Останнє, що я пам’ятаю про ніч з 23 на 24 лютого напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли довго намагався заснути – це гучні, як завжди, звуки сурм російської пропаганди.
Російське інформаційне агентство RT все ще заперечувало, що Росія планує напад на Україну.
Але потім стався перший удар. А потім другий.
Протягом дня після початку вторгнення я був у Німеччині і відповідав на запитання місцевої газети на всілякі теми, включно з темою корупції.
Розмова була передбачуваною.
Ступінь занепаду, у якому опинилась українська держава після багатьох років дій корумпованих урядів, а також масштаби її тіньової економіки, важко заперечувати. Також складно не побачити в усьому цьому роль і вплив російської гібридної тактики.
«Ми стоїмо на порозі світової війни», – сказав я тоді німецьким журналістам.
Одне було безсумнівним. Саме існування моєї улюбленої країни було під загрозою, і шанси були не на нашу користь.
Про нову загрозу попереджала світ низка тривожних статей, як-от, наприклад, одна зі статей The Financial Times, яка цитувала комюніке Європолу про ймовірні загрози європейській безпеці. У комюніке йшлося, що Україна становить загрозу як анклав контрабанди зброї.
Певною мірою це було правдою. Багато років тому я оприлюднив результати свого власного розслідування корупційної діяльності підпільних торговців зброєю в українській армії. Це було в той час, коли з пострадянських військових баз систематично викрадали стару радянську зброю. Але хто, як не Росія, відповідає за найвідоміші схеми контрабанди зброї?
Корупція та відсутність довіри можуть бути фатальними
У випадку з Україною всі подібні повідомлення створювали враження про неї як про failed state – як про ще один гангстерський анклав на кордоні цивілізованого світу.
Але це враження виявилося хибним, адже український народ відтоді став справжнім охоронцем кордону Європейського Союзу.
Тож що сталося зі старими магнатами та новими гангстерами гібридної війни – королями епохи «сірої зони».
Чи вони все ще ходять по землі як поважні громадяни, запустивши руки в кишені нових осіб, які приймають рішення? Чи нові правила гри прозорі та чесні?
І чи можна взагалі говорити про якісь правила гри на ринку, настільки враженому та пригніченому війною та відключеннями електроенергії, що ледве можна спланувати наступний фінансовий тиждень, не кажучи вже про стратегічні інвестиції?
Володарі тіней
Перша професійна зустріч, яку я мав у Німеччині через кілька тижнів після того, як під дулом пістолета покинув Україну в 2016 році, була з колишнім співробітником правоохоронних органів голландського походження, який тепер працював у великій тютюновій корпорації. Бізнес найняв його для розслідування контрабанди контрафактних сигарет з окупованої Донецької області України, які пізніше виявили в самому серці ЄС. Ця контрабанда створила пробоїну в європейських фінансах, рівнозначну річному розміру допомоги, яку ЄС надає бідним країнам.
Згідно з довоєнним дослідженням аудиторів KPMG, втрати бюджету країн ЄС через контрабанду сигарет становили 12,5 млрд євро на рік.
Польща, Білорусь та Україна очолюють список нелегальних експортерів, імпорт до країн ЄС із цих країн становить 13 %, 10 % та 7 % відповідно.
Хоча контрабанда підроблених сигарет – це лише вершина айсберга, вона свідчить про набагато складніші схеми контрабанди.
Кілька років тому я приїхав до Закарпатської області України, яка межує з Румунією, Угорщиною та Польщею.
Тоді напруга між королями контрабанди вилилася в сутичку між місцевими гангстерами та частиною добровольчого батальйону, який забезпечував охорону колишнього голови адміністрації президента, ключового барона контрабандистів в регіоні.
За інформацією високопоставленого правоохоронця, бійка сталася в Мукачеві після невдалих переговорів між двома королями контрабанди, які намагалися обговорити незаконні квоти на експорт різних товарів з України до Угорщини та Польщі.
