Під час 2-ї Світової війни вільний світ погодився з червоними лініями, проведеними російським диктатором по тілу Європи. Цивілізація по суті, передала під контроль радянській диктатурі десятки націй і народів Східної і Центральної Європи. Разом з їхніми територіями.
Такою була плата за співпрацю з комуністичним режимом під час війни. Сталіну і Радянському Союзу забули й вибачили співпрацю з гітлерівцями й економічну допомогу нацистам під час підготовки до війни. Захід погодився віддати під управління ГУЛАГу те, що йому не належало. Те, чим він не мав права розпоряджатися і торгувати. Як і чому так сталося?
Точно не тому, що Черчилль злякався Сталіна і його імперію. Адже, коли Британія була у вкрай складному стані, під загрозою вторгнення гітлерівців, а британській армії не вистачало не лише гармат, а й звичайних гвинтівок, Черчилль відкинув пропозицію Гітлера про мир між «двома імперіями» і розподіл світу між англо-саксами і німцями. А в 1945 році змирився з планом фактичної окупації Радянським Союзом країн Східної і Центральної Європи. Звісно, ви скажете, у Черчилля не було вибору: радянські танки вже рухались на Берлін.
Але вибір є завжди. Кожен політик може встати з-за столу і сказати: «Я цього не підтримую!». Чому британський прем’єр так не зробив? Я думаю – тому, що Сталіну вдалося переконати Черчилля (і цей момент є в мемуарах Черчилля) у тому, що Росія не буде захоплювати Польщу, як це було за царських часів.
Сталін казав, що Росія зацікавлена у сильній Польщі, оскільки Польща слугувала коридором для нападу на Росію з заходу. Радянський вождь переконував союзників, що лише сильна Польща, яка здатна перекрити цей коридор для іноземців на схід своєю територією – в інтересах СРСР. Але насправді радянський режим довів Польщу до зубожіння.
Ті, хто бачили цю країну за часів Ярузельського і протестного руху «Солідарність», хто бачив пострадянську Польщу, думаю, зі мною погодяться. Здавалось, що тоді в країні були проблеми навіть з продуктами. А товарні «конвої» з України в Польщу йшли потоком. Українці везли через західний кордон, окрім алкоголю, кольорові телевізори, холодильники, різне обладнання. Згадую, як насос для викачування води із свердловини у мене поляки купили, не торгуючись.
Натомість на виручені кошти українці купували, переважно, китайський ширвжиток і одяг, яким вже були заповнені польські базари. Радянська окупація Польщі не принесла цій країні ані щастя, ані процвітання, ані європейського рівня життя.
Людство пережило 2-гу Світову війну, холодну війну. Країни з «зовнішнього периметра» радянської імперії стали частиною вільного світу. Але Росія страждає фантомними болями. Путін не так давно висував вимогу НАТО «відкотитись» до кордонів 1997 року. Тобто, він хотів знову перетворити 14 країн – членів євро-атлантичної співдружності на «сіру зону» між цивілізацією і Росією. Повернути ці нації і народи в стан Польщі доби протекторату Москви. Або Чехії, Словаччини та Угорщини - часів окупації цих країн радянськими військами. З бідним населенням, яке витрачає всі життєві ресурси на виживання, а не на розвиток і просування в Європу.
Тепер, у 21 столітті, знову в Європі війна. І знову запущено ідеологічну доктрину, яка виправдовує вбивство людей і руйнування міст. Щоправда, росіяни у цій інформаційній спецоперації не перенапружувались. Вони діяли згідно найпоширеніших практик дезінформаторів минулого, які почали війну з провокації під чужим прапором, коли інсценували напад на німецьку радіостанцію в Гляйвіці.
Сьогодні російська пропаганда говорить про неймовірні речі – про те, що це українці напали на Росію, що Росія захищається і веде війну з усім блоком НАТО. «Екзистенційна» ненависть у викладі таких російських ідеологів, як Дмітрій Мєдвєдєв чи Сєргєй Караганов вихлюпується назовні у закликах не лише знищити Україну, а й вдарити ядерною зброєю по Польщі. Щоб «зломити волю Заходу» і досягти перемоги над Україною.
При цьому російські керівники не винаходять нових формул існування. Якщо Сталін запевняв західний світ, що він бачить Польщу «сильною і процвітаючою», то й в своїй промові 24 лютого 2022 року, коли російські ракети й авіабомби посипались на українські міста, Путін переймався «допомогою» українському народу. Він навіть щось говорив про збереження української державності! Воістину, немає меж цьому лицемірству й підступності.
Тож Україна з тривогою спостерігає, що лінії, накреслені Йосипом Сталіним на карті континенту, не зникли остаточно. Вони, звісно, зникають, розчиняються в світлі нового часу. Але періодично проявляються в певні періоди вже сучасної історії. В світі, який має робити висновки з власного темного, трагічного і кривавого минулого. І це тривожний «дзвінок» цивілізації. Бо суспільства і країни, які сповідують принципи свободи, не мають права підміняти їх тим, що здається «вимушеним компромісом» з диктатурою, яка розв’язала нову війну на континенті за «сфери впливу».
Світ змінився. Доба імперій – у минулому. Відома фраза британського прем’єра Чемберлена «Я привіз вам мир!» має означати саме мир, а не тимчасовий компроміс із преамбулою до нової війни.
Коментарі (0)