Останні місяці не припиняються розмови про можливе повторне вторгнення російських військ з боку Білорусі. З першого дня великої війни білоруська територія постійно використовується як плацдарм для військових операцій армії РФ. Втім Олександр Лукашенко, який називає себе лідером країни, намагається обережно коментувати війну РФ проти України, в якій Білорусь також бере участь.
Віталій Шкляров, білорусько-американський політтехнолог, в розмові з Kyiv Post говорить, що вступ саме білоруських військ на територію України – це питання часу. Йому боляче спостерігати за тим, у що Лукашенко перетворив Білорусь, боляче усвідомлювати, скільки його режим вбив людей та скільки відправив за ґрати.
Шкляров також є жертвою тиранії Лукашенка. 2020 року політтехнолога затримали нібито за співпрацю з опозиційним лідером Сергієм Тихановським. Останнього, як відомо, присудили до 18 років ув’язнення. Шклярова ж тримали за ґратами 3 місяці, катували. Та йому вдалося вирватися на свободу. Хоча тепер він не може поїхати додому і зустрітися зі своїми батьками.
В інтерв’ю Kyiv Post Шкляров говорить, що вірить в повалення диктаторського режиму в Білорусі. Але без допомоги України врятувати білорусів не вдасться. За уми білорусів потрібно боротися, а не будувати паркани на кордоні.
Ви зустріли війну у Києві?
Так.
Розкажіть про ваші перші емоції того дня, 24 лютого, коли ви зрозуміли, що Росія почала бомбардувати Україну, і в тому числі почався захід російських військових з території Білорусі – вашої рідної країни.
Я не міг повірити в це. Щиро скажу, що до останнього не вірив, що це може статися. Я думав, що це все блеф, якась хвора фантазія. Хоча це і є хвора фантазія.
Спочатку було здивування. Я прокинувся рано вранці, але не о 4-й ранку, коли почалася бомбардування. І побачив близько 30 пропущених дзвінків від батьків, друзів та родичів. Подумав: «Чорт! Як із цим жити тепер?»
Це здасться дивним, але першого ранку війни, як і завжди, я пішов на пробіжку. На Труханів острів. Було дивне почуття, коли я біг пустим Хрещатиком, центром столиці, Нікого не було, я чув лише сирени. Я зрозумів, що це справді війна, відчув уперше легкий страх.
Я біг і думав, що саме з боку мого рідного Гомеля, звідки я родом, почався напад на Чернігів. Це українське місто я теж вважаю своїм рідним, бо часто там бував молодим. Це тепер і моя війна.
Після пробіжки я повернувся додому, і потім поїхав вступати у територіальну оборону.
Ви й досі у складі терборони?
Ні, я там був перші 10 днів війни.
Ви погоджуєтесь з тим твердженням, що Білорусь, як і Росія, веде війну проти України?
По-перше, я вважаю, що Лукашенко особисто розпочав війну проти України 24 лютого. Ще в листопаді 2021 року він заявив, що, “якщо розв’яжуть війну на Донбасі або десь на кордоні з Росією, Білорусь осторонь не залишиться”. Пізніше він цю заяву неодноразово підтверджував. Тому, так, Білорусь є стороною конфлікту та розпочала війну проти України.
По-друге, Білорусь є однією із найближчих союзниць Росії. Давно. Це також факт, і про це треба говорити. Тоталітарний режим Лукашенка панує у країні вже 30 років. І існування Білорусі Лукашенка значно спирається на допомогу Росії. РФ десятиліттями субсидувала слабку економіку Білорусі за допомогою кредитів під низькі ставки, постачала газ, нафту зі знижками. Вже тоді Білорусь перетворилась на пособника путінського вторгнення в Україну, ставши з того часу плацдармом для російських грошей та військових частин, що атакують Україну з півночі сьогодні.
Відразу слід нагадати, що після початку війни, а саме 27 лютого, в Білорусі було проведено фіктивний референдум. В результаті з Конституції країни було видалено норми про нейтралітет Білорусі, її наміри дотримуватися без’ядерного статусу, а також додано правки, які розширюють повноваження та владу Лукашенка.