За інформацією тодішнього губернатора Закарпатської області Геннадія Москаля, в регіоні відстежували великі партії контрафактних сигарет з окупованого Донецька на шляху до ЄС.
Ці поставки йшли з Донецької та Луганської областей – частин України, окупованих Росією з 2014 року, у рамках бізнес-схеми за участю підприємств, контрольованих Російською православною церквою.
Це все ще можна вважати грою, після всіх цих місяців болю та втрат? Я в цьому дуже сумніваюся, але один важливий гравець в цій грі досі залишається майже недоторканим.
Вплив російської православної церкви
За даними кількох джерел у контрольованій Росією так званій Луганській народній республіці (ЛНР), Російська православна церква відповідала за постачання сигаретних фільтрів і паперу на фабрику, яка колись була основним постачальником контрафактних сигарет.
Ця церква, дивна квазіполітична та навіть квазівійськова інституція, яка пропагує війну, часто служила місцем укриття для російських бойовиків на українській землі. Вона показала себе не лише політичним гравцем, а й бізнес-імперією, що не здивує істориків, які вивчали постать Жака де Молле та його тамплієрів.
Чи це триває й досі?
Чи це просто випадковий бізнес для патріарха Кирила, чи досконало розроблена схема надання Федеральній службі безпеки Росії та її поплічникам додаткових доходів для втілення їхніх амбіцій стати місцевими магнатами?
Російська церква все ще має вплив в Україні?
22 листопада Служба безпеки України (СБУ) провела обшук у Києво-Печерській лаврі у пошуках зброї та сепаратистів.
Чи не запізнилися вони на вісім років?
З попелу
Зміни, які ми спостерігаємо сьогодні, кардинальні.
Вперше за кілька десятиліть десятки корумпованих шахраїв, контрольованих Росією, зіткнулися якщо не з військовим трибуналом, на що багато хто очікував, то принаймні із забуттям і повним позбавленням політичного впливу, яким вони колись хизувалися.
Але якою буде нова Україна, коли постане з попелу?
Чи буде новий порядок?
Сусідня Молдова, яка зараз теж страждає від відключень електроенергії після російських ударів по Україні, опинилась під загрозою можливої гібридної війни з боку Росії і має багато чого додати до цього рівняння.
Країна, яка межує з Україною, має подібну історію тіньової економіки.
Москва спрямувала в підконтрольний їй сепаратистський регіон Придністров’я десятки своїх агентів. Тут досі зберігається найбільший російський склад зброї за межами Росії.
Чи є це новою загрозою регіональній та європейській безпеці з усією цією історією банд, пов’язаних з українцями?
Війна – це завжди можливість для корупціонерів використати лазівки, які вона створює.
Так було завжди, починаючи від відомого контрабандиста зброї Віктора Бута. Але чи все ще так?
На щастя, міжнародна допомога щедро надходить в Україну в часи великих труднощів, але чи належним чином контролюються та обліковуються її постачання та розподіл?
У звітах йдеться про масштабну корупцію в портах Одеси в той час, коли експорт зерна є предметом надзвичайної уваги міжнародної спільноти.
І, маючи власний досвід бійця-добровольця на фронті на початку цього року, я добре розумію, що є проблеми, про які зі зрозумілих причин рідко згадують у пресі. Саме це стало причиною мого вимушеного заслання шість років тому, за часів Петра Порошенка.
Ці непрості запитання постають у темряві зруйнованої війною країни, яку ми відчайдушно хочемо врятувати та розвивати далі.
Це захоплююча і водночас жахлива робота журналіста під час війни.
Це те, що я роблю десятиліттями – повертаюся з поля бою у, здавалося б, мирну сферу української політики.
Але журналістика, як ми знаємо – це ще одна лінія фронту.
Погляди, висловлені в статті, належать автору і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.
Оригінал англійською тут
Коментарі (0)