У старому складі радянських часів, розташованому за кілька кілометрів від лінії фронту в Донецькій області, зі зварювального апарата летять іскри, а українські інженери схиляються над металевим каркасом наземного робота. Ця машина, відома як безпілотний наземний транспортний засіб (БНТЗ), готується до виконання завдання на передовій.
Олександр, командир взводу наземних робототехнічних комплексів батальйону «Антарес» бригади «Рубіж», спостерігав за роботою своєї команди. «Ми хочемо, щоб люди розуміли, що ця робота має значення — що вона працює скрізь», — сказав він мені.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Маючи незначну допомогу від уряду, Олександр створив більшу частину свого підрозділу завдяки особистим зв’язкам поза військом і підтримці волонтерів. Збір коштів, лотереї та пожертви від цивільних мереж дозволили його майстерні продовжувати роботу. Зараз його взвод має лише кілька наземних роботів. Решта машин, виготовлених його командою, потрапили до інших бригад або спеціалізованих підрозділів.
Ці машини розробляються на тлі виснажливої війни, яка триває вже четвертий рік. Завдяки доходам від нафти і газу Москва може заманювати чоловіків на фронт високими зарплатами. Київ не може зрівнятися з таким підходом, тож усе частіше звертається до технологій.
Робота в майстерні Олександра є постійною і часто імпровізованою. Нові безпілотні наземні транспортні засоби, що надходять від виробників, зазвичай оснащені стандартними аналоговими системами зв’язку, вразливими до російських перешкод. «Умови на місцях диктують свої правила, і ми маємо перевести всі дрони на цифрове управління», — пояснив Олександр.
Його команда розбирає машини, зварює нові монтажні рами, переробляє електропроводку та встановлює Starlink, стільникові мережі LTE або зашифровані цифрові канали зв’язку. Потім – тестування.
Модернізація робить роботів набагато стійкішими, але й дорожчими. Переобладнання одного БНТЗ може коштувати від 750 до 1 000 доларів (не враховуючи вартість обладнання Starlink та абонентську плату). А ще необхідне технічне обслуговування. «Це механічні системи, і вони витримують великі навантаження, — сказав Олександр. — Їх треба обслуговувати після кожного завдання».
Після модернізації машини адаптуються до найнагальніших потреб поля бою. Деякі оснащені системами дистанційного скидання, щоб доставляти їжу, боєприпаси або медичні засоби в окопи, не наражаючи солдатів на небезпеку. Інші оснащені антенами для ретрансляції зв’язку або модулями РЕБ. Є роботи, які евакуюють поранених. Олександр сказав, що є й роботи з турелями або мінометами.
Велике значення має швидкість. «Навіть 15 кілометрів на годину — це багато, — каже Олександр. — На нерівній місцевості не можна їхати так швидко, бо можна перекинутись або врізатись у щось. 8-10 кілометрів на годину — це ще нормально».
Але їхня основна роль – це логістика та евакуація. Їх не використовують вдень, коли їх можуть легко помітити та знищити російські FPV-дрони. Ще одна постійна проблема — зв’язок. Якщо робот втрачає сигнал під час транспортування пораненого солдата, то і машина, і поранений можуть залишитися на відкритій місцевості.
«Дрон під’їжджає до окопу або бліндажу, віддає вантаж і від’їжджає, — пояснив Олександр. — Ніхто не наражається на небезпеку — ні солдати в окопі, ні оператор БНТЗ».
Наземні роботи допомагають українським бійцям виживати в зоні ураження
Використання Україною безпілотних систем змінило ведення війни на суші, на морі та в повітрі. Багаторівнева українська «стіна дронів» послабила російські атаки, в тому числі мотоциклетні. За оцінками Army Technology, зараз на дрони припадає до 80% російських втрат на полі бою.
Розширення зони ураження, яка завдяки поширенню дронів просунулася на понад 15 кілометрів за «нуль», сприяє різкому збільшенню використання безпілотних наземних транспортних засобів на передовій. Найнебезпечнішим завданням зараз є просто переміщення вперед і назад з позицій на передовій, де Україна зазнає багатьох втрат.
Втрати під час логістичних операцій та евакуації були настільки великими, що в підрозділах не вистачає пікапів. Дрони на оптоволокні все частіше полюють на все і всіх. Як сказав мені полковник Костянтин Гуменюк, головний хірург Медичних сил України, «майже всі поранення, які ми зараз бачимо, пов’язані з дронами».
Наземні роботи беруть на себе все більше логістичного навантаження, доставляючи припаси на передові позиції і зменшуючи необхідність виїзду бійців у зону ураження, а для дронових підрозділів – необхідність використовувати важкі бомбардувальники, такі як «Баба Яга», для поповнення запасів в окопах.
До грудня 2024 року Україна провела свою першу задокументовану атаку на російські позиції з використанням виключно роботів. У липні 2025 року 3-тя штурмова бригада повідомила про операцію, в якій використала лише дрони та наземні роботи. Тоді російські війська зазнали поразки, а втрат в українських не було.
Але ці наземні роботи дуже вразливі до дронів, особливо вдень. БНТЗ також можуть використовуватися як камікадзе: вони заїжджають у ворожі окопи або на мости і підривають їх. Вони також використовуються для розмінування.
Очікується, що в майбутньому наземні роботи з турелями працюватимуть ще й як засоби протиповітряної оборони – збиватимуть ворожі дрони. На початку серпня 28-а механізована бригада представила те, що, за її словами, є першим в історії війни безпілотним наземним засобом ППО: дистанційно керований наземний робот, оснащений переносним зенітно-ракетним комплексом 9К38 «Ігла», який дозволяє екіпажу в укритті знищувати повітряні цілі на малих висотах.
