ПОГЛЯД: Україна має сказати своє слово щодо Сектору Ґази

У червні 2021 року новопризначений уряд України тихо видалив свій підпис під петицією ООН, у якій критикувалися порушення прав людини в західному регіоні Китаю, Сіньцзяні. Пекін погрожував затримати поставку щонайменше 500 000 китайських вакцин проти COVID-19, і Київ, відчайдушно прагнучи захистити своє населення, капітулював. Цей епізод не повинен стати прецедентом для зовнішньої політики України в питанні захисту прав людини.

Сьогодні Сектор Гази страждає від штучного голоду, який вже забрав життя щонайменше 175 людей, серед яких 93 дитини. В результаті військових дій Ізраїлю загинуло понад 60 000 осіб.

Тим часом тисячі вантажівок з гуманітарною допомогою чекають на кордоні, а продовольство та медикаменти гниють у секторі, не доходячи до адресатів. Влада Гази заявляє, що понад 22 000 вантажівок з гуманітарною допомогою чекають за межами сектора, а з 27 липня, коли Ізраїль дещо пом’якшив обмеження, в обложений анклав щодня в’їжджають у середньому 84 вантажівки, повідомив у понеділок телеканал Al Jazeera. Гуманітарні організації заявляють, що для задоволення основних потреб щодня потрібно щонайменше 600 вантажівок з допомогою.

Більше по темі

Іран заявляє, що ситуація в Лівані стане головним питанням переговорів зі США у Швейцарії

Іранські представники під час перемовин з делегацією США мають намір акцентувати увагу на питанні припинення вогню у Лівані.

Це не є неминучою трагедією – її можна відвернути, але потрібна моральна реакція кожної країни, яка заявляє, що захищає людську гідність.

Україна, як ніхто інший, не може дозволити собі мовчати. Вона пережила власний Голодомор 1932-33 років, який забрав життя мільйонів українців. Ця історія дає Києву не тільки моральне право, а й моральний обов’язок рішуче виступити проти навмисного влаштованого голоду як засобу війни.

Однак, коли Велика Британія та 31 міжнародний партнер нещодавно опублікували заяву, в якій засудили підхід Ізраїлю до надання допомоги в Газі, підпису України під нею не було (декілька сусідніх країн України, в тому числі три балтійські держави та Польща, підписали цю заяву).

У млявій заяві, яку Міністерство закордонних справ України видало ще в березні, була висловлена лише «глибока стурбованість» порушеннями режиму припинення вогню і навіть не було слова «Ізраїль».

Уряд Зеленського, можливо, вірить, що мовчання збереже доброзичливі відносини з Ізраїлем, а може, навіть надію на майбутню військову допомогу для захисту України від російських ракет і дронів. Але підтримка Ізраїлю досі була в кращому разі млявою – заяви кількох депутатів і мінімум конкретної допомоги.

Тим часом українці з палестинськими подружжями опинилися в пастці і неодноразово евакуювалися з Гази. Україна вже має гуманітарні зв’язки з Ізраїлем, включно з програмами реабілітації поранених солдатів. Жодні з цих відносин не повинні заважати Києву зайняти принципову позицію щодо Гази.

Україна повинна лідирувати, а не відставати в гуманітарних і дипломатичних діях:

• Висловити свою позицію: приєднатися до міжнародного хору, що засуджує штучно створений голод.
• Надіслати допомогу: як одна з найбільших житниць світу, Україна має унікальні можливості для надання зерна та гуманітарної допомоги (багато суден, що виходять з порту Одеси, регулярно заходять у єгипетські порти).
• Надати притулок: відкрити свої двері для мешканців Гази, які потребують термінової медичної допомоги.
• Чинити дипломатичний тиск: використовувати всі канали, щоб змусити Ізраїль і адміністрацію Трампа дозволити доставку життєво необхідної допомоги.

Те, що відбувається в Газі, не схоже ні на що з того, що ми бачили за наше життя. Західний альянс, схоже, безсилий вплинути на прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху, який заявив про плани посилити військові дії в  Секторі. Мовчання перед обличчям цього гуманітарного кошмару, що набирає обертів, є співучастю.

Україна запекло й безстрашно бореться за свою свободу, суверенітет і право на існування. Ті самі принципи вимагають, щоб Київ зараз заступився за тих, хто не має голосу в Газі. Мовчання – це зрада не тільки Гази, а й історії України.

Пан Боцюрків – колишній речник ЮНІСЕФ на Західному березі та в Газі, старший науковий співробітник Атлантичної ради, автор щоденного бюлетеня World Briefing на Substack.

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.