ефективна робота служби безпеки та міжнародні гарантії потрібні не лише для того, щоб припинити нинішню війну, а й щоб запобігти наступній.
Навіть після того, як Україна вступить до НАТО та ЄС, вона залишатиметься прикордонною державою доти, поки Росія плекатиме реваншистські амбіції.
Добре озброєна, закріплена на міжнародному рівні та соціально і економічно життєздатна Україна буде потрібна для гарантування безпеки східних кордонів Європи протягом років чи навіть десятиліть.
Доктор Андреас Умланд – аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS) Шведського інституту міжнародних відносин (UI).
Погляди автора статті можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.
Коментарі (0)