БОРИС ЛЕОНІДОВИЧ СМИРНОВ – нейрохірург, першим охарактеризував вірусний енцефаліт типу А; філософ, історик, лінгвіст, санскритолог – автор найповнішого у світі перекладу «Махабхарати», давньоіндійського епосу, одного з найкрупніших літературних творів у світі.
ЗАРАХОВАНИЙ ДО ЗОЛОТОГО ФОНДУ ТУРКМЕНІСТАНУ
Хрест на кар’єрі та майбутньому сина лікаря, який і сам здобув освіту у Військово-медичний академії, міг бути поставлений вже у 1920-ті роки. Саме тоді Борис Смирнов став учасником і засновником декількох окультних орденів. Був заарештований та засланий на три роки до Йошкар-Оли без права повернення до України. Також йому заборонили жити в Москві та ще декількох великих містах СРСР.
Та Смирнов не загубився навіть за таких умов. 1935 року він переїхав до Туркменістану, де зосередився на медицині, а саме: загальних клінічних питаннях, особливостях протікання неврологічних захворювань, проблемах лікування нейробруцельозу. Смирнов став першим у СРСР, хто охарактеризував вірусний енцефаліт А та оперував протрузію (випинання) міжхребцевого диска. А ще – стояв біля витоків неврологічної, нейрохірургічної та курортологічної служби Туркменістану, організував нейрохірургічне відділення в Інституті неврології і фізіотерапії. Зробив декілька сотень найскладніших операцій.
Борис Леонидович Смирнов, Ашхабат 1966 рік.
Під час Другої світової надавав допомогу пораненим у численних евакуаційних шпиталях і лікарнях відновної хірургії Ашхабада, виконував обов’язки консультанта-нейрохірурга. За чотири роки зробив півтори сотні найскладніших хірургічних операцій. Смирнова зарахували до Золотого фонду найвидатніших діячів Туркменістану.
Сімейне фото: У першому ряду зліва: брат Олександр, батько, мати, зверху брат Олег і сам Борис Леонідович.
ВРЯТУВАВШИСЬ ДИВОМ, РЯТУВАВ ІНШИХ
Проти ночі 6 жовтня 1948 року в Ашхабаді стався жахливий землетрус: загинув кожний третій житель міста. Смирнова та його дружину врятували книжкові полиці – вони витримали вагу стелі, що обвалилася. Тільки-но сам звільнився з-під завалів, лікар одразу побіг до центру міста, даючи усім, хто траплявся на шляху, команду зносити поранених на головну площу, де він за годину організував похідний шпиталь.
Апокаліптична картина: площа-операційна, канцелярські столи, накриті простирадлами, «освітлювальні» смолоскипи, на багаттях – відра із закипаючою водою, у якій стерилізуються хірургічні інструменти. Операції, операції, операції…
Найскладніші – черепно-мозкові – робив сам Борис Леонідович, інші – лікарі-помічники. І так декілька діб поспіль.
Будинок Смірнових в Козляничах, Чернігівська область.
ВСЕСВІТНЮ СЛАВУ ПРИНЕСЛО ХОБІ
Професійні досягнення лікаря – це гени батька-медика. А от хобі – від матері-письменниці. Саме літературно-історичне захоплення принесло Смирнову міжнародне визнання. Шедевр світової літератури – священний давньоіндійський епос «Махабхарата» («Велике сказання про нащадків Бхарати»), в якому сконцентрована мудрість тисячоліть, – твір не лише геніальний, а й надскладний для перекладу.
На початок минулого століття серед учених сформувалася думка, що зробити це «будь-якою з європейських мов неможливо». Спростувати це вдалося Смирнову, причому його доробок донині – найповніший в історії людства. Ним користувалися перекладачі багатьох країн, аби зробити найточніший переказ «Махабхарата» своєю мовою.
Борис Смирнов в колі друзів.
