Це друга частина інтерв’ю з білоруським опозиціонером та політтехнологом Віталієм Шкляровим. Kyiv Post запитав у нього, чому Світлані Тихановській, переможниці президентських виборів в Білорусі 2020 року, не вдається налагодити контакт з українською владою. Та чому співпраця з нею необхідна й Офісу президента.
Перша частина розмови були присвячена майбутньому лукашенківської Білорусі та питанню, чи очікувати наступу на Україну білоруських військ.
У колонці для Української Правди ви розкритикували українську владу за невизначену позицію щодо підтримки Світлани Тихановської. Поясніть, чому потрібно налагоджувати контакти з Тихановською та якою має бути співпраця?
Світлана Тихановська та її кабінет – союзники України. В її особі до Володимира Зеленського звертаються мільйони білорусів в окупації та тисячі політв’язнів. Мені здається, що настав час оформити цей союз формально, надати підтримку вільній Білорусі, щоб наші сили у боротьбі з російською загрозою зросли вдесятеро. Це питання і національної безпеки України, і майбутнього 9 млн. білорусів.
Повноцінне визнання Україною легітимності Вільної Білорусі та її президентки Світлани Тихановської запустить механізм такого визнання по всій Європі та по всьому світу. Це стане потужним кроком назустріч милосердю та примиренню, взаємодопомозі та культурній реінтеграції білорусів усередині країни та за кордоном. Нам як ніколи потрібна саме ваша українська підтримка та ваш досвід.
Вже не кажучи про те, що сьогодні серед європейських лідерів лише Лукашенко, Путін і Зеленський не зустрілися з Тихановською, не визнали її перемогу на виборах. Знаю, що для вас, українців, як і для нас, білорусів, таке сусідство є неприйнятним та образливим. Так само, як і факт, що українське МЗС не розірвало досі дипломатичні відносини з Лукашенком.
Знаєте, на плакатах Української Повстанської Армії було гасло: “Воля народам – Воля людині”. І це символічно. Воїни, які боролися за незалежність України як із німецькими, так і з радянськими окупантами, вважали, що свобода людини неможлива без свободи народів. Усіх народів! Тому пан Зеленський та його адміністрація можуть багато зробити для того, щоб вільна Білорусь стала партнером вільної України. Для того, щоб Білорусь Лукашенка нарешті зникла.
Як ви вважаєте, чому таке неоднозначне ставлення до Тихановської склалося у Зеленського та інших українських політиків?
Це важке питання. Я сподіваюся, що адміністрація Зеленського поки що не бачить у цьому пріоритет із виключно надуманих причин. Я можу назвати 10 причин, які чув на всіх рівнях влади як відмовки.
Є зрозумілі та зовсім дивні пояснення. Наприклад, страх загострення стосунків із Білоруссю. Хоча куди вже гірше після 24 лютого? Страх репресій проти опозиційних білорусів усередині України і терористичні акти в Україні. Але куди ще гірше, ніж обстріл ракетами мирних людей? Можливо, бажання зберегти канал комунікацій із Путіним через Лукашенка. Але про що говорити? Можливо, як я чув на початку війни принаймні, з Білорусі можна імпортувати якісь запчастини для ЗСУ та паливо. Але ж не в Білорусі брати на війну проти РФ!
Багато хто говорить, наприклад, що Тихановська не визнала Крим українським або вона нечітко висловилася про війну Росії проти України. В Українській Правді я описав понад 20 прикладів, де вона послідовно висловлювала свою позицію щодо РФ.
Я не бачу причин не співпрацювати з Тихановською. Для білорусів така комунікація з її кабінетом є дуже важливою. Білорусь – це остання республіка колишнього совка, яка залишилася в орбіті Росії. І її також треба відірвати. Це стане останнім цвяхом у труну радянського імперіалізму.
Поки Росія намагається посилити свою армію через злочинну мобілізацію, закликає до армії мільйон обірванців, Україна зобов’язана мобілізувати на свою підтримку дев’ять мільйонів білорусів. Тихановська разом з Україною має можливість організувати власний, легітимний референдум в окупованій Білорусі, створивши чесну та стійку державу – Нову Білорусь, яка стане найнадійнішим союзником України. А головна зброя, яка нам зараз потрібна, – це ваше слово на підтримку Вільної Білорусі.
