Капітан Андрій Карачевський одужує після контузії, яку отримав під час бойових дій на сході України. Лікарі радять йому піклуватись про своє здоров’я.

Карачевському 55 років, і його робота – піклування про інших. Він – дуже шанований колишній голова Асоціації психологів України, колишній радник Міністра охорони здоров’я з питань психічного здоров’я і попередження суїцидів. 

Наразі він очолює оперативну роботу Центру морально-психологічної підтримки Територіальної оборони ЗСУ, який розпочав роботу 1 грудня (подібні центри працюють і в інших військах).

Advertisement

Розмова в кав’ярні розпочалась із запитання про його самопочуття. «Для мене це незвично. Зазвичай таке запитання ставимо ми, психологи», – відповів Карачевський, одягнений у камуфляжний однострій.  

Як і багато його співвітчизників, Карачевський пішов добровольцем на фронт у перший же день повномасштабного вторгнення Росії, але не як психолог, а як багато киян, які хотіли палити ворожі танки «коктейлями Молотова». 

Третя штурмова бригада оприлюднила кадри зачистки Красногорівки від військ РФ
Більше по темі

Третя штурмова бригада оприлюднила кадри зачистки Красногорівки від військ РФ

Попри спротив і важкі бої, штурмові групи бригади завдали російським силам непоправних втрат - близько 100 військових вбитими та пораненими.

«Ще на Майдані [під час Революції гідності 2014 року] я засвоїв урок: не чекати, а діяти, знайти щось, що можеш робити».

Advertisement

Згодом, з урахуванням його досвіду, він отримав призначення і дев’ять місяців служив медиком у підрозділі, дислокованому на Південному театрі воєнних дій.

«Але зараз ми всі стаємо більш структурованими й ефективними, в тому числі й у сфері психології», – каже Карачевський.

Центр, у якому він зараз служить, працює на фронті – безпосередньо з бійцями підрозділів, що проходять підготовку до бойових дій. Основна мета роботи – допомагати цим бійцям психологічно підготуватись до того, що на них чекає «на нулі» – тобто на передовій. 

«Це – психологічна підготовка перед боєм. Ми є частиною їхнього озброєння. Ми даємо їм уміння давати собі раду в бою, правильно розуміти спектр власних емоцій – від злості й душевного болю до розпачу, та ще багатьох інших, уміння давати раду своїм почуттям як під час, так і після бою. 

Advertisement

«Дисоціація [тимчасове відсторонення від реальності] також є поширеною психотехнікою в дуже складній ситуації. Вона допомагає усвідомити, що це насправді відбувається, і що це нормально», – каже Карачевський.

Ще однією частиною роботи, за його словами, є попередження можливих негативних впливів на психічне здоров’я, і тут у центрі уваги Центру – інклюзивне й емоційно грамотне лідерство бойових командирів. Мета – через психологічне розуміння домогтися стійких результатів від бійців, середній вік яких, за словами Карачевського, – 40 років. У цьому полягає чітка відмінність від самовбивчої дикості, яку російські командири насаджують у психологію своїх солдатів, і це також є кроком уперед від консервативних військових традицій України і її культурних пережитків стосовно психічного здоров’я.

Advertisement

Карачевський зауважив, що в умовах війни загальний підхід до психічного здоров’я дуже швидко еволюціонує, і пошук і надання допомоги все більше стає нормою. Тут він навів приклади реформ, запроваджених у 2016 році, завдяки яким сімейним лікарям надається допомога психологів і більше навчання з психічного здоров’я.

«Психологічна травма впливає на прийняття рішень. Війна також фокусує особисті цінності людини. Людина опиняється в ситуації, де вона перебуває в стані стресу, а всі думки зайняті своїми цінностями. Тут людина змушена вирішувати, куди найкраще спрямувати свої зусилля – чи у військовому сенсі, чи в якомусь іншому. А це не так просто.

Advertisement

Є й позитив: справа захисту України, якою важкою вона не є, багатьом людям дала великий сенс життя, і це може зробити їх психічно здоровішими, може захистити від того, чого не хочеться бачити», – зауважує Карачевський.

Дивно, але він так і не відповів на моє перше запитання – про його власне самопочуття. Тож я запитала по-іншому: «Чи змінились ви в чому-небудь за останній рік?»

І цей розважливий чоловік, знавець психологічних процесів відповів відверто: «Не знаю. Думаю, що я такий, як і раніше, але ті, хто навколо мене, кажуть, що я, можливо, став менш емоційним».

Advertisement

Після одужання Карачевський повернеться на фронт. Сподіваюся, там він допомагатиме собі так само, як допомагає іншим.

 

Коментарі (0)

https://www.kyivpost.com/assets/images/author.png
Напишіть перший коментар до цього!