Рецепт успіху простий: титанічна праця, помножена на геніальну ідею. Перекладаючи шлоки (дворядкові вірші) із санскриту, Борис Леонідович зробив 16 варіантів і всі їх забракував. Уточнимо: кінцевий «комплект» 22-річної праці нараховував близько 23 тисяч поетичних одиниць.
У чому геніальність ідеї? У розумінні того, що духу санскриту найточніше відповідає зовсім інша форма: «Після довгих шукань впродовж 20 років я переконався, що правильніше не добиватися втиснення тексту в точні схеми лічених складів і наголосів, а прийняти принцип вільного вірша». Вдале поєднання цих двох складових і «катапультувало» Смирнова на літературно-науковий Олімп.
Посол Індії СРСР Менон К. в гостях у професора Б.Л. Смирнова, Ашхабад 1966 рік.
ЦІКАВІ ФАКТИ
- Навчався в одній гімназії з Михайлом Булгаковим.
- Мати Бориса Леонідовича, Софія Митрофанівна, писала повісті та оповідання, які друкувалися у журналах для дітей та юнацтва. А під псевдонімом Козленицька вона збирала український фольклор (думи, пісні, легенди).
- Син Борис допомагав їй у цій праці. Смирнов був поліглотом: знав англійську, іврит, італійську, іспанську, туркменську, санскрит, ідиш, польську. За однією з версій, Смирнов захопився санскритом випадково, купивши словник на залізничному вокзалі Києва (орієнтовно 1919 року). Потрібний поїзд прибув лише за три дні, тому молодий лікар встиг багато вивчити.
- Коли після землетрусу в столиці Туркменістану його витягли з-під завалів, він, ризикуючи життям, пірнув назад – по рукопис, над яким працював. Понад 10 років важко хворів на серцеву недостатність, змушений був майже нанівець звести рухову активність.
- Більшу частину перекладу «Махабхарати» зробив, коли вже був прикутий до ліжка.
- Один з екземплярів перекладеної Смирновим «Бгаґавад-Ґіти» (частина «Махабхарати», один з найважливіших священних текстів в індуїзмі) був презентований першому президенту Індії Раджендрі Прасаду під час його візиту до СРСР 1960 року. У той час ім’я українського вченого вже було відоме в Індії. Борис Леонідович отримав офіційне запрошення до Індії, однак не зміг ним скористатися через хворобу.
- Надгробок ученого в Ашхабаді прикрашає біломармурова книга – символ індійського епосу, на якій викарбувані слова з «Махабхарати»: «Вище за правду немає закону».
- Сапармурат Ніязов (Туркменбаші) назвав його «видатним туркменським ученим».
- «Махабхарата» в Індії включена до шкільної програми.
Борис Смирнов з дружиною Людмилою Эрастовною.
З ДОСЬЄ БОРИСА СМИРНОВА
• Народився 15 грудня 1891 року в Козляничах Сосницького району Чернігівської області.
• Закінчив шосту Петербурзьку гімназію, 1910 рік. Військово-медичну академію, 1914 рік.
• Був військовим (1914-1916) і земським лікарем, лікарем військкомату в Чернігівській губернії (1917-1919), ординатором клініки захворювань нервової системи Київського медичного інституту (1920-1929), консультантом-невропатологом Йошкар-Олинської обласної лікарні (1929-1935), науковим співпрацівником Туркменського інституту неврології і фізіотерапії (1935-1939), викладачем Туркменського державного медичного інституту (1939-1956).
• Академік Академії наук ТРСР.
• Помер 2 травня 1967 року в Ашхабаді.
• У Туркменістані функціонує Фонд освіти та відродження духовності імені академіка Смирнова, а в Кишиневі – Молдавська асоціація його імені.
Цю статтю Надії Аврамчук і Миколи Сухомозського передруковано з дозволу видавництва з книги (ООН) Знамениті українці, які змінили хід історії, САМІТ-КНИГА, Київ, 2020.
Коментарі (0)