Маріуполь, Сєвєродонецьк, Донецьк, Севастополь, Бердянськ – це лише короткий перелік українських міст, які перебувають під російською окупацією. Деякі з них - вже майже 10 років. Більшість мешканців цих населених пунктів виїхали на підконтрольну Україні територію, але майже в кожного в окупації залишилися родичі або друзі.

Тому багатьох хвилюють питання: як людям на окупованій території жити до повернення української влади, яких законів дотримуватись, брати чи не брати російський паспорт?  Багатьох цікавить, які саме дії можуть кваліфікуватись українською владою як колабораціонізм, адже люди на ТОТ з багатьох причин вимушені якось комунікувати з окупаційною російською владою. Особливо, коли в окупованих населених пунктах повністю відсутній мобільний зв’язок, інтернет, не працюють через наближеність до лінії бойових дій магазини, відсутнє електропостачання, газ та тепло. 

Advertisement
Нігер розпочинає співпрацю з армією РФ та встановлює в себе російську ППО
Більше по темі

Нігер розпочинає співпрацю з армією РФ та встановлює в себе російську ППО

Російські інструктори вже прибули до столиці Нігеру разом із першою партією військової техніки РФ.

В Офісі уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця повідомили Kyiv Post, що в українському законодавстві чітко прописано, які дії громадян України можуть кваліфікуватись як колабораційні.

Якщо громадянин України на окупованій території публічно заперечує агресію Росії та окупацію, закликає до співпраці з росіянами, за це передбачається позбавлення права обіймати певні посади на 10-15 років. Таке ж покарання передбачене, якщо людина отримала некерівну посаду в окупаційних «органах влади».

Advertisement

Якщо ж особа погоджується на керівну посаду в окупаційних органах чи поширює російську пропаганду в закладах освіти, бере участь в організації незаконних виборів/референдумів, вона може бути позбавлена волі на певний строк.

Найтяжче покарання передбачене за дії, які призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків. Йдеться про позбавлення волі на строк до 15 років або довічно.

Advertisement

Водночас омбудсмен наголошує, що в українському законодавстві досі немає визначення поняття «колаборант» чи «колабораціонізм». Тому державні та правоохоронні органи можуть спиратись на пояснення, які надали Міністерство юстиції та Міністерство внутрішніх справ. За їхнім трактуванням, колаборанти – це громадяни, які свідомо й добровільно співпрацюють із ворогом у його інтересах, на шкоду власній державі - наприклад, очолюють незаконно створені окупантами органи влади.

Але якщо людина опинилась в окупації та просто продовжила виконувати свої обов’язки без шкоди для України або під страхом смерті, вона не вважається колаборантом.

Тож які дії українця на тимчасово окупованій території не можуть вважатись колабораційними?

Advertisement

Лубінець підкреслює, що кожен випадок потрібно розглядати індивідуально.

«Сам факт того, що людина проживала на тимчасово окупованій території або зараз проживає і заробляє там собі на життя, не дорівнює автоматично тому, що така людина є колаборантом», - наголошує омбудсмен.

Тільки правоохоронний орган має вирішувати, чи є підстави для оголошення підозри у вчиненні особою колабораційних дій. І надалі, за наявності обґрунтованої підозри, виключно суд буде ухвалювати рішення щодо наявності чи відсутності провини в колабораційній діяльності.

Якщо людина отримує російську пенсію, російську гуманітарну допомогу, користується адміністративними послугами окупаційної влади (бо до українських немає доступу), це не є злочином. Так само як і отримання громадянства РФ під примусом, загрозою його застосування або через складні життєві обставини.

Advertisement

«В окупації у людей немає вибору. Їх, наприклад, не пропускають через блокпости, якщо немає так званого «паспорту», не надають медичну допомогу, не виплачують пенсії. Усі ці дії націлені на те, щоб без російського «паспорта» наші громадяни приречені були залишитися без елементарних засобів для існування. Тому саме по собі отримання російського паспорта злочином вважати не можна. Україна не визнає примусової паспортизації на тимчасово окупованих територіях та документів, що видаються окупаційною владою», - пояснює Лубінець.

Advertisement

Людина може надалі працювати лікарем, вчителем, продавцем тощо, адже Женевська конвенція 1949 року про захист цивільного населення під час війни, а також додаткові протоколи до неї, ратифіковані Україною, не містять загальної заборони на продовження роботи найманими працівниками на тимчасово окупованих територіях.

Але якщо після деокупації правоохоронні органи отримають докази колабораційної діяльності, проти підозрюваного буде розпочате кримінальне провадження.

«У кожному конкретному випадку треба оцінювати продовження виконання трудових обов’язків працівником в умовах окупації з огляду, в тому числі, на те, чи здійснювався щодо нього фізичний та/або психічний примус, чи вчиняв він дії, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України (наприклад, свідома співпраця з окупаційною владою з метою отримання керівної посади або з політичних міркувань, визнання окупації Російською Федерацією законною, передача матеріальних ресурсів тощо)», - уточнює омбудсмен.

Подібною до цього є ситуація, коли людина веде бізнес на окупованій території. До прикладу, найпопулярнішим там видом підприємницької діяльності наразі є продаж продуктів харчування.

В Офісі омбудсмена пояснили, що за ведення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, зокрема окупаційною адміністрацією держави-агресора, передбачається кримінальна відповідальність.

Втім, не будь-яка підприємницька діяльність громадян України на окупованій території може вважатись колабораціонізмом. «Дрібний і приватний бізнес, який не сприяє посиленню ворога та не шкодить обороноздатності України, або ж діяльність, спрямована на забезпечення товарами першої необхідності громадян, що опинились під окупацією,  не може вважатися колабораціонізмом», - наголошує Лубінець.

Чого краще не робити мешканцям ТОТ?

Омбудсмен також висловив свою думку стосовно участі в незаконних виборах на окупованих територіях, які Росія проводила вже двічі: «референдум» у вересні 2022 р. та «регіональні вибори» у вересні 2023 р.

Найкраще рішення, на думку Лубінця – утриматися від участі у подібних заходах. Дії РФ, спрямовані на незаконне утворення будь-яких органів влади РФ на тимчасово окупованих територіях України, зокрема, шляхом проведення фейкових «виборів», є порушенням низки міжнародних актів, зокрема, цілей та принципів ООН, закріплених у її Статуті.

Та якщо людину змушують голосувати під дулом автомата, краще проголосувати, ніж ризикувати власним життям. «Життя і здоров’я людини – найвища цінність держави», - говорить Лубінець.

Також краще уникати будь-якого спілкування з російськими медіа, адже це може зіграти злий жарт із людиною.

«Враховуючи стиль російської пропаганди, не важко передбачити: щоб ви не сказали – це може бути використано проти держави України, а потім стати доказом в суді вашої безпосередньої причетності до колабораційної діяльності».

Коментарі (0)

https://www.kyivpost.com/assets/images/author.png
Напишіть перший коментар до цього!