4 грудня Washington Post опублікувала статтю Роберта Райта «Байден може допомогти Зеленському та Україні, домагаючись миру», в якій все показово неправильно. Дозвольте мені пояснити, що там не так:
«Байден може допомогти Зеленському та Україні, домагаючись миру». Ні, адже під час опитувань 90% українців регулярно заявляють, що прагнуть лише перемоги України. Будь-хто в Україні, хто зупиниться напередодні перемоги, неодмінно втратить політичну владу. Райт просто ігнорує демократію в Україні. Українці чітко розуміють, що якщо Путін не втратить усі завойовані ним території, він просто відпочине, поки не набереться достатньо сил, щоб знову напасти. Райту, схоже, не відомий цей простий аргумент.
Путін порушив усі відповідні міжнародні угоди, як і двосторонні угоди з Україною. Райт лише зазначає, що «ця війна надзвичайно дорого коштувала Росії та Володимиру Путіну». Але це не робить Путіна надійною людиною. Його треба перемогти, щоб перевірити.
«Якщо міцного миру можна досягти шляхом переговорів… тоді переговори в інтересах Америки». Ми знаємо, що це взагалі неможливо. Путін не здасться, адже прагне перемоги, а Зеленського народ усунув би від влади через демократичну політику в країні, якби той наважився зупинився до повного звільнення всієї територію України. Не забувайте, що Україна є демократичною країною, а Росія – диктатурою!
«Війна коштує Америці надто багато грошей». Жодні гроші уряд США не витрачає більш ефективно, ніж кошти американської військової підтримки України. За 3% річного оборонного бюджету США Україна знищила половину російських збройних сил. Сил одного з двох ключових світових супротивників США (іншим є Китай). Крім того, досі ця війна не коштувала життя жодному солдату збройних сил США (хоча й загинуло близько десятка американських добровольців).
«Ці витрати є інфляційними». Ні, це теж неправда. Це надто незначна сума, щоб спричинити подібний вплив на економіку США, адже 40 мільярдів доларів із 23 000 мільярдів доларів ВВП США = 0,17% ВВП США. Далі Райт взагалі суперечить самому собі: «деякі європейські чиновники звинувачують Сполучені Штати в спекуляції». Тобто відразу після заяви, що США страждають економічно, він, навпаки, стверджує, що, на думку європейців, США отримують економічну вигоду.
Економічні вигоди США насправді відчутні й очевидні: більше експорту скрапленого газу із США до Європи за хорошими цінами та збільшення експорту зброї зі США. Крім того, в ході цієї війни було доведено, що зброя не тільки Росії, але й Китаю (переважно російського виробництва) застаріла. Збройні сили США та американські виробники зброї дізнаються в режимі реального часу, яка зброя ефективна, а яка ні. За кількістю солдатів, кількістю військової техніки та боєприпасів це найбільша війна принаймні з часів Корейської війни і, ймовірно, з часів Другої світової. США отримують усі ці надзвичайно цінні тести та інформацію в реальному часі, не ризикуючи життям американських солдатів. США варто доставити в Україну більше зброї швидше, щоб Україна швидше перемогла!
«З кожним днем, доки триває війна, гине все більше українців, все більше Україна руйнується».
Якби Райт був справді демократично налаштований, він натомість поцікавився б, а чого хочуть українці і про що вони так чітко заявляли стільки разів: вигнати росіян! Це вимагає більшої підтримки США якомога швидше.
Єдиним, на кого Райт посилається, підкріплюючи своє не надто демократичне поразницьке бачення України, є Семюель Чарап, який наполегливо виступає за те, щоб Україна віддала території Росії. Він жодним чином не демонструє жодних знань про Україну, його стаття наочно свідчить, що вони мінімальні.
Так само Райт навіть не згадує про ЄС, як і про те, що українці більш ніж двома третинами голосів хочуть приєднатися і до ЄС, і до НАТО. Для українського народу ця війна екзистенційна. Українці вирішили вижити і приєднатися до Заходу, що Райт ігнорує. Він також не згадує про воєнні злочини Росії та геноцид в Україні.
Зайве говорити, що Райт не цитує жодної російської пропозиції щодо врегулювання шляхом переговорів, оскільки всі вони максималістські. Він згадує про Путіна лише мимохідь, оскільки найкращий спосіб захистити Путіна – це ігнорувати його.
Майже всі українці розуміють, що не може бути тривалого миру з Росією, доки вона не буде ПЕРЕМОЖЕНА. Мирне врегулювання з Росією вимагає, щоб Україна повернула всю свою територію, захоплену росіянами з лютого 2014 року, включаючи Донбас і Крим.
Мимохідь Райт згадує про «випадкове захоплення Росією Криму в 2014 році». Це відбулось так легко, тому що Україна дозволила Росії орендувати Севастопольську військово-морську базу в Криму. Урок російської окупації Криму в 2014 році полягає в тому, що Україна повинна отримати повний контроль також і над Севастополем.
У 1997 році Україна передала Севастополь Росії в оренду на 20 років за двосторонньою угодою, одночасно між двома країнами був укладений безстроковий договір про дружбу та співробітництво. Ці договори між повторно обраним президентом Росії Борисом Єльциним і президентом Леонідом Кучмою стали апогеєм дружби між Росією та Україною, але потім прийшов Путін. У 2010 році тодішній президент РФ Дмитро Медведєв тиснув на проросійського українського президента Віктора Януковича і домігся продовження оренди росіянами Севастополю ще на 25 років в обмін на сумнівні знижки на газ.
Після анексії Росією Криму в березні 2014 року Путін скасував ці договори. Тому немає жодних правових підстав для того, щоб Росія далі залишалась у Севастополі. Росія повинна назавжди передати цю військово-морську базу Україні.
На щастя, я переконаний, що добре поінформований президент Джо Байден і радник з національної безпеки Джейк Салліван достатньо розумні, щоб визнати демократію в Україні. Вони не збираються ставити під загрозу долю демократично обраного лідера України. Нам неодноразово твердили: тільки Україна має вирішувати долю України.
Андерс Аслунд є автором книжки «Російський клановий капіталізм: шлях від ринкової економіки до клептократії».
Погляди, висловлені в статті, належать автору і можуть не збігатися з поглядами Kyiv Post.
Оригінал англійською тут
Коментарі (0)