У статті "Як уникнути нової світової війни", опублікованій кілька днів тому в журналі The Spectator, Генрі Кіссінджер написав, що Україна має "віддати територію" (про тих, хто на ній живе, він не згадав) задля досягнення "миру через переговори".
Він пропонує не зберегти й захистити територіальну цілісність і суверенітет жертви і усталений світовий порядок, а навпаки – зберегти й захистити державу-загарбника, державу-терориста. Так світовій війні не запобігти. Так її можна тільки наблизити.
Кіссінджер закликає до "припинення вогню вздовж кордонів" станом на 24 лютого 2022 року. (Зауважимо: "кордони" – це лише ті міжнародно визнані кордони, які Росія порушила у 2014 році.) Він називає наступи Росії після 24 лютого "зайняттям території", а ті, яка вона загарбала у 2014 році, у нього просто "території, окуповані майже десять років тому".
Він пише, що останні Росія не хоче "віддавати", і це питання має бути предметом "переговорів". Але переговори можна вести лише про визнання злочину агресії, яким Росія поставила себе поза законом. (У 2014 році той же Кіссінджер заявляв, що Росія має визнати суверенітет України над Кримом.) За його словами, не можна, щоб "війна знесилила Росію", бо вона "протягом півстоліття робила вирішальний внесок у підтримання світового балансу, а її можливий розпад створить "спірний вакуум".
По-перше, якщо Україна продовжуватиме успішно захищатися, Путін може за наносекунду усунути будь-яку фантомну загрозу Росії, про яку так непокоїться Кіссінджер. Про це Кіссінджер мовчить, натомість фактично звинувачуючи жертву. Жодного слова про відповідальність, справедливість, репарації за воєнні злочини Росії, за її насилля і геноцид.
По-друге, справа тут навряд чи в території. Росія – третя на планеті за величиною. Вона займає третину території Азії і 40% території континентальної Європи. Одна лише Колима – як Іран і Ірак разом узяті, або як Франція, Іспанія, Японія, Німеччина, Італія, Велика Британія, Греція, Швеція і Північна Корея (теж разом узяті). Її європейська частина – як Індія і Туреччина разом узяті. Росії не потрібно більше lebensraum (життєвого простору).
Росія не приховує, і навіть пишається тим, що веде геноцидну війну проти України. Українці для неї – лише "етнографічний матеріал", яким вони були, коли Сталін викошував мільйони під час геноцидного Голодомору 1932-33 років.
Тоді Вашингтон визнавав і навіть винагороджував геноцидний режим. Сьогодні затятий послідовник Сталіна називає українців "сатаністами." “Ваша задача – стерти українську націю з лиця землі”.
Ґолда Меїр знала, що говорила: "Вони кажуть, що ми мусимо померти, а ми хочемо жити. Я не знаю, який компроміс може бути між життям і смертю".
По-третє, як взагалі виконувати угоду про припинення вогню, чи будь-яку іншу? Джеральд Форд – один із американських президентів, радником яких був Кіссінджер, сказав на Конференції з безпеки і співробітництва в Європі, підписавши Гельсінські угоди: "Історія судитиме цю конференцію не по тому, що ми кажемо сьогодні, а по тому, що робитимемо завтра, не по обіцянках, які даємо, а по обіцянках, які будемо виконувати".
Десятки багатосторонніх і двосторонніх угод пішли на макулатуру. Саме зараз час їх виконувати, а Кіссінджер, замість того, щоб ставити це питання, пропонує ще одну "угоду".
Вашингтон наполіг на тому, щоб Київ відмовився від ядерної зброї та віддав свій арсенал – так, саме Росії: 176 міжконтинентальних балістичних ракет з 1240 ядерними боєголовками, 44 стратегічні бомбардувальники, озброєні 1081 ракетами з ядерними боєголовками і невказану кількість тактичних ядерних боєголовок.
У ганебному Будапештському меморандумі 1994 року Росія "погодилась" "поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, . . . утримуватися від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН" . . . і утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною належних їй прав і суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги".
