У січні 2024 року українські сили ППО знищили російський літак далекого радіолокаційного виявлення А-50У та серйозно пошкодили Іл-22М. Останній, ймовірно, росіяни використовували як ретранслятор. На жаль, їм вдалося посадити літак, який отримав значні пошкодження хвостової частини фюзеляжу. Ввечері 23 лютого над акваторією Азовського моря під час бойового завдання був збитий ще один ворожий А-50.
Вранці 19 квітня 2024 року здобиччю українських Повітряних Сил і ГУРу став надзвуковий російський стратегічний бомбардувальник Ту-22М3, носій ракет Х-22 та Х-32. У всіх цих випадках, як стверджує Україна, був використаний застарілий радянський комплекс ППО С-200.
С-200 «Ангара»
С-200 – це далекобійний зенітний ракетний комплекс, розроблений в СРСР у 1960-х роках. Перші його модифікації могли вражати повітряні цілі на відстані до 160 км.
Історія С-200 розпочалась у 1958 році, коли Радянський Союз відчув потребу у нових засобах ППО, здатних знищувати цілі на значно більшій відстані, ніж наявні на той момент комплекси С-75 та С-125 (максимальна дальність яких сягала лише 45 км). Нова система С-200 мала протистояти стратегічним бомбардувальникам та літакам-розвідникам противника, головними з яких на той час були американські B-52, U-2 та SR-71.
На відміну від попередніх комплексів, в яких використовувався командний метод керування ракетою, радянські конструктори інтегрували в С-200 принципово нову систему наведення, засновану на самонаведенні ракети на ціль. Цей революційний крок зробив ракету "розумною", адже тепер вона могла захоплювати та вражати ціль без необхідності керування з командного пункту. Для цього необхідно було «підсвічувати» ціль спеціальним радіолокатором.
Модифікації комплексу С-200
За час свого існування комплекс С-200 зазнав чотирьох модернізацій, найвідомішими з яких стали С-200В "Вега", С-200М "Вега-М" та базовий варіант С-200 "Ангара". З кожною модифікацією вдосконалювались ракети, системи наведення, відповідно, зростала точність дії комплексу.
У комплексі С-200В «Вега» радіус дії ракети було збільшено зі 160 до 180 км. Наступна варіація С-200М «Вега-M» вже могла знищувати повітряні цілі на відстані 240-255км. У модифікації «Вега-М» зміни торкнулись не лише ракет, а й командного пункту та пускової установки.
Окремо варто згадати про модифікацію С-200Д "Дубна". Модернізований комплекс С-200Д "Дубна" мав використовувати ракети нового типу, які могли вражати цілі на відстані до 300 км. Проте радянське командування зрештою відмовилося від його прийняття на озброєння через несумісність із ракетами, вже виробленими для інших модифікацій С-200. В результаті комплекс "Дубна" виробили в обмеженій кількості (лише 14 одиниць) і згодом утилізували.
Усі ракети, що використовуються в комплексах С-200, уніфіковані. Це означає, що новіші модифікації комплексу можуть застосовувати ракети, розроблені раніше. Комплекс може використовувати ракети 5В21, 5В21А, 5В21П, 5В28 та навіть ракету 5В28Н з ядерною бойовою частиною. Характеристики цих ракет загалом схожі, але з часом їх покращували, зосереджуючись на збільшенні дальності польоту та вдосконаленні систем наведення. Найпоширенішою ракетою комплексу є 5В28, що стала глибокою модернізацією ракети 5В21. Її виготовили пізніше за інші модифікації, тому певна кількість ракет 5В28 збереглася до наших часів.
Ракета 5В28 комплексу С-200 призначена для знищення повітряних цілей, що летять зі швидкістю до 3500 км/год на висотах від 300 м до 40 км. Її максимальна дальність ураження становить 255 км, але з її збільшенням ймовірність влучання значно знижується. Технічна дальність керованого польоту ракети сягає близько 300 км, а маса бойової частини - 217 кг.
Як Україні вдалося збити Ту-22М3 та А-50
Як повідомив начальник головного управління розвідки України Кирило Буданов, бомбардувальник Ту-22М3 було збито з відстані 308 кілометрів.
Глава ГУР розкрив подробиці успішної операції з ліквідації Ту-22М3. За його словами, протягом тижня українська ППО "чатувала" на потрібному рубежі, очікуючи, коли ворожий літак з’явиться в зоні ураження.
Обидва А-50 також були збиті з вражаючої відстані. Перший літак було знищено на відстані 170 кілометрів від пускової установки, другий - на відстані більше 200 км.
Знищення російських літаків на відстанях 308, 170 та 200 км українськими силами ППО викликало широкий резонанс. Для порівняння, американський комплекс MIM-104 Patriot має дальність дії лише 150-160 км. Виходячи з цього, зрозуміло, що ЗСУ не могли збити ці літаки з наданих Україні західних комплексів.
Скоріш за все, Україні вдалося суттєво модернізувати наявні комплекси та ракети С-200, які дісталися їй у спадок від Радянського Союзу.
Зенітні ракетні комплекси С-200 були офіційно зняті з озброєння в Україні у 2013 році. Офіційно - через застарілість та високу вартість обслуговування. Це були часи, коли країною керувала команда Віктора Януковича, а міністром оборони був Павло Лебедєв.
Як згадує колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко, він та деякі військові намагались залишити С-200 на озброєнні України. Але тодішнє політичне керівництво прийняло рішення про списання цих комплексів. Не виключено, що вже тоді, у 2013-му році, напередодні окупації Росією Криму й частини східних областей України, відбувалось свідоме послаблення оборонних можливостей України. У травні 2020 року рішенням Печерського суду колишнього міністра оборони Павла Лебедєва було заочно заарештовано – у справі про розстріл людей на Майдані в лютому 2014 року.
Та повернімося до комплексів С-200: зняті з озброєння системи ППО несподівано отримали нове життя у ході повномасштабної війни Росії проти України.
Важливо зазначити, що жодна з модифікацій ракет С-200, розроблених в СРСР, не мала дальності дії у 308 км. Найбільш далекобійною була С-200Д "Дубна" з радіусом дії до 300 км. Проте, наразі ці комплекси знищені й точно не перебувають на озброєнні України. До того ж хоча теоретично дальність ракети 5В28 і сягає 300 км, її точність значно знижується вже після 250 км.
На відміну від сучасніших комплексів С-300 та С-400, С-200 не є мобільним: пускові установки розміщуються на стаціонарних, заздалегідь підготовлених позиціях.
У випадку зі збиттям Ту-22М3 існує ймовірність, що пускову установку було розміщено на мобільному шасі. Адже в інакшому випадку підготовка стаціонарних позицій для пускових установок та командних пунктів С-200 неминуче б привернула увагу російської розвідки.
Детальні характеристики модифікованої ракети С-200 наразі не розголошуються
Можна припустити, що бойову частину ракети зменшили, аби звільнити місце для додаткового ракетного палива, тим самим збільшивши дальність польоту.
Вірогідно, що Україна також модернізувала й систему наведення ракети на ціль. Цілком ймовірно, що тепер ракета не потребує підсвітки цілі чи ручного керування з командного пункту. Захоплення цілі на фінальному етапі польоту може відбуватися у повністю автономному автоматичному режимі.
Не виключено, що до модернізації С-200 долучилися й інші країни, надавши Україні сучасні електронні компоненти ракети.
Коментарі (0)