Технологічна гонка озброєнь між Києвом і Москвою
Після кількох років війни Москва навчилася на своїх помилках. Зараз вона теж працює над розробкою флоту наземних роботів. У серпні російські ЗМІ продемонстрували безпілотний наземний транспортний засіб із пусковою установкою для чотирьох термобаричних ракет.
Керівництво України сподівається до кінця 2025 року розгорнути щонайменше 15 000 таких роботів. Але росіяни теж намагаються впроваджувати інновації та використовувати наземні роботи.
Самуель Бендетт, старший науковий співробітник Центру нової американської безпеки, сказав мені, що хоча і Україна, і Росія застосовують децентралізовані підходи до наземних роботів, «Україна випереджає з її ініціативою Brave1 і зростаючим виробничим конвеєром». Він додав, що «Росія досі сильно покладається на фрагментовані, очолювані волонтерами зусилля на фронті».
Дебора Фейрлем, співзасновниця венчурного фонду для українських стартапів Green Flag Ventures, сказала: «Подобається це колективному Заходу чи ні, але безпілотні літальні апарати та безпілотні наземні машини тепер є частиною поля бою для Росії та Китаю».
Українські бригади постійно експериментують з новими бойовими ролями наземних роботів – від протиповітряної оборони до штурмових дій та разових ударів. «Росія навчилася з цієї війни і адаптується. Китай також спостерігає і вчиться», — додала Фейрлем.
Сергій Кузан, колишній радник Міністерства оборони, а нині голова Українського центру безпеки та співробітництва, сказав: «Адаптація України до робототехніки прискорюється. Її використання на полі бою значно зросте в найближчому майбутньому».
Експерименти з майбутнім безпілотних наземних транспортних засобів
«У майбутньому ми хочемо, щоб наземні роботи виконували функції протиповітряної оборони, були оснащені турелями для збиття ворожих дронів, — сказав Євген, командир роти безпілотних наземних транспортних засобів 92-ї бригади ДШВ. – Є FPV-дрони з тепловізорами, які полюють на наземних роботів, але це не є великою проблемою, оскільки наші електричні наземні роботи випромінююють мінімальне тепло».
Інші підрозділи на передовій просувають цю технологію ще в одному напрямку. Костас із 3-ї штурмової бригади з позивним «Ель Греко» розповів мені, що на даний момент головне завдання БНТЗ — логістика та медична евакуація, але «для того, щоб розширити сферу застосування до штурму або вогневої підтримки, нам потрібно знизити вартість і спростити операції».
Деякі з нових наземних роботів адаптуються для одноразових місій. Ці наземні роботи-камікадзе, за словами Костаса, оснащуються терміналами Starlink «тільки для ураження дуже цінних цілей, таких як танки». Тут проблема в тому, що їх «потрібно самим модифікувати, оплатити Starlink і додати компоненти. Це дорого і вимагає багато роботи».
Руслан, оператор БНТЗ з батальйону «Булава» 72-ї механізованої бригади ЗСУ, сказав, що наземним роботом зазвичай керує з повітря дрон Mavic, оскільки вбудована інфрачервона камера яскраво світиться в приладах нічного бачення, а це — «маяк для ворога».
Втрата сигналу може бути такою ж небезпечною, як і ворожий вогонь. Андрій, командир батальйону «Булава», сказав, що РЕБ є постійним викликом: «в одному й тому ж районі діють занадто багато підрозділів, кожний зі своїми перешкодами». Щоб протидіяти цьому, «зараз ми використовуємо нестандартні частоти і плануємо додати Starlink до кожного робота».
«Перешкод дуже багато, а технічні вимоги дуже різні, що робить розробку ефективних систем штучного інтелекту для наземних роботів ще складнішою проблемою», — сказав Віталій Гончарук, генеральний директор A19Lab, колишній голова Комітету з питань штучного інтелекту України. – На практиці більш ефективним рішенням може виявитися просто приєднання оптоволоконного кабелю до наземного робота».
Цивільні новатори будують технологічний щит України
Поки солдати експериментують з тактикою на полі бою, цивільні новатори формують саму технологічну лінійку. «Українські інженери створюють майбутнє війни не тільки для України, а й для всього світу, — сказала Люба Шипович, генеральний директор Dignitas Ukraine. – Люди, з якими ми працюємо, люблять нас. Деякі офіцери ненавидять нас, тому що ми додаємо їм роботи».
Команда Шипович Dignitas Ukraine запустила Victory Robots – ініціативу, спрямовану на швидке впровадження безпілотних наземних систем на передовій. Волонтери через такі організації, як Dignitas, працюють над просуванням БНТЗ у підрозділах на передовій, а їхні інструктори навчають солдатів, як ними користуватися.
Оголошуючи про свій проєкт у червні, група заявила, що «створює технологічну перевагу для захисників України», щоб «зберегти життя і зменшити людські втрати». Такі волонтери прискорюють впровадження нових технологій у військовій сфері та заповнюють прогалини в комунікації між бригадами на фронті. Dignitas гарантує, що вони документують найкращі практики та діляться ними між різними підрозділами, масштабуючи найефективніші рішення.
Шипович додала, що наступним етапом для військових України є швидкий розвиток штучного інтелекту та його впровадження в наземну робототехніку.
Український парк безпілотних наземних транспортних засобів ще перебуває на стадії розробки, але Київ розглядає їх як наріжний камінь майбутньої роботизованої армії, яка може допомогти компенсувати брак людських ресурсів і вберегти більше солдатів від небезпеки. Цей поштовх відображає більш масштабну стратегію створення технологічного щита, який зміцнить оборону України та забезпечить її можливість продовжувати боротьбу протягом багатьох років.