Також слід пам’ятати, що диктатор заявляв про можливість розміщення в країні ядерної зброї. Це важливий момент. Навіть якщо це марення божевільного. Таким чином, зрадник Лукашенка дозволив Путіну давно перетворити на посміховисько незалежність Білорусі та її “уявний” суверенітет.
Чи потрібний міжнародний трибунал для Лукашенка та Ко?
Ми знаємо, які злочини проти народу Білорусі насамперед і проти народу України чинить Лукашенко, і за які міжнародні злочини він відповідальний. Санкції – це лише перший етап. Санкції зазвичай спрямовані на зміну політичної поведінки. А ось за скоєні злочини Лукашенко має відповідати перед міжнародним кримінальним судом. Європарламент активно обговорює можливість висунути звинувачення проти білоруського диктатора.
Що може стримати Лукашенка від участі у війні, спонукати його дати спокій білорусам і, можливо, втекти?
З одного боку, загроза приєднання Білорусі до Росії на умовах останньої вже реальність. Це видно не лише з економічної залежності, але й через те, що російські війська перебувають у Білорусі не на запрошення або на правах допомоги ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку), а на правах сили. Без жодних санкції білоруського народу. Це велика проблема.
З іншого боку, на початку серпня стало відомо, що лише 13 тис. білоруських військовослужбовців підписали згоду на участь у війні проти України. Ми бачимо, що з величезного білоруського народу це лише 13 тис. Втім і це число я все одно ставлю під сумнів.
Лукашенко вже нічого не зупинить. Його не змінити. Не треба будувати ілюзій. При цьому білоруський народ не готовий і не бажає бути співучасником цієї війни. Це війна Лукашенка та Путіна. Зрозуміло, що від цього українському народові не легше. Але треба розділяти Лукашенка та білоруський народ. З білоруським народом треба співпрацювати, щоб перемогти, а Лукашенко та Путін – це військові злочинці.
Вступ білоруських військ на територію України – це питання часу. І мені здається, що вступ відбудеться. Білоруси, які залишаються в країні, поки що не мають вибору. Тому їм треба допомогти обрати інше майбутнє. Їх треба навчати, з ними треба розмовляти, їх треба залучати на свій бік, переконувати. Потрібно боротися за уми білорусів. Це важливіше, ніж побудувати паркан на кордоні, довжина якого 1084 км.
Ні сталь, ні паркани не захищають українців так надійно, як воля вільних білорусів, які не бажають жити як раніше. Білорусів, які не бажають війни — сміливих і готових, як українці, зупиняти будь-які путінські та лукашенківські банди, захищаючи власний дім.
Я думаю, що Лукашенко може зупинити чи принаймні стримувати реальну політичну та військову допомогу України. Якщо ми не разом із українцями боротимемося за білорусів, то ми не змінимо Білорусь. І тоді жоден паркан не зупинить Лукашенка. Лише внутрішній тиск і страх нового бунту, лише непереборне бажання білорусів жити по-новому та змінити країну можуть зупинити розростання цієї ракової пухлини назавжди.
Тобто ви думаєте, що білоруські солдати все ж таки вступлять на територію України?
Я впевнений, що Лукашенко не має іншого вибору. Тому що Лукашенко – це російський генерал, з яким треба поводитися, як із російським генералом, який веде війну. Лукашенко – не білорус. Ганьба і сором будь-кому, хто кличе його президентом чи експрезидентом Білорусі. Або «батьком».
І якщо раптом, не дай Боже, білоруський солдат битиметься на боці російської армії, то це лише поповнить списки вбитих ворогів на території України білоруськими прізвищами. Від цього суттєво результат війни не зміниться. Це лише прискорить падіння режиму Лукашенка. Якби це дивно не звучало, але нехай ідуть, хай спробують вступити в цей бій, і вони отримають те, на що заслужили. Життя – справедливе!
Ви вважаєте Білорусь окупованою Росією територією?
Так.
Якщо Україна окупована Росією частково, Білорусь – повністю і давно. Влада силою захоплена і утримується російським генералом Лукашенком. Те, що Росія мріяла зробити з Україною, але не змогла, їй повністю вдалося зробити з Білоруссю.
Коментарі (0)