ПОГЛЯД: Мужність проти страху

Того вечора ми зустрілися в саду у друга, щоб разом повечеряти і побачити, як місяць затемнюється й забарвлюється в червоне. Але спершу нам довелося спостерігати, як над нашими головами пролітають російські дрони. Один із них український F-16 збив просто на наших очах.

Дрон упав неподалік, у лісі, очевидно не завдавши серйозних пошкоджень — інакше ми б про це дізналися. Невдовзі після цього ми вже могли зосередитися на місячному затемненні, з полегшенням обговорюючи бодай щось інше, крім війни.

Дроновий терор Росії триває вже понад три роки. Донедавна дрони та ракети зазвичай заходили в український повітряний простір вночі, коли збити їх значно важче. Тепер ми зазнаємо ракетних і дронових атак у будь-який час доби.

Так, найімовірніше, Росія прагне максимально залякати українців — посіяти страх і змусити їх вимагати завершення війни будь-якою ціною, тобто на кремлівських умовах.

Для військових на південному фронті щоденність зводиться до боротьби з російськими FPV-дронами, які російські військові запускають з окупованого берега Дніпра та керують ними через відеокамеру. Ця смертоносна зброя націлена на жителів Херсона та транспорт на трасі Херсон–Миколаїв — найнебезпечнішій дорозі в країні.

У межах нової антидронової стратегії українські військові та волонтери накрили сіткою багато вулиць Херсона та всю трасу Херсон–Миколаїв. Це виявилося ефективним способом перехоплювати дрони й рятувати життя. 

Нещодавно на трасу Херсон–Миколаїв доправили тіло 57-річного Олександра Гордієнка — голови Херсонської обласної асоціації фермерів, якого вбив російський ударний дрон.

Гордієнко став легендою для всієї України, коли обладнав свою сільськогосподарську техніку й навіть власний автомобіль системами радіоелектронної боротьби та продовжив обробляти поля у Бериславському районі — деокупованій частині Херсонщини, яку регулярно обстрілюють.

Він завжди носив із собою карабін і був готовий збивати російські дрони, які на нього націлювалися. І справді — він знищив майже 150 таких! Росіяни оголосили справжнє полювання на цього відважного фермера, і під час атаки дрона на його автомобіль 5 вересня він загинув.

Малі FPV-дрони можуть долати відстань 20–40 кілометрів і тероризують жителів прифронтових міст і сіл. А великі дрони, зібрані переважно з китайських деталей, Росія використовує для залякування населення по всій території України. Різниця між цими типами дронів величезна — як за руйнівною силою, так і за тим, як українці сприймають загрозу від них.

Малі дрони не є зброєю масового ураження, але вони сіють паніку серед жителів прифронтових міст і сіл, адже ними керують так, щоб переслідувати й убивати конкретну людину або підірвати її в автомобілі. В Україні навіть з’явився термін для такого способу вбивств — моторошний вислів «людське сафарі».

Великі дрони, які влучають у міські квартали, призначені для завдання максимальної шкоди будівлям та інфраструктурі й, звісно, для вбивства всіх, хто опиняється поруч. Вони зазвичай не цілять по конкретній людині. Їхня ціль — «ми», а не я чи мій сусід. Коли українці мислять категорією «ми», вони бояться атак менше, ніж людина, яка лишається сам на сам із малим, але смертоносним дроном.

Коли ми з друзями стали свідками повітряного бою між українським F-16 та великим російським дроном, ми не відчували страху, бо знали, чим він закінчиться. А коли маленька донька господаря побачила дим у небі й здивовано вигукнула, їй спокійно пояснили: «То летіли погані, а наші їх збили».

Я вважаю, що Україна залишатиметься непереможною, доки ми віримо в українську армію й доти, доки Європейський Союз стоїть на нашому боці. Україна залишатиметься непереможною, доки більшість українців зберігатимуть мужність. Лише страх може підштовхнути Україну до невигідної угоди з Росією.

Поки що українському суспільству вдається уникнути паралічу від страху — і це надзвичайно дратує Кремль.

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.