Цей текст насправді дуже особливий для мене. Коли дізнався про смерть Геннадія Москаля, то перше, про що я подумав, було: «Ой! А куди він був зник?». Тоді з’явилося відчуття, що я втратив давнього друга, хоча ми не були знайомі. Виявилося, Геннадій Геннадійович боровся з важкою хворобою, яка зрештою перемогла.
Чому Геннадій Москаль особливий для мене політик? Почну з того, що до певної міри він мій земляк, адже мій батько теж родом з Буковини, де в 1950-му році народився майбутній генерал міліції, борець із бандитами в Криму, Луганську і не тільки. Ба більше, свого часу ми з моїм давнім другом-PhD з соціоніки «записали» Геннадія Москаля у «Дон Кіхоти» – це тип інформаційного метаболізму, який визначається ще так: «Шукач» - інтуїтивно-логічний екстраверт (логік, інтуїт, екстраверт, ірраціонал). Дон Кіхот не злякається проблем, що насуваються, вирішить найскладніші стратегічні завдання. Йому подобаються зміни, і він легко зможе переконувати, зацікавлювати підлеглих, вміє викликати повагу до себе – одне з найбільш загальних визначень такого типу людей. І це дуже точний опис Геннадія Москаля.
Де б він не працював, чим би не займався, всюди Москаль був справжнім, не боявся надскладних завдань і відповідальності за важкі рішення.
Відомим Москаль став ще за часів президента Кучми. Саме тоді він, фактично, очолив боротьбу з бандитизмом у Криму. "Саме йому вдалося розгромити страшні та всесильні місцеві кримінальні угруповання "Сейлем" і "Башмаки" та декриміналізувати кримську владу. Це була жорстока й страшна боротьба. І в історії Криму це залишиться однією з дуже важливих сторінок", - згадує у фейсбуці кримський журналіст, головний редактор Black Sea News Андрій Клименко.
У 2001 році президент Кучма вперше призначив Москаля очільником Закарпатської облдержадміністрації. Тоді він змінив знаменитого Віктора Балогу і пробув на посаді один рік. Вдруге він очолював ОДА цього специфічного регіону з 2015-го по 2019-й роки. Це, мабуть, унікальне досягнення Геннадія Геннадійовича, складні стосунки якого з впливовою родиною Балоги стали занадто відомими всьому українському політикуму, щоб зараз про це говорити. Просто згадаємо, як він якось назвав Віктора Балогу: «…Балога – це звичайне, перепрошую, трепло, яке несе у ЗМІ різні нісенітниці і не відповідає за них».
Раніше, у 2014-му році, Геннадій Геннадійович відразу після початку війни очолив Луганську облдержадміністрацію. Своє призначення Москаль тоді прокоментував у притаманному йому стилі: "Тепер ніхто не скаже, що на схід України Київ призначає керувати "бендерівців". Навпаки - самих лише Москалів".
У 2015 році він іронізував щодо можливого наступу "ЛНР": "Я постійно тут знаходжуся і чую: "ЛНР наступає". То в четвер, то в п’ятницю, то з 1, то з 15. Ми їх чекаємо з величезним нетерпінням. Все у нас готове для їх прийому. Навіть уже труни замовлені".
У цих кількох цитатах - власне весь Геннадій Геннадійович - іронічний, кмітливий, незручний, бо принциповий. І послідовний, і не лише на словах.
Так, Москаль підтримував Порошенка навіть після поразки того в 2019-му році. І свою позицію він не просто артикулював, він її продемонстрував вчинком – пішов у відставку, залишивши посаду голови Закарпатської облдержадміністрації після другого туру президентських виборів.
Втім, коли почалося повномасштабне вторгнення росіян, Москаль згорнув свою публічну діяльність.
Тож сьогодні згадаймо про нього «незлим, тихим словом». RIP, старий друже, з яким я так і не познайомився. Ти, справжній український Дон Кіхот, точно заслужив на те, щоб про тебе пам’ятали.
Коментарі (0)