Вибух снаряду на полі українського фермера може спричинити:
-
Порушення вегетації і структури ґрунту;
-
Потрапляння "коктейлю" хімічних речовин і важких металів у ґрунтові води;
-
Вигорання рослинності на значній площі.
Нова доповідь, опублікована цього тижня, вказує на ці та інші наслідки вторгнення Росії в масштабі всієї країни і показує, що її війна руйнує не тільки людські життя, міста і села, а й природнє середовище України.
У доповіді "Екологічні наслідки війни Росії в Україні", яку за підтримки чеського уряду підготували Зелений світ – друзі Землі, Чисте повітря для України та інші українські неурядові організації, оцінюється вплив війни на водні й земельні ресурси України, її природні й міські екосистеми. Двоє з авторів доповіді – Д-р Павло Хазан і Максим Кущ – наразі служать у ЗСУ.
Сім речей, які треба знати про вибух на Каховській дамбі
Різні воєнні тактики Росії мають різний вплив на екологію. Наприклад, автори доповіді вказують на високий рівень забрудненості повітря як результат ударів Росії по "нафтосховищах, електростанціях, транспортній інфраструктурі і великих промислових об'єктах, що працюють на економіку і оборону [України]… Горіння електрообладнання на таких об'єктах забруднює навколишнє середовище поліхлорованими дифенілами (ПХД) і діоксинами – токсичними і стійкими хімічними сполуками, що мають негативний вплив на здоров'я людини…", в тому числі на репродуктивну і нервову системи, і спричиняють ракові захворювання.
Від ракетних ударів не тільки гинуть десятки невинних українців, а й страждає навколишнє середовище, в якому вони живуть. "В ракетах, що запускаються по території України, містяться сотні тон хімічних речовин. Токсичні продукти їхнього горіння і їхні залишки забруднюють навколишнє середовище і становлять загрозу для всього живого... Одним із небезпечних чинників вважаються залишки ракетного палива зі збитих ракет. Навіть вдихання випарів рідкого ракетного палива може бути смертельним", – зазначається в доповіді.
Що стосується впливу на водні ресурси, "Україна є однією з європейських країн із найбільшим дефіцитом води. Ситуацію ще більше погіршує затоплена військова техніка, а також вибухи, після яких шкідливі речовини потрапляють у воду і ґрунтові води, чинячи величезний негативний вплив на водні ресурси".
Ось приклад: всім відоме знищення біля 70 одиниць російської техніки під час кількох спроб переправитись через Сіверський Донець у травні 2022 року. З одного боку, це була значна перемога, а з іншого – екологічна катастрофа. У доповіді говориться: "З кожної одиниці втопленої техніки у воду потрапляють десятки і сотні літрів нафтопродуктів – суміші надзвичайно токсичних вуглеводнів".
Окрім цього, води України вже значно постраждали від пошкодження і руйнування очисних споруд і каналізації. В доповіді наводиться приклад: біля Василівки в Запорізькій області, де в перші дні війни були зруйновані очисні споруди, впродовж 200 діб у Дніпро щодоби зливалося стільки необробленої води, скільки вистачило б, щоб наповнити чотири олімпійські басейни.
Стосовно впливу на земельні ресурси в доповіді зазначається, що "тисячі випущених снарядів і одиниць підірваної й спаленої військової техніки, покинутої на полях, ще сотні років залишатимуться необмеженим джерелом зараження ґрунту і ґрунтових вод залізом, алюмінієм, міддю, важкими металами та їхніми сполуками".
Страждають також і екосистеми міст: доповідь звертає увагу на те, що деякі міста не можуть функціонувати нормально.
Наприклад, наплив біженців у Дніпрі і Львові збільшив їхнє населення і відповідно підвищив рівень забруднення і навантаження на комунальне господарство через більшу кількості одиниць транспорту, більшу масу твердих побутових відходів і стічних вод, а також збільшення енергоспоживання.
Жорстоке поводження з людьми часто супроводжується жорстоким поводженням із навколишнім середовищем. Автори доповіді наводять приклад Маріуполя, де знищення його населення безпосередньо пов'язане з перетворенням більшої частини цього прибережного міста на непридатну для життя пустелю.
"Оточивши місто, російські війська навмисно зруйнували його водопостачальну і каналізаційну інфраструктуру. Мешканці були змушені пити воду з пляшок або збирати дощову воду. Оскільки каналізація була виведена з ладу, всі нечистоти просто розливалися по вулицях і потрапляли в підвали й бомбосховища. Через постійні обстріли й бомбардування колодязі й бювети швидко стали зараженими або просто недосяжними для людей.
За словами очевидців, яким вдалося вирватися з міста, від обстрілів і куль росіян гинули люди, що виходили зі сховищ у пошуках води та їжі", – йдеться в доповіді.
Слід зауважити, що війну Росії проти навколишнього середовища України теж можна кваліфікувати як воєнний злочин. У 1977 році Женевська конвенція заборонила "використання способів і засобів ведення війни, які цілеспрямовано завдають чи можуть опосередковано завдати шкоди навколишньому середовищу і таким чином загрожувати здоров'ю і життю цивільного населення".
У цьому зв'язку в міжнародному праві існує прецедент – судові позови щодо компенсацій за екологічні збитки. Через Комісію ООН з питань компенсацій кувейтські позивачі домоглися від Іраку виплати 52 мільярдів доларів за навмисний вилив у Перську затоку 11 мільйонів барелів нафти.
Дані, наведені в доповіді, можна вважати орієнтовними, оскільки в умовах війни можливості провести наукові дослідження й вимірювання на місцях досить обмежені.
Можливо, що знадобляться роки, щоб оцінити повний масштаб її негативних впливів.
Вже другий рік Росія руйнує природнє середовище України, і ще дуже нескоро українські фермери зможуть вийти на поля, всіяні нерозірваними снарядами.
Коментарі (0)