Тисячі українців зараз на передовій б'ються проти російських загарбників, перебуваючи у геть некомфортних умовах в окопах чи укриттях в очікуванні наступної атаки. Що це означає для звичайного піхотинця, який служить на лінії фронту на Донеччині, розповідає один боєць, який воює під Вугледаром.
Привіт! Це я, дивлюся на себе в дзеркало в підвалі, який став моїм тимчасовим домом.
Військовослужбовець, що воює на Донецькому напрямку.
Я вступив до ЗСУ з початку повномасштабного вторгнення. Брав участь в обороні Києва та охороняв північний кордон. Мені завжди було цікаво, як це – бути піхотинцем на передовій – тепер я це знаю. Офіційно я тут зв’язківець, але тут ні в кого немає рації, тому моя основна робота зараз – стріляти з кулемета.
Наша база – підвал покинутого будинку неподалік від лінії фронту. У нас є підключення до Інтернету через Starlink і залишки меблів, які ми зібрали, щоб було на чому спати та їсти.
Ми спимо всюди, де можемо знайти тепле місце. Зазвичай в землянці чи бліндажі, іноді в приміщенні нас десятеро, іноді дві сотні. Коли нас багато, пахне там не дуже добре, але ми до цього звикли. Коли стає тепліше, ми спимо на вулиці. Ось де я зараз сплю.
Куточок для спання солдатів. Фото солдата, який воює на Донецькому напрямку.
Зазвичай ми встаємо о сьомій, якщо не чергували вночі (тоді можемо поспати довше), але зазвичай усі встають до дев’ятої. Хвилиною мовчання вшановуємо загиблих побратимів. Чистити зуби чи вмиватися вранці тут неможливо. Я приймаю «сухий душ» – обтираюсь вологими серветками. Якщо необхідно помитися в лазні, то треба домовлятися з місцевими жителями, бо води завжди не вистачає.
Сніданок – це зазвичай щось із тостами.
Наш тостер. Фото солдата з передової.
Туалету в приміщенні тут, звичайно, немає, тому ми виходимо на вулицю, туалетного паперу зазвичай теж немає. Дуже дратує, що іноді, коли ти займаєшся своїми «справами» і зняв штани, над тобою нізвідки з’являється ворожий дрон. Якось не хочеться побачити себе потім в такому вигляді в Telegram!
Ми позмінно працюємо в окопах, змінюючи один одного кожні кілька годин. Ми перебуваємо 2-3 тижні в окопах, потім маємо тиждень відпустки, щоб відпочити і обов’язково виспатися, перш ніж повернутися до побратимів.
Ми знаємо, як важко залишатися в окопах, тому після відпустки поспішаємо повернутися, щоб наші товариші теж могли відпочити.
Наша рутинна робота на базі після того, як ми виспалися, полягає в тому, щоб зарядити наші павербанки, тепловізори та радіо, щоб бути готовими до бою. Розклад на день залежить від того, скільки з нас в строю та яку територію ми маємо захищати та контролювати.
Після цього ми готуємося виходити на свої бойові позиції або займатися домашніми справами. О 13:00 обід, потім, якщо немає бою, відпочиваємо до 16:00, потім вечеряємо. Але в будь-якому випадку ми готові, якщо буде потрібно, замінити або підсилити наших побратимів.
Щоденний графік кожного бійця різниться в залежності від ділянки передової, на якій він перебуває, та інтенсивності бойових дій. Восени в перервах між атаками ми навіть встигали назбирати грибів навколо наших позицій. Буває, ми навіть обговорюємо, чи варто влітку заводити корову.
Ось фото мого друга – нашого чемпіона-грибника.
Українські військові назбирали грибів у 400 метрах від російських позицій в Донецькій області. Фото військовослужбовця ЗСУ.
Минув вже понад рік з початку війни, а третина з нас – призовники, які прослужили в армії лише три місяці чи близько того. Більшість із них не дуже вміють стріляти, ми намагаємося їх навчати, щоб вони ставали кращими бійцями, а вони тим часом допомагають більш досвідченим на передовій, підносячи нам боєприпаси.
Їжу готуємо самі, на відкритому вогні.
Наш кухонний стіл. Фото солдата, що воює на Донецькому напрямку.
Їжа, яку нам постачають, консервована, тож дехто з нас якось знаходить або купує курей чи овочі у місцевих мешканців. Зарплата в ЗСУ за період перебування на передовій досить висока, як і має бути, тому що ми тут живемо, воюємо і гинемо в своїх окопах. Ми свідомо намагаємось підтримувати один одного, тому попередження наших командирів, що за залишення позицій загрожує сім років позбавлення волі, є зайвими.
Вечеря на передовій. Фото солдата з передової на Донеччині.
Увечері всі тримаються поближче до модему Starlink, щоб підключитися до мережі та зв’язатися з нашими близькими. Інколи проводимо змагання, хто швидше зарядить патрони в кулеметну стрічку. Деякі хлопці вживають алкоголь, намагаючись подолати стрес.
Солдати відпочивають. Фото бійця ЗСУ, який воює на передовій у Донецькій області.
Коментарі (0)