Все чітко і ясно. Зараз деякі з тих самих ракет, хоча й без ядерних боєголовок, падають на Україну. То що тепер?
По-четверте, Кіссінджер перевертає з ніг на голову історію, наводячи як аргумент прецедент Першої світової війни і ті умови, за яких був укладений мир. Він ігнорує ті ж обставини, за яких сьогодні Росія поводиться, як хижак, а ми не можемо зрозуміти цю жадобу крові і зраду союзника.
Кіссінджер ігнорує той факт, що 14 пунктів президента Вільсона не могли бути застосовані до розчленованої України, левову частку якої кинули на поталу Росії. Українській делегації відмовили в участі в Паризькій мирній конференції. 18 лютого 1919 року делегація надіслала відвертого листа головуючому на конференції Жоржу Клемансо:
"Більшовицький уряд Росії ввів війська в Україну і прорвав український фронт на кордоні Української республіки. Зараз вони просуваються до серця нашої країни, а більшовицький уряд не тільки не має наміру виконувати рішення Мирної конференції в Парижі – оголосити перемир'я, відвести війська і припинити воєнні дії, а навпаки, вона розвинула наступ, щоб знищити незалежність Української республіки.
Відомо, що історично політика Росії завжди була і залишається імперською, а зараз вона хоче переступити через труп незалежної України, щоб покласти одну руку на Дарданелли і Суец, а другу на Перську затоку".
І це після того, як у 1918 році Росія визнала суверенітет і незалежність України (і того ж дня розпочала вторгнення).
Кіссінджер переймається збереженням Росії так само, як і Вашингтон після Першої Світової. Тодішній держсекретар Бейнбридж Колбі говорив, що "інтереси Росії мають бути щедро захищені," що США "непохитно вірять в російський народ і його високий дух" і "долучатимуться до справи збереження миру і справедливості".
Краще б Кіссінджер звернувся до прикладу Другої Світової і до більш наочних уроків стратегічно бездумної політики умиротворення, якої дотримувався Захід. Ми профінансували "Залізну завісу" Москви, яка простягалась від Берліну до Японського Моря, і опосередковано доклалися до створення комуністичного Китаю.
Це була величезна територія, яка й не снилася Гітлеру і всьому людству. Але після Другої Світової встановився хоч якийсь "світовий порядок". Сьогодні він зруйнований.
Варто казати це чи ні, але капітуляція перед Путіним, який обожнює Сталіна, що колись був партнером Гітлера, справді принесе передбачуваність.
Кіссінджер, якого визнавали уособленням американської дипломатії, поставив Китай на ноги, попутно зрадивши Тайвань.
Він помилявся щодо "розрядки", яка зрештою наблизила нас до стратегічної катастрофи, але здобуття Україною незалежності в 1991 році поховало СРСР, забезпечивши відновлення нашого домінування в світі.
Якщо й говорити про те, як справді уникнути нової світової війни, то краще згадати тезу з докторської дисертації Кіссінджера "Відновлений світ: Меттерніх, Каслрей і проблеми миру, 1812-1822 рр.: "Завжди, коли якась держава або група держав хотіла зберегти мир шляхом уникнення війни, міжнародна система опинялась у руках найжорстокішого члена міжнародного співтовариства".
Цю тезу в 1973 році процитував Нобелівський комітет, вручаючи Премію миру Кіссінджеру і лідеру руху за незалежність Північного В'єтнаму Ле-Дюк-Тхо за "припинення вогню" у В'єтнамі.
Потім була поспішна втеча на гелікоптері з даху американського посольства в Сайгоні в 1975 році – прелюдія до зради курдів і афганців у 2021-му.
Якщо йти шляхом Кіссінджера, загинуть мільйони українців. Знову. Тоді ми повернемось "назад в СРСР", припинимо болісний процес відновлення довіри до нас як глобальної стримуючої сили, узаконимо ядерний шантаж і дамо зелене світло тиранам.
Це буде кінець ери "світового порядку".
Погляди автора статті можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.
Коментарі (0)