Далі, наприклад, можна було б відкрити перше посольство Вільної Білорусі на вул. Михайла Коцюбинського, 3 – те, що білоруські колаборанти покинули, втікши з України. Поховати режим диктатора дипломатично. Це дало б можливість видавати нові білоруські паспорти – і кожен білорус, який отримає такий паспорт, тим самим віддасть свій голос на підтримку демократичного майбутнього Білорусі та України проти режимів Лукашенка та Путіна.
Це й був би наш референдум, результати якого неможливо заперечити. Це був би черговий крок до завоювання однодумців на Заході та Сході.
Натомість Україна активно співпрацює з полком імені Кастуся Калиновського. Я так розумію, що вони не мають комунікації з Тихановською. Вони конкуренти?
Вони не конкуренти. Вони обоє борються за праве діло. Сейм полку Кастуся Калиновського, як і сам полк – люди, безумовно, гідні та шановані як українцями, так і білорусами, справжні герої, гордість моєї країни. При цьому, якщо українська влада зробить ставку на обрану президентку Світлану Тихановську, це ніяк не підірве авторитет полку, не завадить йому боротися за свободу України і не поставить під питання подальше політичне майбутнє Сейму. Тому що Світлана Тихановська – не конкурент та не диктатор. Більше того, свою передвиборчу кампанію вона будувала на тому, що одразу після набуття посади президента в Мінську оголосить про проведення нових виборів.
Але для цього спочатку потрібно перемогти Росію і позбутися Лукашенка. Ставка України на Тихановську допоможе наблизитись до цих цілей, бо об’єднає білоруську опозицію та дасть новий поштовх до посилення боротьби в самій окупованій країні.
Чому полк із Тихановською не об’єднають свої зусилля? Чому вони окремо працюють?
Вони не окремо працюють. Зусилля одні й ті самі. Ворог і цілі спільні. Полк Калиновського допомагає своїми героїчними вчинками на війні. Тихановська допомагає дипломатично.
Тихановська неодноразово озвучувала, що білоруси – це не Лукашенко. У РФ також часто повторюють, що росіяни – це не Путін. При цьому своєї ненависті до українців вони не приховують і не борються за припинення війни. У Білорусі практично така ж ситуація: війну нібито не підтримують, але поводяться пасивно. Тож українцям неприємно чути подібні висловлювання Тихановської. Як не було б, але до 2020 р. білоруси свідомо обирали Лукашенка президентом, тому не можна їх відокремлювати від влади.
По-перше, я не згоден, що білоруський народ пасивний. Білоруси не пасивні. Одні це роблять буквально на фронті, в Україні, інші борються фігурально. Хтось партизанить біля Білорусі, зупиняючи ешелони із військовою технікою. А хтось протестує за кордоном.
Завдяки зусиллям та жертвам учасників революції 2020 року в Мінську вдалося створити нову реальність та точку згуртування нової білоруської нації. Тепер ми інші. Тепер у нас є свій, справжній президент, а не надута за допомогою російського газу кулька. Ми маємо вибір іншого майбутнього. Вільного та європейського. І головне – тепер у нас є ми, білоруси та білоруски, котрі готові боротися разом. Ми всі сьогодні – нові громадяни нової та чесної Білорусі!
По-друге, білоруський народ не обирав Лукашенка. 2020 року перемогла Тихановська. 2015 року його також не обирали. Усі останні роки виборів у Білорусі теж немає. Їх не можна вважати легітимними. Вони були сфальшовані. Усі, крім перших у 1994 році. Ніколи не допускалися до виборів опозиційні сили. Тому білоруси ніколи не обирали Лукашенка, і білоруси не є Лукашенком.
Ми, білоруси, просто злочинно довго мовчали та не називали речі своїми іменами. Але настав час закінчити це. Своїми діями Лукашенко та Путін ховають старий, радянський убогий світ. Переконують тих, хто ще вагається. Мотивують тих, хто сумнівається. На наших очах вони роблять усе, щоби такого більше не повторилося ніколи. Вони роблять нас сильнішими.
Коли буде звільнено Білорусь, хто має стати президентом: Світлана, яка перемогла на виборах, чи її чоловік, який спочатку балотувався і був головним конкурентом Лукашенка?
Вибачте, це некоректне питання. Світлана Тихановська як законно обраний президент має мандат, який їй видали на виборах білоруси до 2025 року. Згодом треба проводити нові чесні вибори. До того часу вона легітимна президентка Нової Білорусі.
Білорусь та Україна будуть вільними, і це неминуче. Живе Білорусь. Слава Україні. Живе вічна!
Коментарі (0)