Відповідь на це питання містить для українців основну глибинну ідею – за ЩО, власне, ми боремось у цій війні.
Ми боремось не тільки за своє виживання як народу, як держави, ми боремось за своє краще майбутнє, за власну національну перспективу в сучасному глобальному світі.
Відомий український інтелектуал Валерій Пекар ще в березні, на початку широкомасштабного російського вторгнення, блискуче вловив одну з причин нашої перемоги. Він сказав, що Росія програє цю війну, бо вона воює за минуле. А Україна виграє, бо ми воюємо за майбутнє.
Тому так важливо зараз на всіх можливих майданчиках артикулювати, описувати, формувати той привабливий образ майбутньої України, бачення нашого власного майбутнього, заради якого українці платять на фронті таку велику ціну.
Це наближатиме нашу перемогу, вселятиме віру і надію в те, що українська нація недаремно проходить всі ці жахливі випробування, що вона має перспективу і посяде належне і гідне місце в майбутньому післявоєнному світі.
З моєї точки зору Україна після закінчення війни має всі можливості здійснити соціальну і економічну модернізацію, втіливши в життя всеоб’ємний план власної трансформації в державу західного типу, збудувавши інституції і правила за зразком найуспішніших держав Західного світу.
В такий спосіб ми станемо не тільки країною для безпечного і заможного життя для всіх громадян України, а й прикладом успішної демократичної держави для всього пострадянського чи навіть євразійського простору.
Україна може стати місцем, куди захочуть повернутися розкидані долею по світу нащадки українців.
Особливістю української трансформації є те, що вона знаходиться на цивілізаційному пограниччі. Це не тільки історичне протистояння з Росією, це також існування на стику з мусульманським світом, ширше з Азійською цивілізацією, а у Європі це пограниччя православної і католицької традицій.
Ці обставини формують необхідність синтезувати, поєднувати і творчо переробляти всі ці впливи, дають можливість Україні відігравати трансконтинентальну медіаторну роль між західним та східним напрямками розвитку цивілізацій.
Без України як держави-фронтиру і тепер, і в майбутньому вже буде неможливою безпека Європи, без неї не обійдеться НАТО, та й сама вона стане одним із ключових елементів нової архітектури безпеки у світі.
А це, у свою чергу, диктує необхідність першочергового, пріоритетного розвитку такого кластеру нашої національної економіки, як військово-промисловий комплекс. Розробка і виробництво нових видів озброєнь, в тому числі на засадах кооперації з країнами-союзниками – це не тільки про безпеку. Новітні проривні технології у військовій сфері дуже швидко перекочовують у цивільну і дають нову додану вартість у виробництві товарів для людей.
Наш ракетно-космічний потенціал навіть зараз, в умовах економічного спаду й війни, цілком справедливо оцінюється на рівні перших держав світу, і це може принести Україні цілком заслужені конкурентні переваги.
Модернізована і трансформована Україна здатна стати світовим виробником продовольства, в тому числі органічного, не експортера тільки с/г сировини, а продукції з високим ступенем переробки, а отже і високою доданою вартістю, яка залишатиметься в країні, у власності с/г виробників.
Для цього слід здійснити приватизацію землі на користь українського громадянина і фермера, а не бездумний продаж аби кому, особливо зважаючи на те, який глибокий, можна сказати сакральний, зміст має для українця поняття землі.
Енергетичний і транзитний потенціал, що випливає з географічного положення і геополітичної ситуації, дасть не тільки наповнення змістом для цілого континенту вирішення проблеми безпеки і достатності енергоресурсів. Україна вповні може позмагатись за першість у виробництві і транспортуванні нових видів енергії.
ІТ-потенціал України, мабуть, не потребує зайвого представлення. А це та сфера, де молоде покоління освічених українців може проявити себе на найвищому рівні.
Ми повинні збудувати екологічну країну, з опорою на відновлювальну економіку, а не хижацьку експлуатацію природних ресурсів і забруднення довкілля. Україна, яка чи не найбільше постраждала від радянської індустріалізації, а тепер від війни, має здійснити в цьому плані справжній революційний стрибок і стати місцем екологічно чистого і, як наслідок, тривалішого життя.
Наостанок скажу про ще одну важливу річ. Думаю, що українці, які здійснили три революції в новітню добу, а зараз перемагають у війні з абсолютним злом, мають повне право запропонувати світові нове прочитання і нове осмислення таких, здавалося б, вічних етичних категорій, як Свобода, Довіра, Справедливість, Солідарність і Гідність.
І це ніяке не месіанство. Просто ми, переживши такі випробування, знаємо, що означають насправді ці слова і маємо набагато гостріше сприйняття їхнього змісту і суті.
Точно так само Велика Французька революція наприкінці 18 століття запропонувала світові ідеали Свободи, Рівності і Братерства.
Тому, коли ми говоримо сьогодні про потребу внесення нових духовних цінностей в сучасний світ і закріплення їх у повсякденній практиці людської життєдіяльності, ми в першу чергу говоримо про те, що так жити повинні навчитися ми самі. Кожного дня, а не тільки під час революцій чи воєнної боротьби.
За великим рахунком, домашнє завдання полягає в тому, щоб навчитися жити повсякдень за новими правилами і переконатися, що так жити є краще і морально, і матеріально.
Саме на таких нових засадах має бути побудований післявоєнний світ задля збереження миру і самого існування людства на планеті Земля.
Українці вже сьогодні і зараз роблять свій жертовний внесок у цю велику справу.
Погляди, висловлені автором, можуть не відображати позицію Kyiv Post.
Коментарі (0)